"Лемківське весілля"

Варто пам’ятати про те, що М.Колесса з юності тонко відчував особливості регіонального фольклору. У тому сенсі він є гідним спадкоємцем свого батька, Філарета Колесси, котрий обгрунтував засади українського фольклору науково, а син перевтілив їх творчо. Можна стверджувати, що жоден інший український композитор його покоління не зумів так глибоко відчути й передати дух лемківських, гуцульських, поліських, волинських та інших регіональних пісень, як Микола Колесса. Це відзначають і дослідники творчості композитора: “Якщо у творчості Колесси і можна зауважити інтерес до фольклору різних регіонів України, то все ж таки головне значення у цьому відношенні, безсумнівно, має фольклор її гірської частини – Гуцульщини, Лемківщини та Бойківщини.”¹⁵⁵.

Найбільш показовим твором у цьому жанрі стала його значна за масштабами циклічна композиція “Лемківське весілля” для мішаного хору в супроводі струнного квартету або фортепіано, що складається з двадцяти частин – обробок лемківських народних пісень. Композиція продовжує традицію великих хорових циклів і кантат українських класиків, що спираються на фольклорні джерела, але переосмислює їх згідно з естетичними вимогами нового часу.

Невипадково також композитор обирає лемківський фольклор, бо він навіть на тлі розмаїття західноукраїнських регіональних груп народного музичного мистецтва вирізняється своєю незвичністю, вражає самим мовним діалектом який, природно, віддзеркалюється і в пісенній інтонації.

Своєрідним наскрізним мотивом цього оркестрово-хорового дійства є тема “гудаків”, котра відкриває й завершує його, а також ще тричі проходить протягом твору.

Драматургія твору ґрунтується на традиційному принципі контрастного зіставлення. Можна помітити тут принцип парного контрасту, поділу номерів “по два”, з яких перший є більш вільний, імпровізаційний, а другий жвавіший, частіше танцювальний за характером. Відтак і ці пари отримують певну драматургічну функцію в циклі. Якщо початкові номери – “На високій горі” та “Заквітла, заквітла” - являють собою своєрідний зачин циклу, поступово розкручують барвисту стрічку весільного дійства, то вже два наступні – “Ей оженься, Янічку” і “Єще-єм ся не оженив” знаменують більш інтенсивний етап розвитку, Перша кульмінація розвитку припадає на частини “Ей, шуміла ліщина” та “Пустьте ж нас”; початковий номер цієї пари тяжіє до імпровізаційно-розгорнутої сцени, а другий, завдяки своїй динамічній пульсації, передає стрімкий безупинний рух, неначе символізує розпал масового весільного свята.

Особливе місце в циклі займає хор “Бив мене муж”. Жартівливий образ створюється тут через певну несумісність між “жалісливим” текстом та гумористичним настроєм музики.

Репрезентує ще один тип контрасту, на цей раз поміж парами хорів, остання фаза драматургічного розвитку – чотири хорові номери, за якими йде хор-кода “Ой Янчик, Янчик”, знову відокремлений інструментальними “гудаками”. Якщо хори “Ей, до Львова дороженька” та “Де ти мене, Василеньку, поведеш” наближуються до розгорнутих сцен і позначені певними рисами наскрізного розгортання, то два наступні – “Пані младо наша” та “Не вступимеся з кута”, навпаки, максимально стиснені, і тому повторність куплетів, завдяки їх невеликому об’єму, створює враження насиченості дії, яка природно підводить до коди. Останній хоровий номер - напрочуд “концертний”, це ефектне завершення весільного дійства.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ЗАКРІПЛЕННЯ МАТЕРІАЛУ:

1. Які родинні зв’язки допомогли М.Колессі визначити свій шлях у мистецтві?

2. Де він здобував професійну освіту? Які твори написані під час перебування на навчанні?

3. Які жанри є переважаючими в творчості М.Колесси і чому?

4. В якому ще напрямку професійної діяльності спостерігаємо значні здобутки М.Колесси?

5. Які твори належать до післявоєнного періоду творчості та чим вони визначаються?