2. Соціальна відповідальність.

Соціальна відповідальність — це відповідальність організації за вплив її рішень і діяльності на суспільство і довкілля через прозору і етичну поведінку, яка

• сприяє стійкому розвитку, здоров'ю і добробуту суспільства;

• враховує очікування зацікавлених сторін;

• відповідає діючому законодавству і узгоджується з міжнародними нормами поведінки;

• інтегрована в діяльність всієї організації і реалізується нею на практиці.

Кожен суб'єкт економічної діяльності (організація) бере на себе відповідну соціальну відповідальність перед державою, суспільством, працівниками, довкіллям. Соціальна відповідальність розповсюджується також на сферу охорони праці.

Основні принципи соціальної відповідальності

1. Підзвітність. Організація повинна бути підзвітною за вплив на суспільство та довкілля.

Підзвітність розуміється як готовність організації брати на себе відповідальність за діяльність перед своїми керівними органами, органами правового захисту та у більш широкому сенсі перед іншими зацікавленими сторонами.

Це означає, що організація погоджується з тим, що на неї може бути звернене відповідна увага, а також приймає на себе зобов'язання відповідати на таку увагу. Підзвітність означає здатність відзвітувати іншим. Підзвітність припускає, що організація здатна відповісти як тим, кого зачіпає її діяльність, так і суспільству в цілому за загальний вплив на суспільство.

2. Прозорість. Організації варто бути прозорою в її діяльності, яка впливає на інших.

Організація повинна розкривати в зрозумілій, збалансованій і правдивій формі політику, прийняті рішення і свою діяльність, за які вона несе відповідальність, включаючи фактичний і можливий вплив їх на суспільство та довкілля.

Ця інформація повинна бути легко доступною і зрозумілою для тих, на кого організація істотно впливає або може вплинути. Інформація повинна бути своєчасною, заснованою на фактах, представленою в ясній та об'єктивній формі настільки, щоб дати можливість зацікавленим сторонам точно оцінити вплив діяльності організацій на їхні відповідні інтереси.

3. Етична поведінка. Поведінка організації завжди є етичною.

Поведінка організації повинна ґрунтуватися на принципах і правилах, що базуються на цілісності, чесності, рівності, розумному керівництві, добропорядності. Із цих етичних принципів випливає турбота про оточуючих людей і довкілля, а також зобов'язання задовольняти потреби зацікавлених сторін.

4. Зацікавлені сторони організації. Організація поважає і розглядає інтереси її зацікавлених сторін.

Зацікавлені сторони організації - особи або групи, які мають інтерес у якій-небудь діяльності організації.

Хоча завдання організації можуть обмежуватися інтересами її власників, співробітників або довірителів, інші зацікавлені сторони можуть мати свої права, вимоги та специфічні інтереси, які також варто брати до уваги.

Організації варто усвідомлювати, що є інші організації та окремі особи, зацікавлені в її діяльності. Неважко зрозуміти інтереси зацікавлених сторін, якщо йдеться про корпорацію, ділових партнерів або постачальників, а також про персонал, що працює на організацію. Проте, не всі інтереси є досить очевидними. Більше того, зацікавлені сторони можуть мати різнобічні та іноді такі, що вступають у конфлікт із організацією, інтереси.

5. Правові норми. Організація поважає правові норми.

Правові норми ставляться до верховенства права і, зокрема, до ідеї, що жодна окрема особа не стоїть над законом, і що уряд також підкорюється закону. Правові норми контрастують із свавільним чиненням влади. Відносно норм права мається на увазі, що закони викладені в письмовому виді, загальнодоступні і втілені в життя у відповідності до встановлених процедур. У контексті соціальної відповідальності повага правових норм означає, що організація дотримує всіх застосовних законів і правил.

6. Міжнародні норми. Організації повинна поважати міжнародні норми, у тих випадках, коли ці норми є ліпшими для стійкого розвитку та добробуту суспільства.

Міжнародними нормами є принципи, очікування або стандарти поведінки, що є універсальними і витікають із традиційного міжнародного права, загальноприйнятих принципів міжнародного права, або практики міжнародного суспільного права, такої як міжнародні конвенції.

7. Права людини. Повинна визнаватися важливість і загальність прав людини.

Організація поважає права, які прописані у Всесвітній Декларації по правах людини; визнає те, що ці права носять загальний характер, що означає їхню застосовність у будь-якій країні, будь-яких культурах. У ситуаціях, коли права людини не захищені, організація повинна вживати всі можливі заходи щодо захисту та повазі цих прав, а також не шукати прямої або непрямої вигоди в таких ситуаціях.

Розрізняють внутрішню (направлену на власний персонал компанії) та зовнішню (направлену на решту людей та довкілля) компоненти соціальної відповідальності.

Внутрішня соціальна відповідальність:

До внутрішньої соціальної відповідальності відноситься:

• охорона праці і умови праці персоналу;

• забезпечення стабільності заробітної плати, її своєчасну виплату, а також індексацію;

• додаткове медичне і соціальне страхування працівників і членів їхніх родин;

• навчальні програми й програми підготовки й підвищення кваліфікації;

• надання допомоги працівникам в критичних ситуаціях;

• підтримка ветеранів, що вийшли на пенсію.

Зовнішня соціальна відповідальність:

До зовнішньої соціальної відповідальності віднесені такі напрямки діяльності:

• спонсорство й корпоративна добродійність;

• сприяння охороні довкілля;

• взаємодія з місцевим співтовариством і місцевою владою по розвитку території;

• готовність брати участь у запобіганні кризових ситуаціях території;

• відповідальність перед споживачами товарів та послуг.

Загальні принципи соціальної відповідальності викладені в Глобальному договорі ООН (UN Global Compact).

Глобальний договір ООН - це ініціатива ООН, спрямована на виявлення й поширення передового досвіду в сфері розробки і реалізації соціальної відповідальності компаній.

Договір заснований на десяти принципах, запозичених із Загальної декларації прав людини, фундаментальних принципів МОП у частині права на працю, а також «принципів Ріо» (Декларація по навколишньому середовищу і розвитку, прийнята Конференцією ООН по навколишньому середовищу і розвитку, Ріо-де-Жанейро, 1992 p.).

Глобальний договір пропонує компаніям - у рамках своєї сфери впливу - дотримуватися, підтримувати і впроваджувати наступні основні цінності, викладені в 10 принципах.

Права людини

Принцип 1: Ділові кола повинні підтримувати й поважати підхід, що передбачає захист міжнародних прав людини в їхніх сферах впливу.

Принцип 2: Ділові кола не повинні бути причетними до порушень прав людини.

Трудові відносини

Принцип 3: Ділові кола повинні підтримувати свободу асоціацій та ефективне визнання права на колективний договір.

Принцип 4: Ділові кола повинні підтримувати ліквідацію всіх форм примусової й обов'язкової праці.

Принцип 5: Ділові кола повинні підтримувати ефективну ліквідацію дитячої праці.

Принцип 6: Ділові кола повинні підтримувати ліквідацію дискримінації при найманні на роботу й у професійній діяльності.

Довкілля

Принцип 7: Ділові кола повинні підтримувати обережний підхід до екологічних питань.

Принцип 8: Ділові кола повинні запроваджувати ініціативи в підтримку посилення екологічної відповідальності.

Принцип 9: Ділові кола повинні розробляти і поширювати екологічно безпечні технології.

Боротьба з корупцією

Принцип 10: Ділові кола повинні боротися з усіма проявами корупції, включаючи вимагання й хабарництво.

Зараз до Глобального договору ООН приєдналися 6 тисяч компаній і організацій, серед яких 130 - українських.

Компанії мають можливість добровільно впроваджувати Міжнародний стандарт SAI SA 8000®: 2001 «Соціальна відповідальність» (SAI - SOCIAL ACCOUNTABILITY INTERNATIONAL - Міжнародна неурядова організація «Соціальна відповідальність», заснована в 1987 р.)

Цей стандарт визначає вимоги із соціального захисту, що дозволяють компанії розробляти, підтримувати та впроваджувати політику й методи управління питаннями соціального захисту, які компанія може контролювати, а також демонструвати це зацікавленим сторонам.

Компанія повинна взяти на себе обов'язок дотримуватися національного законодавства, а також виконувати інші вимоги, у відношенні яких вона бере на себе зобов'язання із соціальної відповідальності. Коли яке-небудь питання регулюється національним законодавством, іншими вимогами чи даним стандартом, компанія повинна застосовувати найбільш суворе положення.

Компанія, яка підтримує вимоги стандарту SA 8000 «Соціальна відповідальність», також повинна поважати принципи наступних міжнародних документів:

• Конвенції МОП 29 та 105 (примусова праця);

• Конвенція МОП 87 (свобода об'єднань);

• Конвенція МОП 98 (право на колективний договір);

• Конвенції МОП 100 та 111 (рівна оплата чоловікам і жінкам за рівноцінну роботу);

• Конвенція МОП 135 (представники працівників);

• Конвенція МОП 138 і Рекомендація 146 (мінімальний вік);

• Конвенція МОП 155 і Рекомендація 164 (охорона праці);

• Конвенція МОП 159 (відновлення професійної працездатності і непрацездатність);

• Конвенція МОП 177 (надомна робота);

• Конвенція МОП 182 (найгірші форми дитячої праці);

• Конвенція МОП 187 (про основи безпеки та гігієни праці);

• Всесвітня декларація прав людини;

• Конвенція ООН про права дитини;

• Конвенція ООН про усунення всіх форм дискримінації жінок.

Цей стандарт SA 8000 встановлює вимоги соціальної відповідальності компанії по таким напрямкам:

• Дитяча праця;

• Примусова праця;

• Охорона праці;

• Свобода об'єднань і право на колективний договір;

• Дискримінація;

• Дисциплінарні заходи;

• Робочий час;

• Заробітна платня;

• Системи управління.

Дитяча праця. Компанія не повинна використати або підтримувати використання дитячої праці

Компанія повинна встановлювати, документувати, підтримувати і поширювати серед персоналу та інших зацікавлених сторін політику і методи сприяння одержанню освіти дітьми і молодими працівниками, що підпадають під законодавство про обов'язкову освіту або навчаються у школі, в тому числі заходи, які виключають зайнятість дитини або молодого працівника під час занять у школі і гарантують, що загальний час, який витрачає дитина на шкільні заняття та роботу, на проїзд (на роботу, у школу, з роботи і школи), не повинне перевищувати 10 годин на день.

Примусова праця. Компанія не повинна використовувати або підтримувати використання примусової праці та не повинна вимагати від персоналу розміщення «внесків» або пред'явлення посвідчення особи після початку роботи на компанію.

Охорона праці. В галузі охорони праці встановлюються такі критерії соціальної відповідальності.

1. Компанія, з урахуванням специфіки своєї галузі промисловості і певних чинників небезпеки, забезпечує безпечні умови праці та вживає відповідні заходи для запобігання нещасних випадків і шкоди здоров'ю, що є наслідком роботи або відбуваються в її процесі, шляхом скорочення, у можливих межах, чинників небезпеки, характерних для виробничого середовища.

2. Компанія призначає представника вищого керівництва, який відповідає за охорону праці персоналу і виконання положень даного стандарту, що стосується охорони праці.

3 Компанія надає персоналу, включаючи нових працівників, регулярне і таке, що документується, навчання з охорони праці та вимог безпеки.

4 Компанія організує систему управління, яка дозволяє виявляти і запобігати потенційним загрозам здоров'ю і безпеці персоналу.

5. Компанія надає персоналу для використання чисті туалетні кімнати, доступ до питної води, а також, при необхідності, умови для зберігання продуктів харчування.

6. Компанія забезпечує чистоту і безпеку місць відпочинку персоналу, а також їхню відповідність основним потребам працівників.

Свобода об'єднань і право на колективний договір. Компанія поважає право персоналу утворювати професійні спілки за своїм вибором і брати участь у колективних договорах. Представники такого персоналу не будуть піддаватися дискримінації і будуть мати доступ до своїх колег на робочих місцях під час роботи.

Дискримінація. Компанія не повинна застосовувати або підтримувати дискримінацію при найманні на роботу, оплаті, наданні доступу до навчання, підвищенні в посаді, звільненні або виході на пенсію на основі раси, національної приналежності, віросповідання, інвалідності, статі, сексуальної орієнтації, належності до якої-небудь організації, політичних поглядів або віку.

Компанія не повинна перешкоджати здійсненню права персоналу додержуватися принципів або звичаїв чи виконувати свої потреби, пов'язані з расою, національною приналежністю, віросповіданням, інвалідністю, статтю, сексуальною орієнтацією, належністю до якої-небудь організації або політичними поглядами.

Компанія не повинна допускати поводження, включаючи жести, вираження і фізичні контакти, що є загрозливими, образливими, експлуатуючими або такими, що схиляють до сексуальних відносин.

Дисциплінарні заходи. Компанія не повинна використовувати або підтримувати тілесні покарання, психологічне або фізичне насильство, словесні образи.

Робочий час. Компанія повинна дотримувати відповідних законів і промислових стандартів, що визначають час роботи. Стандартний робочий тиждень повинен визначатися законодавством, але не повинен на регулярній основі перевищувати 48 годин. Персонал повинен мати, принаймні, один вихідний день за кожен семиденний період. Вся понаднормова робота повинна оплачуватися в розмірі вище звичайного і у жодному разі не повинна перевищувати для працівника 12 годин в тиждень.

Заробітна платня. Компанія повинна гарантувати, що заробітна плата за стандартний тиждень, принаймні, відповідає мінімальним правовим або промисловим стандартам і достатня для забезпечення основних потреб персоналу.

Відрахування із заробітної плати не застосовуються як дисциплінарний захід. Компанія надає працівникам регулярне і докладне обґрунтування складу заробітної плати та виплат. Компанія також повинна гарантувати, що заробітна платня та інші виплати виплачуються в повній відповідності з усіма законами, і що гроші виплачуються готівкою або чеком за вибором працівників.

Системи управління. Вище керівництво повинне визначати політику компанії в сфері соціального захисту і умов праці таким чином, щоб вона:

• включала зобов'язання по виконанню всіх вимог даного стандарту;

• включала зобов'язання по виконанню національних та інших законів, інших вимог, на які погоджується компанія, а також зобов'язання по дотриманню міжнародних інструментів і їхньої інтерпретації;

• включала зобов'язання по безперервному поліпшенню;

• ефективно документувалася, виконувалася, підтримувалася, доводилася в доступній і зрозумілій формі до всього персоналу, включаючи директорів, керівників, адміністрацію, спостерігачів і працівників, що працюють за наймом, за контрактом або іншим способом представляють компанію;

• була відкрита для громадськості.

Компанія повинна надавати можливість працівникам обирати свого власного представника для взаємодії з вищим керівництвом з питань, що відносяться до даного стандарту.

Компанія повинна визначити й підтримувати відповідні процедури для оцінки і вибору постачальників/субпідрядників на основі їхньої відповідності вимогам даного стандарту.

Компанія повинна регулярно інформувати всі зацікавлені сторони про виконання вимог стандарту «Соціальна відповідальність».

У випадках коли це передбачено договором, компанія повинна надавати достатню інформацію і доступ до неї всім зацікавленим сторонам, що бажають перевірити, як виконуються вимоги даного стандарту; аналогічна інформація повинна також надаватися постачальниками і субпідрядниками через включення такої вимоги в контракти компанії.

До документів соціальної відповідальності відноситься «Кодекс поведінки в електронній промисловості» - (ЕІСС - Electronics Industry Supplier Code of Conduct) був розроблений в 2004 р. компаніями Hewlett-Packard, Dell, і IBM. До цього стандарту тепер приєдналися 40 найбільших корпорації електронної галузі, а також їхні постачальники.

Зараз розроблена і впроваджена версія 3.0 цього стандарту (2009 р.). Його розповсюдженням займається Громадська коаліція електронної промисловості (ЕІСС - Electronic Industry Citizenship Coalition).

Кодекс встановлює положення, покликані забезпечити безпеку умов праці на підприємствах ланцюжків постачання електронної промисловості, поважне та гідне ставлення до працівників, етику і екологічну відповідальність.

Кодекс складається з 5-ти розділів:

A. Трудові відносини (свобода вибору зайнятості, відмова від ш і користання дитячої праці, тривалість робочого часу, грошові та иегрошові компенсації, гуманний поводження, недопущення дискримінації, свобода об'єднань).

B. Охорона здоров'я та безпека.

C. Охорона довкілля (дозволи природоохоронних органів і звітність, запобігання забрудненню і виснаженню ресурсів, шкідливі речовини, СТІЧНІ води й тверді відходи, атмосферні викиди, обмеження вмісту н продуктах речовин і матеріалів).

D. Система управління, (прийняті зобов'язання, підзвітність і відповідальність управління, законодавчі вимоги і специфікації клієнтів, оцінка ризику та управління ризиками, завдання вдосконалення, навчання, комунікація, зворотний зв'язок з працівниками і їхня участь в управлінні аудит і оцінка, процеси корегувальної діяльності, документування і реєстрація).

Е. Етика (цілісність бізнесу, відмова від практики неправомірних переваг, розголошення інформації, інтелектуальна власність, чесність комерційної діяльності, реклами і конкуренції, охорона таємниці особистості).

Вимоги охорони праці (Розділ В. Охорона здоров'я та безпека).

Створення здорового й безпечного виробничого середовища допомагає не тільки знизити кількість випадків професійних захворювань і виробничих травм, але й оптимізувати якість продуктів і послуг, досягти узгодженості виробничого процесу, зберегти цінні робочі кадри та підняти загальний моральний дух колективу. Діагностика й рішення проблем охорони здоров'я та забезпечення безпеки виробничих процесів здійснюються більш ефективно за умови безперервного активного залучення працівників і підвищення рівня їхньої освіти.

Питання охорони здоров'я та безпеки регламентуються в такий спосіб: