2. Класифікація влади
Особливості різних елементів влади: суб’єкта, об’єкта, ресурсів – можуть використовуватися в якості основи для її класифікації.
У відповідності до ресурсів, на яких базується влада, вона може бути розділена на економічну, соціальну, духовно-інформаційну і політичну у власному значенні цього слова.
Політична влада – реальна спроможність групи, спільноти, індивіда впроваджувати свою лінію в політиці і правових відносинах.
Політична влада характеризується низкою характерних ознак:
- легальністю у використанні сили у межах держави;
- верховенством, обов’язковістю рішень для будь-якої іншої влади. Політична влада може обмежити вплив великих корпорацій, засобів масової інформації та інших закладів або ж цілковито їх ліквідувати;
- публічністю, тобто загальністю та безособовістю. Це означає, що політична влада на відміну від приватної влади, влади особистості, яка існує у невеликих групах, від імені всього суспільства звертається через право до всіх громадян;
- моноцентричністю, наявністю єдиного центру прийняття рішень. На відміну від політичної влади економічна, соціальна та духовно-інформаційна влади поліцентричні. У ринковому демократичному суспільстві існує, як відомо, багато незалежних власників засобів масової інформації, соціальних фондів тощо;
- різноманітністю ресурсів. Політична влада використовує не лише примус, а й економічні, соціальні, духовно-інформаційні ресурси.
В залежності від суб’єктів влада ділиться на державну, партійну, профспілкову, військову, сімейну тощо.
Державна влада – ядро політичної влади, що спирається на спеціальний апарат і поширюється на все населення держави (територію).
За масштабами поширення влади виділяються: мегарівень – міжнародні організації, наприклад, ООН, НАТО; макрорівень – центральні органи держави; мезорівень – підпорядковані центру організації (обласні, районні тощо) та мікрорівень – влада в первинних організаціях та малих групах.
Взаємодія влад.
Різні види влади знаходяться у складній взаємодії. Багато політологів вважають найважливішою серед них економічну владу, владу власників засобів виробництва та інших суспільних багатств. В ринковому суспільстві, де майже все має ціну і грошовий еквівалент, переважна більшість ЗМІ є власністю крупних власників. Гроші чинять значний вплив на проведення виборчих кампаній та підсумки виборів, широко використовуються для підкупу політиків. Концентрація економічної влади у крупних власників створює небезпеку встановлення плутократії – прямого політичного правління невеличкої групи олігархів. У сучасних західних демократіях всевладдя крупного капіталу стримується конкуренцією між власниками, політичним впливом середнього класу, демократичною державою та суспільством. Політична влада, відчуваючи сильний вплив влади економічної, відносно самостійна і здатна підпорядкувати її своїм цілям. За певних умов домінуючий вплив на суспільство може здійснювати влада інформаційна. Її монополізація певним групуванням може забезпечити йому перемогу на виборах і тривале збереження свого панування в суспільстві, незважаючи на неефективність економічної та іншої політики.
При взаємодії різних влад у суспільстві має місце так званий кумулятивний ефект – посилюється накопичення влади. Він знаходиться в тому, що великий капітал підвищує шанси на входження до політичної еліти та доступ до ЗМІ й освіти; висока політична посада сприяє накопиченню багатства, доступу до знань та інформаційному впливу; останнє ж, у свою чергу, поліпшує можливості завоювання лідируючих політичних позицій та підвищення доходів.
Злиття політичної, економічної, соціальної та духовно-інформаційної влад при командній ролі політики спостерігається в тоталітарних державах. Демократичний устрій передбачає розподіл як самих цих влад, так і кожної з них: в економіці – наявність чисельних конкуруючих центрів впливу, в політиці – розподіл влади між державою, партіями і групами інтересів, в духовній сфері – доступність освіти, культурно-інформаційний плюралізм тощо.