- •Тема: Розвиток української поезії діаспори в 40-50-х роках хх ст.
- •I. Загальний огляд розвитку літератури діаспори
- •Юрій липа
- •Юрій Клен (Освальд Бургард )
- •Сонетарій Юрія Клена
- •Иван-царевич
- •Михайло орест (зеров)
- •Тодось осьмачка
- •Життя і творчість Олега Ольжича
- •Творчість
- •Казка про кривду та правду
- •Ріка весь час текла по густому лісові.
- •Публіцистика
- •Життя і творчість Олени Іванівни Теліги
- •Творчість Євгена Маланюка (1897 - 1968)
- •Творчість
Иван-царевич
Ее под яблонею раз я подстерег.
Златые яблоки, как от огня зарницы,
Зажглись, когда слетела к дереву жар-птица,
И даже побледнел немного лунный рог.
Но лишь одно перо на память я сберег,
И лишь потом, когда от радости не спится,
Оно в руке моей, мерцая, золотится,
Ложится зарево на дверь и на порог.
И слышу я: бранят меня, проснувшись, братья,
Кричат, чтобы не смел, глупец, с огнем играть я.
И на груди перо я прячу поскорей.
И в сердце мне сиянье тихое струится...
Я сплю... Крылами что-то бьет в груди моей,
Зарница? Птица? Или зто только снится?
О.Тарнавський у статті про Юрія Клена назвав його чи не єдиним поетом, що "близько розуміє і глибоко відчуває красу зими. Справді, у нього була можливість побачити зиму, так би мовити, у первозданному її вигляді - на засланні в Архангельській губернії 1914— 1918рр. От він і став "чи не єдиним". Бо ж чимало українських митців потрапляли у північні сніги, але поверталися одиниці".
Образи весни й зими - яскрава ілюстрація світоглядних і мистецьких настанов поета. Це ідеал гармонії у природі, що проектується і на людське буття. Ліричний герой Юрія Клена несе в собі і її прозорість і одухотвореність. Зустрічаємо у Юрія Клена і поезії емоційно наснажені, в яких автор тонко накреслює мерехтливий малюнок почуттів:
В их душах - тишь й прорастанье трав.
Идут в аллеях, — как аллеи, немы, -
Когда ж заговорят, слова для темы,
Как жемчуга, со дна морей собрав...
Там были даль и высота без мери,
И в сердце пело старое вино,
И в жизнь мою она, как в цепь звено,
Вошла, одета шкурою пантеры.
Над озером, куда, как синий свод,
Очарованье детских дней упало,
Она уже неслышно возникала
Шумящим тростником у сонных вод.
Характерною ознакою сонетів Юрія Клена є те, що людина, як і природа, може не один раз пережити весну з обов'язковим для цієї пори коханням, мріями, надіями тощо. Коло природне дотикається і почасти збігається з "колом життєвим". Так називається цикл, навіяний спогадами про дитинство, зокрема картиною, що висіла у спальні. На ній були зображені символічно всі етапи життя людини. Отож - це огляд людського життя, від колиски починаючи і передоднем смерті кінчаючи. Доказ цього - сонет, який починається такими рядками:
Пусть в детстве наша прихоть создавала
Шуршащих сказок темные леса,
Но каждая, раскинув волоса,
Сиреной тихо в море уплывала.
Когда судьба, что вечно нас искала,
Направит в вечер наши паруса,
И к нам доносит ветер голоса,
Мы знаєм: то они поють на скалах.
И в грусти безысходные моря
Сквозь этих звуков пламенное рвенье
Бросаем наших песен якоря,
И наш корабль тогаа в одно мгновенье
Стоит над неподвижной глубиной,
В такт песни той качаемый волной.
У сонеті "Как над толпой ее молитвы в храме..." пори року асоціюються з періодом життя людини. Тема дружби і любові за духовною спорідненістю, за духовним "родичанням" - наскрізний мотив сонетів як російською, так і українською мовою.
Сонети на біблійну тему посідають чільне місце і в поезії Юрія Клена. Так, наприклад, сонет під назвою "Христос". У ньому автор показує жорстокість, до якої здатні дійти люди без моралі і недотримання заповідей Божих, Релігійна математика вирізьблена у таких сонетах, як "Книга бытия", "Бог", "Голгофа", "Аскет", інших творах, де мотиви страждання і життєвого випробування химер-но й водночас органічно поєднується з темою любові. Згадаймо бодай сонети "Антоній і Клеопатра", "Цезар і Клеопат-ра", "Лот", цикл "Коло життьове", укладений із семи сонетів: "Немовлятко", "Хлопчик", "Підліток", "Юнак", "Муж", "Старість", "Напередодні", міфопоетичний твір "Лесбія" чи інтертекстуальний "Беатріче". Звичайно, це умовна класифікація сонетарія Юрія Клена, але безперечною є ідея цілісності і філософічної творчості, до якої тяжів поет усупереч новомодній у 20-х роках байдужості до стилю і форми, що прийшли під гаслами так званого народного, демократичного (пролетарського) мистецтва. Висока культура художнього слова, відграненого у сонетній строфі, підкреслює європеїзм поета-неокласика, що знав ціну мистецтва, яке одухотворює людину, возвеличує її найкращі якості, робить нетлінними вічні цінності.
У сонетарії Юрій Клен проявив себе як неокласик чи ненайбільше, хоч не раз інтегрований, мішаний стиль його творчості викликав сумнів у приналежності до такої художньої школи.
Неокласицизм для Юрія Клена означав духовний зв'язок як з Україною, так і з Західною Європою. Чи не тому романський чи готичний стилі, далекий світ труверів і трубадурів такі ж йому близькі, як обшири української духовності, втіленої у Софії Київській? Його ліриці властивий не тільки "фаустівський" рух, як подолання спокою, але й настрої мудрого споглядання. Ліричний герой постає в образі філософа, який охоплює духовним зором динамічну єдність світобудови ("Коло життьове", "Сковорода", "Син", "Символ" та ін.), Розглядаючи сонети Юрія Клена, слід звернути увагу на різноманітність тем, яким були присвячені поезії. Сонети митця варті того, щоб їх прочитати і системно сприйняти як твори високої художньої цінності. Вони розкривають перед нами внутрішній світ поета, найпотаємніші кутки його вразливої душі. І тут важить не кількість, а якість сонетів, які влучно, майстерно, незвичайно, колоритно створив автор. Тепер можна сміливо сказати, що сонети Юрія Клена відіграли не останню роль не лише в його творчості, а й в усьому поступі української літератури XX століття.
Література:
Клен Ю. Спогади про неокласиків // Україна.—1990.—№ 20.
Ковалів Ю. Прокляті роки Юрія Клена // Клен Ю. (Освальд Бургардт). Вибране.- К.:Дніпро, 1991.—С. 9.
Шерех Ю. Пам'яті поета // Арка.— 1947.— 6.— С. 2.
Сарапин В. Ростуть у духа крила (Про книгуЮ. Клена «Каравели») // Українська мова і література.— 1999. (Жовтень).—С. 2.
Богач Марія. «Навіщо нам кохати жінку...» //Січ.— 1998.— № 4.— С. 38.