МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ ЛЬОТНИЙ КОЛЕДЖ

НАЦІОНАЛЬНОГО АВІАЦІЙНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

Циклова комісія «Облік і аудит»

Контрольна робота

з дисципліни «Політологія»

з теми: «Розподіл влади»

В иконав(-ла) студент(-ка) Групи ________________________ ______________________________ (прізвище, ім'я, по батькові) __ . __.2012р. __________________ (підпис) Номер залікової книжки _______ Варіант роботи № _____________

Роботу перевірив викладач _______________________ Результат перевірки: __________ ___. ___.20___р. _______________ (підпис)

Кременчук 20 __

ПЛАН

Вступ

1. Структура влади…………………………………………………….4

2. Класифікація влади…………………………………………………8

3. Механізм здійснення влади...……………………………………..11

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Політична сфера життєдіяльності суспільства відрізняється від інших складових тим, що її основою є влада. Влада є умовою організації порядку у суспільстві, виступає засобом розв’язання багатьох колізій сучасності, поряд з тим виступає причиною суперечностей між людьми, соціальними групами, класами.

Крах світової системи соціалізму та геополітичного двополюсного порядку на початку 90-х рр. ХХ ст. призвів до стрімкого утворення нового глобального світу, тому чимало традиційних моделей, уявлень і способів розуміння політичних процесів, владних відносин нині виявляються непридатними. Розробка нових, ефективних концептів та підходів до питання влади є актуальним сьогодні.

1. Структура влади

Основними структурними елементами влади є суб’єкт, об’єкт і ресурси.

Будь-яка влада відображає певну взаємодію, має як мінімум дві сторони. Одну в політології прийнято позначати поняттям «суб’єкт»; це може бути індивід, організація, держава і навіть світова спілка. Суб’єкт повинен мати такі властивості, як: бажання панувати, воля до влади, компетентність, відповідальність. Відомо, що не всі люди прагнуть влади, а деякі навіть уникають керівних посад та пов’язаної з цим відповідальності. Однак багато й таких, для яких прагнення до влади пов’язане з можливістю одержання різних благ: високого прибутку, престижу зв’язків, привілеїв тощо. Проте, крім бажання і волі, суб’єкт влади має бути компетентним, знати справу, за яку береться, становище і настрій підлеглих, краще інших бачити і знаходити вихід з будь-якої складної ситуації. Суб’єкт визначає свою владу у наказах, розпорядженнях, командах, де окреслюється поведінка об’єкта влади, передбачаються санкції, які тягне за собою невиконання розпоряджень. Від наказу та його вимог залежить ставлення до нього іншого важливого елемента влади – об’єкта.

Як уже зазначалося, влада передбачає наявність як мінімум двох партнерів – того, хто є владою (суб’єкта) і того, хто підкорюється (об’єкта). Без підкорення влада неможлива – якщо немає такого підкорення, немає і влади.

При цьому поняття «влада» не повинне впливати на відносини наділених свідомістю суб’єктів (індивіда, групи) і предметного світу, світу речей, тобто об’єктів, не здатних втілити волю суб’єкта в дії, як і влада речей, почуттів, задумів над людиною.

Стабільність будь-якої соціальної групи та суспільства в цілому залежить від взаємовідносин суб’єкта та об’єкта влади, від підтримки суб’єкта об’єктом. Відношення об’єкта до суб’єкта панування можуть виявлятись як у вигляді опору і заклику до боротьби на знищення, так і підкорення йому.

Поняття «ресурси влади» вживається в широкому і вузькому розумінні. У широкому – це все те, що суб’єкт влади може використовувати для впливу на об’єкт: особисті властивості суб’єкта (компетентність, організованість тощо); певні ознаки об’єкта (звичка підкорятися тощо); конкретна ситуація, в якій здійснюється влада (економічне становище, міжнародний стан тощо), а також інші засоби діяння. У вузькому розумінні ресурси – це ті засоби, за допомогою яких суб’єкт влади здійснює вплив на об’єкт влади та за яких може домагатися реалізації своїх розпоряджень. Ресурсами влади можуть бути: будь-які цінності (гроші, предмети вжитку тощо); засоби, здатні вплинути на внутрішній світ, мотивацію людини (засоби масової інформації); знаряддя та інструменти, за допомогою яких можна позбавити людину цінностей, у тому числі власного життя (зброя, карні органи в цілому).

Ресурси влади можна поділити на економічні, соціальні, культурно-інформаційні, силові.

До економічних ресурсів належать всі матеріальні цінності, необхідні для виробництва та споживання: гроші, земля, продукти харчування тощо.

Соціальні ресурси частково збігаються з економічними, тому, що підвищення соціального статусу індивіда пов’язане з прибутком і багатством. Але соціальний ресурс мітить у собі і такі показники, як посада, престиж, освіта, медичне обслуговування, мешкання.

У сучасний інформаційний вік дуже важливими є культурно-інформаційні ресурси – знання та інформація, а також засоби їх одержання.

Силові ресурси, насильство – це атрибути будь-якої влади, різниця полягає лише у «дозах» їх використання. З силовими ресурсами переважно стикаються юристи, правозахисні органи тощо. Особливостями насильства як ресурсу влади є:

- низький творчий потенціал, його зв’язок, головним чином, з руйнуванням, ліквідацією чого-небудь;

- почуття страху. За допомогою погроз, команд, наказів та заборон можна добитися зовнішньої слухняності і виконання конкретних вимог, але норми та цінності, які передаються людям таким чином, не стають частиною їх внутрішніх особистих переконань та легко зникають зі свідомості, як тільки зникає страх;

- значна витратність, особливо коли це насильство пов’язане із застосуванням війська, військової техніки;

- те, що воно завдає серйозної моральної шкоди, викликаючи у відповідь непокору, лють, помсту тощо.

Усе це призводить до висновку про те, що насильство, хоч і є одним із важливих ресурсів влади, має застосовуватись як крайній захід, коли всі інші не приносять бажаного результату, і, що не менш важливо, насильство повинне бути суворо обмежене певними політичними, правовими, а також моральними рамками. Воно мусить мати відповідальний характер, тобто реакцією на насилля, і бути останнім засобом, коли всі інші вже вичерпані; об’єктом насильства не може бути мирне населення; застосування насильства має бути вибірковим, пропорційним, без вандалізму, тотальної війни проти політичних противників. Крім того, суб’єкт насильства має дотримуватися збереження фундаментальних прав і свобод людини, тобто діяти відповідно до правового закону (норм, прийнятих демократичним шляхом, причому обов’язковий для всіх громадян).Ці норми мають базуватися на правах людини.

Орієнтиром для політичних суб’єктів повинні бути норми міжнародного гуманітарного права, зокрема Гаазькі та Женевські конвенції, додаткові протоколи до них, які регулюють внутрішні суперечки. Вони захищають права мирного населення, полонених, поранених, обмежують об’єкти нападу. Війна має ознаки агресії – у міжнародних документах обов’язковою ознакою агресії визнається застосування військової сили. А рішенням Генеральної Асамблеї ООН (29 сесія, 1974 р.) поняття „агресія” поширюється не лише на міждержавні, а й на внутрішньодержавні відносини.

Зазвичай, різні ресурси влади використовуються її суб’єктами комплексно. Але специфічним ресурсом влади є сама людина – демографічні ресурси. Людина – творець матеріальних благ (економічні ресурси), одержувач і поширювач знань та інформації (культурно-інформаційні ресурси). Людина не лише ресурс влади, а й її суб’єкт і об’єкт.

Відповідно до поділу ресурсів, на яких влада ґрунтується, виділяють різні види влади.