Сонетарій Юрія Клена

У своїй оригінальній творчості Юрій Клен чимало уваги приділяє сонетній формі. Про це свідчать, зокрема, шістнадцять вишуканих сонетів, написаних російською мовою (їх надіслав до Інституту літератури ім. Т.Г.Шевченка АН України син Юрія Клена - Вольфрам Бур-гардт), очевидно, на початку 20-х років.

Як відомо, сонет вважається найсклад­нішим жанром у мистецтві поезії. Сонет виник в Італії, в "сицилійській школі" XII ст.; перший відомий приклад знаходи­мо у Джаколо да Лентіні (1220 р.). Це склад­на строфа з 14 рядків п'ятистопного ямба (іноді шестистопного, рідко чотиристоп­ного). З літературознавчого словника-довідника дізнаємося, що сонет був уперше описаний Антоніо да Темпо (1332 р.). Започаткований Дж. да Лентіні, сонет пов'язаний із творчістю Дайте Аліг'єрі та Ф.Петрарки, проходить че­рез усю історію європейської і світової літератури, розкриваючись у поезії П.Ронсара у Франції (XVI ст.) та В.Шекспіра в Англії (XVII ст.). Зневажений класициз­мом, сонет відродився в добу романтиз­му, став улюбленою формою "парнасців" (Ж.-М. де Ередіа, Ш.Леконт де Ліль) та символістів. Перший сонет в українській поезії з'явився 1830 р. (переробка вірша Сапфо, здійснена О.Шпигоцьким), його освоювали А.Метлинський, М.Шашкевич, Ю.Федькович, Б.Грінченко, Леся Ук­раїнка, І.Франко та ін. Сонет увійшов у творчість українських поетів XX ст. (М.Зеров, М.Рильський, Б.-І.Антонич, Є.Маланюк, М.Орест, А.Малишко, Д.Павличко та багато інших

Відомо, що всі неокласики, які дали зразки витонченої лірики, переважно фі­лософської, плідно користувалися уста­леними жанровими формами, які нале­жали до розряду класичних. І в першу чергу - формою сонета, щоправда, вно­сячи корективи, в яких знайшли відби­ток зрушення в поезії, притаманні XX століттю.

І хоч сонетна творчість Юрія Клена небагаточисленна за кількістю написаних творів, але в системі неокласичного на­прямку української літератури епохи роз­стріляного Відродження вона посутня.

На жаль, сонетам Юрія Клена сьогодні приділе­но мало уваги. І це прикро. Адже пер­шим оригінальним українським віршем Освальда Бургардта був саме сонет під назвою "Сковорода". Цією жанровою формою митець започаткував свою пое­тичну творчість в українській літературі невипадково, обравши постать Григорія Сковороди як об'єкт художнього зобра­ження, в якому зосередилися роздуми про духовні овиди, про своєрідність націо­нальної ментальності, поєднані із загаль­нолюдськими цінностями.

Хто з митців не прагнув прозирнути таємницю Григорія Сковороди, можливо, й не підозрюючи, що мають справу саме з тим випадком, коли сутність людини становить найбільшу загадку? Сонет починається рядками:

Піти, піти без цілі і мети...

Вбирати в себе вітер і простори,

І ліс, і пан, і небо неозоре.

Душі лише співать; "Цвіти, цвіти!"

Натурфілософія Григорія Сковороди була чи не найближчою для неокласиків, що сповідували у мистецтві й житті яс­ність, простоту і чистоту вислову. Архетипні образи - символи води, землі, неба - проектуються на людське життя. Духовний світ ліричного героя формується на "прекрасному шляху самоти" серед "чистих вод", сонць і зір. Юрій Клен підкреслює творчий характер духовного зростання особистості: "...Вітер і просто­ри, і ліс, і лан, і небо неозоре", — цілісний комплекс, природний світ, який осягає ліричний герой. Юрій Клен розумів, що український філософ Григорій Сковорода пояснював таїну природи, виходячи із сутності лю­дини. Великий світ він розглядав лише з метою повніше збагнути призначення людини, яка — він в цьому не сумнівався — створена для щастя.

Аж власний світ у ній почне рости, В якому будуть теж сонця, і зорі, І тихі води, чисті і прозорі. Прекрасний шлях ясної самоти.

Поет - вічний мандрівник, в останні роки життя все втратив і став жебраком, але мужньо, ію-лицарськи, зносив удари долі і завжди залишався поетом... Тут звучать ремінісцентно відчуття, прита­манні власне поетові, його уявленням про життя як мандри в невідоме і про на дійний компас при виборі курсу — не звертати зі шляху покликання, пошуків добра і гармонії у власній душі. Але най­головніше те, як художньо переконливо автор сонета передав духовне кредо сво­го героя:

Іти у сніг і вітер, в дощ і хугу,

І мудрості вином розвести тугу.

Бо, може, це нам вічний заповіт.

Оці мандрівки дальні і безкраї,

І, може, іншого шляху немає,

Щоб з хаосу душі створити світ.

Світ, створений поетом, - teгга іnсоgnіtа, невідома земля, яку ми відкри­ваємо для себе, або стоїмо перед нею, як перед загадкою єгипетських сфінксів. Шістнадцять вишуканих сонетів митця - це шістнадцять поетичних творів, у яких в канонічний формі відкривається часточка внутрішнього світу поета.

Уже в ранній поезії, писаній російською мовою, розкривається натурфілософська концепція Юрія Клена. Митець створив образ романтика і самітнього мрійника. Такі сонети, як "Цвет яблони", "Цвет вишни", "Ты вся в снегу, апрельская земля..." привертають увагу тим, що автор переносить читацьку уяву туди, де б'є невичерпне джерело натхненної любові, радості життя. Алюзії витво­рюють інтелектуальну ауру, почасти фан­тастично-казкову, як-от у п'ятнадцятому сонеті: