- •В. М. Видишенко Етика
- •СумДпу ім. А. С. Макаренка
- •Розділ 1. Етика як філософська наука
- •Розділ 2. Історія етики
- •Розділ 3. Мораль як соціальний феномен
- •Розділ 4. Основні категорії етики
- •Розділ 5. Моральний аспект людського буття
- •Розділ 1. Етика як галузь філософського знання
- •1.1. Предмет етики
- •1.2. Взаємозв’язки етики з іншими науками
- •1.3. Добування етикою емпіричного матеріалу
- •1.4. Мова етики і мова моралі
- •1.5. Значення етики
- •1.6. Майбутнє етики як науки
- •Розділ 2. Історія етики
- •2.1. Сутність і проблематика історії етики
- •2.2. Антична етика
- •2.2.1. Етичні вчення Давньої Греції
- •2.2.2. Етичні концепції Давнього Риму
- •2.3. Етика Середньовіччя
- •2.4. Етика епохи Відродження
- •2.5. Етика Нового часу
- •2.5.1. Етичні концепції і напрями етики Нового часу
- •2.5.2. Етичний аспект німецької класичної філософії
- •2.6. Етика Новітнього часу
- •2.6.1. Етика “філософії життя”
- •2.6.2. Етика екзистенціалізму
- •2.6.3. Етика психоаналізу
- •2.7. Короткий огляд української етичної думки
- •2.7.1. Зародження етичної думки на українських теренах
- •2.7.2. Етика доби Київської Русі
- •2.7.3. Особливості козацької етики
- •2.7.4. Становлення етики як науки в Україні
- •2.7.5. Українська етична думка у XX – на початку XXI ст.
- •Розділ 3: Мораль як форма суспільної та особистісної свідомості
- •3.1. Природа, сутність, структура і особливості моралі
- •3.2. Концепції походження моралі
- •3.3. Функції моралі
- •3.4. Основні етапи історичного розвитку моралі
- •3.4.1. Мораль первісного суспільства
- •3.4.2. Мораль рабовласницького суспільства
- •3.4.3. Мораль феодального суспільства
- •3.4.4. Мораль епохи Відродження
- •3.4.5. Мораль буржуазного суспільства
- •3.4.6. Комуністична мораль
- •3.5. Майбутнє моралі
- •3.5.1. Сутність і концепції прогресу моралі
- •3.5.2. Основні віхи прогресу моралі
- •3.5.3. Моральні виклики сучасного світу
- •3.5.4. Особливості моралі майбутнього
- •Розділ 4. Основні категорії етики
- •4.1. Сутність основних категорій етики
- •4.2. Добро і зло
- •4.3. Совість (сумління)
- •4.4. Моральний ідеал
- •4.5. Моральна вимога
- •4.6. Проблема морального вибору
- •4.7. Моральні чесноти і вади
- •4.8. Справедливість
- •4.9. Честь і гідність
- •4.10. Сенс (смисл) життя
- •4.11. Щастя
- •Розділ 5. Моральний аспект людського буття
- •5.1. Усезагальний характер моральних відносин
- •5.2. Людина і навколишнє середовище. Біоетика.
- •5.3. Професійна мораль і етика
- •5.3.1. Медична мораль і етика. Евтаназія.
- •5.3.2. Педагогічна етика
- •5.4. Мораль і етика в умовах ринкової економіки
- •5.4.1. Етика бізнесу
- •5.4.2. Моральні аспекти найманої праці
- •Короткий термінологічний словник
- •Видишенко Василь Миколайович
- •40002, М. Суми, вул. Роменська, 87
2.7. Короткий огляд української етичної думки
З глибин віків український народ прагнув дошукатися правди, знайти відповіді на питання, як жити, для чого жити, в чому полягає суть добра і зла, справедливості й несправедливості, що є джерелами їх, якими мають бути стосунки людей у сім’ї і відносини їх у суспільстві.
На різних історичних етапах національного буття ця проблематика по-різному осмислювалася. Однак український фольклор, філософська думка, мистецька творчість, масова свідомість завжди виявляли неабияку зацікавленість питаннями моралі, які утворюють проблемне поле етики як науки.
2.7.1. Зародження етичної думки на українських теренах
Тривалий час притаманна нашим далеким пращурам мораль залишалася загалом поза їх увагою. Проте конфлікти, які епізодично виникали у стосунках між членами сімей, мешканцями населених пунктів, соціальними групами князівств, а пізніше – і конфлікти між князівствами пробудили в них потребу і здатність піддавати осмисленню свою буденну свідомість, зокрема й моральну, і реальні стосунки між людьми. Роль такої рефлексії на перших порах відігравала міфологія. Саме міф був першою формою самоусвідомлення людини у світі, коли вона ще не виокремлювала себе з природи і соціуму, а ототожнювалася з навколишнім світом. Українські міфи, початкові вірування були найтісніше пов’язані з життям – з природою довкілля, бо це вимагалося всім господарським побутом. Тогочасна людина прагнула бути зі своєю природою в найкращих стосунках. Набуття саме природними (а не надприродними) силами у свідомості наших пращурів сакрального характеру, відсутність чіткого протиставлення душі і тіла обумовили характер їх моралі. В українських народних казках, переказах, піснях фігурують різні демонічні сили, часто з людською подобою. Одні з них постають як носії добра, інші – зла. Міфи втілювали в собі перші загальні і разом з тим наглядні уявлення про добро, зло, справедливість, добру і лиху долю тощо. Наприкінці X – XI ст. міфологічна картина світу стала предметом аналізу мислення. Поступово міф “руйнується”, виникає філософське мислення, яке все більше тяжіє до створення понятійної картини світу. На перших порах філософствування виявлялося у спробах витлумачити відомі і водночас невідомі терміни, які стосуються граничних засад людського буття (“добро”, “зло” та ін.).
2.7.2. Етика доби Київської Русі
Тогочасна етична думка сконцентрована в пам’ятках писемності, які містять відомості про мораль та її тлумачення. Це, насамперед, “Повість минулих літ”, “Слово про Закон і Благодать” Іларіона, “Ізборники Святослава”, “Повчання Володимира Мономаха” тощо.
Філософія Київської Русі була насамперед філософією людини, яка вбачала своїм завданням навчити людей, як їм наблизитися до ідеалу (“...наблизитись до Бога, як ділами своїми уподібнитись за образом і подобою Творцеві своєму”), усвідомити сенс свого життя та місце у світі. Зосередженість тогочасної філософії на людині, проблемах, пов’язаних із протистоянням добра і зла, дає підстави для тверджень про “етизацію” всієї філософської думки Київської Русі. Проблемою людини пройнята була онтологія. Так, об’єкт пізнання одночасно розглядався і як цінність. Вважалось, що явища природи упорядковуються не лише Богом, а й людиною, яка мислила себе не просто часткою природи, але і її господарем та “вінцем”. Людині відводилася роль центральної ланки, яка забезпечує зв’язок між Богом і створеним ним світом. Антропологічний аспект простежується і в гносеології, згідно з якою суб’єкт пізнання одночасно є і суб’єктом морального ставлення до дійсності. Неспростовним вважалося, що правда й істина прикрашають людину, а істина невіддільна від моральності, тому її необхідно обстоювати навіть перед загрозою смерті (“Ізборник Святослава 1076 року”). Про “етизацію” тогочасної філософської думки свідчить притаманний їй кордоцентризм (грец. kardia – серце) – властиве ментальній свідомості українців прагнення пов’язати ентузіастичні настанови людини з її чуттєвою сферою, охопити в обмеженому безмежне, відносному – абсолютне. Ґрунтується він на переконанні, що серце як прихований центр центрів зводить воєдино мислення, волю і віру. З часом кордоцентризм викристалізувався у напрям української філософи.
Особливістю давньоруського періоду філософської думки є те, що в різних пам’ятках писемності по-різному тлумачаться категорії “добро” і “зло”, моральні чесноти, пропонуються різні зразки поведінки (ідеали). Ці відмінності залежали від виду життєдіяльності, соціального статусу людини, оскільки мораль тогочасного суспільства мала станово-корпоративний характер.
Моральною проблематикою пройняті і твори Володимира Мономаха. У них можна знайти немало високоморальних настанов: “Лжі бережися, і п’янства, і блуду, бо в сьому душа погибає і тіло”; “Бо коли хто мовить: “Бога я люблю, а брата свойого не люблю”, – [се] лжа єсть”. Проте більшість із них стосується сфери бажаного.
Усе це наводить на висновки, що мораль як система норм бажаної поведінки ніколи не тотожна моральності, реальній поведінці людей.