- •1. Соціальне партнерство в охороні праці.
- •2. Соціальна відповідальність.
- •1) Охорона праці
- •2) Підготовленість до надзвичайних ситуацій
- •3) Виробничі травми та професійні захворювання
- •4) Виробнича гігієна
- •5) Фізично важка праця
- •6) Забезпечення безпеки експлуатації механізмів і машин
- •7) Санітарія, харчування, побутові приміщення
- •1. Завдання стандарту iso 26000
- •2. Очікування суспільства
- •3. Визнання організацією своєї соціальної відповідальності
- •4. Соціальна відповідальність в трудових відносинах та охороні праці
- •5. Зобов'язання організації у сфері охорони праці
- •6. Впровадження заходів соціальної відповідальності
- •7. Досягнення переваг
- •3. Законодавча основа Євросоюзу з питань охорони праці.
- •4. Трудові норми Міжнародної організації праці.
- •5. Міжнародне співробітництво в галузі охорони праці.
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема №3. Система управління охороною праці в організації Лекція 3.2 Система управління охороною праці на підприємстві.
- •1. Русаловський а.В. Правові та організаційні питання охорони праці: Навч. Посібник. –5-те вид., допов. І перероб. К.: Університет «Україна», 2011. -с. 145-148.
- •1. Забезпечення функціонування суоп.
- •2. Розробка і впровадження суоп Положення про суоп та зміст її розділів
- •1. Безпечність виробничих приміщень, засобів виробництва, технологічних процесів
- •2. Організація робочих місць
- •3. Організація робочого часу
- •4. Засоби індивідуального захисту
- •3. Примірний розподіл функціональних обов’язків з охорони праці керівників, посадових осіб і фахівців підприємств апк.
- •2. Заступник керівника по кадрам (начальник відділу кадрів, інспектор з кадрів) має такі обов'язки:
- •3. Заступник керівника по капітальному будівництву (начальник відділу капітального будівництва) зобов'язаний забезпечувати:
- •4. Заступник керівника по постачанню (комерційний директор, Начальник відділу матеріально-технічного постачання) має обов'язки:
- •5. Головний механік організації має обов'язки:
- •6. Головний енергетик:
- •7. Головний технолог (начальник технічного відділу):
- •8. Головний конструктор зобов'язаний:
- •9. Начальник транспортного підрозділу відповідає за:
- •10. Начальник господарського відділу:
- •11. Головний бухгалтер (бухгалтер):
- •13.Майстри, виконавці робіт (виконроби) і інші керівники окремих виробничих дільниць.
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема №5. Спеціальні розділи охорони праці в галузі професійної діяльності Лекція 5.3. Аналіз умов праці в галузі.
- •1. Загальна характеристика умов праці в галузі апк.
- •Фактори, що впливають на стан здоров'я та формують умови праці
- •Умови праці –
- •Медичне обслуго-вування – до 10%
- •Спосіб життя –50%
- •2. Шкідливі та небезпечні фактори виробничого середовища.
- •3. Вимоги безпеки до галузевих технологічних процесів та обладнання.
- •4. Організація безпечної роботи галузевих об’єктів підвищеної небезпеки.
- •Перелік робіт з підвищеною небезпекою
- •Питання для самоконтролю:
- •Лекція 7.4. Фактори пожежної небезпеки на галузевих об'єктах.
- •1.Актуальність питання пожежної безпеки у галузі апк. Причини пожеж.
- •Окислювачі
- •Необхідні співвідношення
- •2. Правова основа та системи державного протипожежного захисту.
- •3. Загальні заходи та засоби пожежного захисту на галузевих об’єктах.
- •Загальнооб'єктові протипожежні заходи
- •Головний інженер
- •Рекомендації щодо оснащення об’єктів первинними засобами пожежогасіння
- •4.Установки та засоби гасіння пожеж. Пожежні сигналізація, оповіщення та зв’язок.
- •5. Порядок дій у разі пожежі.
- •Питання для самоконтролю:
- •Лекція 9.5. Соціальне страхування від нещасного випадку та професійного захворювання на виробництві
- •2. Фонд соціального страхування від нещасних випадків.
- •3. Фінансування страхових виплат, соціальних послуг та профілактичних заходів.
- •4. Обов’язки та права суб’єктів страхування
- •Питання для самоконтролю
Фактори, що впливають на стан здоров'я та формують умови праці
Виробниче середовище - 20-25%
15-20%
Умови праці –
Медичне обслуго-вування – до 10%
Спосіб життя –50%
Ці умови створюються забезпеченням для працюючого:
- зручного робочого місця;
- чистого повітря, необхідного для нормальної життєдіяльності;
- захисту від дії шкідливих речовин та випромінювань;
- нормованої освітленості;
- захисту від шуму та вібрації;
- засобами безпеки при роботі з травмонебезпечним обладнанням;
- робочим одягом та СІЗ (за необхідності);
- медичного обслуговування та санітарно-профілактичними заходами;
- побутовими приміщеннями та спеціальними службами, що створюють безпечні та нормальні санітарні умови праці.
Для оцінки конкретних умов та характеру праці на робочих місцях необхідна гігієнічна класифікація праці. На основі такої оцінки приймаються рішення, спрямовані на запобігання або максимальне обмеження впливу несприятливих виробничих факторів.
Оцінка умов праці проводиться на підставі “Гігієнічної класифікації умов праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу”. Виходячи з принципів Гігієнічної класифікації, умови праці розподіляються на 4 класи:
1 клас -- оптимальні умови праці — такі умови, при яких зберігається не лише здоров'я працюючих, а створюються передумови для підтримування високого рівня працездатності.
2 клас — допустимі умови праці — характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища і трудового процесу, які не перевищують встановлених гігієнічних нормативів для робочих місць, а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються за час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни та не чинять несприятливого впливу на стан здоров'я працюючих і їх потомство в найближчому та віддаленому періодах.
3 клас—шкідливі умови праці—характеризуються наявністю шкідливих виробничих факторів, що перевищують гігієнічні нормативи і здатні чинити несприятливий вплив на організм працюючого та (або) його потомство.
Шкідливі умови праці за ступенем перевищення гігієнічних нормативів та виражених змін в організмі працюючих поділяються на 4 ступені.
4 клас — небезпечні (екстремальні)— умови праці, що характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища, вплив яких протягом робочої зміни (або ж її частини) створює високий ризик виникнення важких форм гострих професійних уражень, отруєнь, каліцтв, загрозу для життя.
Визначення загальної оцінки умов праці базується на диференційованому аналізі визначення умов праці для окремих факторів виробничого середовища і трудового процесу. Ступінь шкідливості і небезпечності кожного фактора виробничого середовища і трудового процесу (тільки ІІІ класу) визначається за критеріями, встановленими гігієнічною класифікацією праці.
Параметри виробничого середовища регламентуються нормативними актами з охорони праці як на державному рівні, так і на рівні окремих підприємств. Відповідальність за їх дотримання покладають на власників підприємств або уповноважених ними осіб.
Створення безпечних умов праці є комплексною проблемою, що вирішується на загальнодержавному, регіональному та місцевому рівнях.
На виробництві перед системою стоять такі завдання:
досягнення безаварійності;
недопущення професійних захворювань;
попередження травматизму;
забезпечення здоров’я і працездатності працюючих;
недопущення забруднень оточуючого середовища.
Для виконання наведених завдань на виробництві створюється підсистема безпеки праці, яка реалізує такі функції:
сприяє забезпеченню загальної організації безпеки виробництва;
сприяє розробці та використанню технічних та організаційних засобів і заходів захисту від виробничих небезпек;
сприяє організації навчання безпечній праці і дотримання правил безпечної праці;
контролює готовність техніки та людей до безпечної праці.
Загальна організація безпеки праці включає широке коло заходів, починаючи від загального вдосконалення техніки та технологічних процесів і до організації безпечних умов праці на окремих робочих місцях.
Але слід зауважити, що і в тих випадках, коли виробнича небезпека виникає незалежно від діяльності людей, безпека праці не може вважатись функцією лише виробництва. Високі пристосувальні та творчі можливості людини дозволяють їй своєчасно виявити ці небезпеки та знайти можливості протистояти їм.
Основні шляхи поліпшення виробничого середовища полягають у підвищенні рівня безпеки праці, поліпшенням санітарно-гігієнічних, естетичних, психофізіологічних показників.
1. Підвищення рівня безпеки праці характеризується збільшенням кількості машин і механізмів, виробничих будівель, приведених у відповідність до вимог стандартів безпеки праці та інших нормативних актів.
2. Поліпшення санітарно-гігієнічних показників характеризується зменшенням вмісту шкідливих речовин у повітрі, поліпшенням мікроклімату, зниженням рівня шуму та вібрації, поліпшенням освітленості.
3.Поліпшення психофізіологічних показників характеризується зменшенням фізичних і нервово-психічних навантажень, у тому числі і монотонності праці.
4. Поліпшення естетичних показників характеризується раціональним компонуванням робочих місць і машин, упорядкуванням приміщень і території, поєднанням кольорових відтінків тощо.
5.Покращення соціально-економічних показників: збільшення кількості робочих місць, які відповідають нормативним вимогам, скорочення кількості працюючих у незадовільних умовах праці; зниження рівня виробничого травматизму; зменшення кількості випадків професійної захворюваності, пов'язаної з незадовільними умовами праці; зменшення кількості випадків інвалідності внаслідок травматизму чи професійної захворюваності; зменшення плинності кадрів через незадовільні умови праці; економії коштів за рахунок зменшення збитків внаслідок аварій, нещасних випадків і професійних захворювань .