«Заповіт»

Останній твір М.Вербицького, в якому він вперше серед західноукраїнських композиторів звертається до шедевра Т.Шевченка, написаний з особливою увагою до поетичного тексту. Композитор прагне передати кожен, навіть найдрібніший, відтінок шевченкового слова, а водночас вагомість загального образу. Це зумовило розгорнуту, масштабну форму твору, використання багатих і розмаїтих виразових засобів.

Цікава історія першого виконання твору. Він прозвучав на святкуванні ювілею поета у Львові в 1868 р., і в той самий вечір поруч із знаменитим зрілим майстром М.Вербицьким свій перший твір до тієї ж самої поезії – "Заповіту" – представив молодий мистець Микола Лисенко, який перебував у Львові проїздом, повертаючись з канікул до Лейпцига на науку. Так символічно зустрілись два видатні митці різних поколінь, і розпочалася в українській музиці шевченкіана, що сьогодні налічує декілька сот творів у різних жанрах.

«Заповіт» Вербицького – це кантата-поема для мішаного хору та хору хлопчиків, соліста-баритона та великого симфонічного оркестру. Вона містить три основні «куплети», звертаючись тим самим до типової форми української пісні. Проте жоден із куплетів не повторюється буквально, відповідно до змісту композитор змінює основну мелодію, надає їй нових образних відтінків. Також кожен із «учасників» цього монументального твору отримує свою особливу «роль». Так всі фрази зі словами «я», «мене» доручаються солісту, котрий ніби веде мову від автора. Два хори з різним тембром, барвою звучання доповнюють один одного й створюють той самий «антифонний» ефект, відомий ще за духовними концертами Д.Бортнянського. Поруч з тим композитор збагачує кантату ефектами театральної музики, в ній можна помітити риси оперної сцени. Деякі фрази хору та, особливо соліста привертають увагу не тільки наспівністю, яскравою методичністю, скільки навпаки, драматичним, майже декламаційним виразом таким чином і цим ще повніше передають глибину та драматичність змісту шевченкової поезії .

Пануючий в ХІХ ст. стиль романтизму сприяв піднесеності, відвертій драматичності музичної мови, певним зображувальним прийомам оркестру (наприклад, на словах «як реве ревучий» в оркестрі майже буквально передається рух бурхливих хвиль, слова «Кайдани порвіте» ілюструються мелодією, котра ніби "розривається" на окремі фрази). На противагу до знаменитої пісні «Заповіт», створеної полтавським вчителем, композитором-аматором Г.Гладким, написаній в дусі українських ліричних пісень, «Заповіт» М.Вербицького вражає глибоким драматизмом почуттів, багатою палітрою використаних виразових засобів, професіоналізмом музичної мови.

ПИТАННЯ ДЛЯ ЗАКРІПЛЕННЯ МАТРІАЛУ:

1. До якої західноукраїнської композиторської школи ХІХ ст. належить Михайло Вербицький? Через що її так називають?

2. Ким з українських композиторів попередньої доби особливо захоплювався М.Вербицький, зазнав його впливу і чому?

3. Які духовні й світські жанри були провідними в творчості М.Вербицького?

4. Яка з музичних вистав М.Вербицького за п’єсою І.Гушалевича отримала премію на конкурсі театру «Руської бесіди» і які відгуки вона мала?

5. Яка історія створення і першого виконання кантати «Заповіт»?

6. Чому «Заповіт» можна назвати кантатою-поемою?