- •Любов кияновська українська музична культура (навчальний посібник)
- •Музична культура київської русі. Українська музика до XVIII ст.
- •Максим созонтович березовський
- •Духовний концерт «Не отвержи мене во время старости»
- •Дмитро степанович бортнянський
- •Духовний концерт № 15 «придіте, воспоєм»
- •Артемій ведель (ведельський)
- •Концерт «доколе, господи»
- •Cемен гулак-артемовський
- •Михайло вербицький
- •«Заповіт»
- •Петро ніщинський
- •«Вечорниці», вставна дія до драми тараса шевченка «назар стодоля»
- •Микола лисенко
- •Опера «тарас бульба»
- •Кантата «радуйся, ниво неполитая»
- •Українська опера в лисенківську добу (“Осада Дубно” п.Сокальського, “Катерина” м.Аркаса)
- •Хіх ст. (огляд творчості і.Лаврівського, в. Матюка, а.Вахнянина, о. Нижанківського, д.Січинського)
- •Кирило стеценко
- •Хор «прометей» (слова о.Коваленка)
- •Кантата «шевченкові»
- •Микола леонтович
- •"Щедрик"
- •«Дударик»
- •Яків степовий (якименко)
- •Фортепіанна творчість. Прелюд пам’яті Шевченка. Рондо сі мінор.
- •Станіслав людкевич
- •Кантата-симфонія «кавказ»
- •Василь барвінський
- •Левко ревуцький
- •Симфонія №2
- •Борис лятошинський
- •Хори на вірші тараса шевченка "Тече вода в синє море"
- •Віктор косенко
- •«11 Етюдів у формі старовинних танців»
- •Куранта мі мінор
- •Українська музична культура 50-х рр.
- •Микола колесса
- •"Лемківське весілля"
- •Українська музична культура 60-х - 90-х рр.
- •Віталій губаренко
- •Валентин сильвестров
- •Мирослав скорик
- •Кантата “весна”
- •Леся дичко
- •Євген станкович
- •Камерна симфонія № 3
- •Віктор камінський
- •Музика української діаспори
Віталій губаренко
(1934 – 2000)
Серед українських композиторів, які найбільш плідно працювали в жанрі опери, провідне місце належить Віталію Губаренку. Типовий представник покоління 60-х, він зумів втілити в музично-сценічних творах і давні українські традиції театру, і найцікавіші здобутки сучасного західного мистецтва. Кожна з його тринадцяти опер приваблює небанальним, своєрідним вирішенням у поєднанні музики і сценічної дії, відповідним до індивідуального задуму та обраного сюжету.
Віталій Сергійович Губаренко народився 13 червня 1934 року в Харкові. Його домшнє оточення начебто й не дуже сприяло серйозним заняттям музикою, хоча мати й любила мистецтво. Але батько, як військовий, постійно переїжджав з місця на місце, тож юнакові доводилося принагідно відвідувати уроки музики при будинках культури в містах Коломиї, Снятині, Івано-Франківську. Лише в Івано-Франківську родина затрималася довше і він вступив у 1947 році до музичної школи.
Новий етап життя розпочинається з 1950 р., коли сім’я Губаренків переїжджає в Харків. До того часу остаточно визріває прагнення Віталія обрати фах професійного музиканта, хоч мистецтво фортепіанної гри, яке він опановував, так і не стало його покликанням. Проте з дитинства йому подобалось імпровізувати, тож все частіше юнак замислюється над тим, щоби присвятити себе композиції. Фахівці не одразу розпізнали непересічний талант у скромному учневі Харківського музичного училища. Лише в Харківській консерваторії, під керівництвом високоосвіченого й доброзичливого професора Дмитра Клебанова, йому вдається здобути серйозну композиторську освіту й реалізувати найцікавіші задуми.
Ще від консерваторських років у нього склалося коло уподобань і інтересів, якому він залишився вірним все життя. Дуже вабив В.Губаренка музичний театр, хоч він і усвідомлював, з якими труднощами в умовах радянської дійсності пов’язані постановки нових опер. Та він не покинув своєї мрії. Велике враження на нього справило й спілкування з тестем Романом Черкашиним, відомим українським актором, режисером трупи театру "Березіль", яким керував славнозвісний Лесь Курбас159. Можливо, ідея своєрідного трактування кожної вистави, прагнення щоразу досягнути нового, незвичного результату виникла в нього внаслідок знайомства з новаторською театральною діяльністю Л.Курбаса.
Так само з перших років творчості він був закоханий в поезію Тараса Шевченка. Знаменно, що одним із перших творів, які сам автор вважав своєю удачею, була симфонічна поема "Пам’яті Тараса Шевченка", її мелодичним стрижнем є знаменита пісня Гладкого.
У 1963 році Віталій Губаренко закінчує навчання в консерваторії. Починається напружена праця над новими творами, підготовка постановок опер. До якого сюжету б не звертався автор, чи це революційні події 1917 року, чи драматичні колізії Великої Вітчизняної війни, чи класичні українські літературні теми М.Гоголя і Г.Квітки-Основ’яненка – завжди він перш за все прагне відтворити порухи людської душі, розкрити гуманність почуттів і вчинків навіть у найтяжчих та найнесприятливіших для цього ситуаціях. Так трапилося, зокрема, з революційним сюжетом п’єси українського "придворного" партійного драматурга Олександра Корнійчука "Загибель ескадри" (опера за мотивами цієї драми була написана в 1967 році). Чисто політичні, пропагандистські лозунги п’єси знаходять несподівано драматичне й емоційно сильне перевтілення в музиці. Ще відвертіше таке неспівпадіння офіціозної теми та його індивідуального художнього розуміння композитором виявилося в опері "Відроджений травень", де партійна критика навіть закидала автору "абстрактно-гуманістичне" вирішення важливої патріотичної теми та нерозуміння сутності соціалістичного реалізму.
Але вершинами оперної творчості В.Губаренка стали інші твори – опера-балет "Вій" за мотивами однойменної повісті Миколи Гоголя, "Сват мимоволі" за п’єсою "Шельменко-денщик" Григорія Квітки-Основ’яненка, дві моноопери160, що разом складають своєрідний ліричний диптих: "Листи кохання" (за новелою французького письменника ХХ ст. Анрі Барбюса "Ніжність") та "Самотність" (за листами французького автора ХІХ ст. Проспера Меріме), як також його "лебедина пісня" в оперному жанрі – опера-ораторія "Згадайте, братія моя" за мотивами поезій Тараса Шевченка. Для більшості з цих творів лібрето написала його дружина, Марина Черкашина-Губаренко.
Саме в них композитор найповніше розкриває різні грані свого таланту: вміння передати музичними засобами аромат і колорит далекої епохи, тонке відчуття душевної експресії героїв, динаміку їх почуттів, яскравість і пластичність музичних картин, а разом з тим драматичну насиченість великих полотен. В.Губаренкові неначе "тісно" в рамках традиційного оперного спектаклю, тож він прагне збагатити надбання минулого прикметами нової доби, ефектами і прийомами, породженими напруженим ритмом ХХ ст.
Проте якою б важливою не була для композитора оперна сфера, не можна поминути його важливих здобутків і в інших музичних жанрах. Адже він часто звертався і до оркестрової творчості, і до камерно-вокальної, і до інструментальної, і до обробок народних пісень. У них як і в опері, митця цікавлять українські фольклорні обряди (симфонічна поема "Купало"), інтимна лірика українських поетів (вокальні цикли "Квіти і настрої" на вірші Івана Драча, "Осінні сонети" на вірші Д.Павличка, "Простягни долоні" на слова В.Сосюри).
Символічно, що й останні твори теж продовжують провідні лінії його творчості, серед них слід згадати передусім симфонію для солістів і симфонічного оркестру на вірші Тараса Шевченка "Де профундіс"161.
Помер Віталій Губаренко в Києві 8 травня 2000 року.
ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ЗАКРІПЛЕННЯ МАТЕРІАЛУ:
Де навчався Віталій Губаренко? Хто був його вчителем композиції?
Який жанр можна вважати найважливішим у його творчості?
До яких сюжетів і тем він звертався в своїх операх?
Поезію якого автора він найчастіше втілює в жанрах своєї творчості?
Які найвагоміші здобутки Губаренка в симфонічному та камерно-вокальному жанрах?