1.3 Роль кредитних ризиків у банківської діяльності

Економічний зміст кредитних ризиків визначається їхньою роллю та місцем у сукупності банківських ризиків. Проаналізувавши різні підходи до класифікації банківських ризиків бачимо, що банки у своїй діяльності мають справу з численними їх видами. Кредитні ризики є історично першими серед фінансових ризиків банку і за своїм обсягом дуже масштабні. Негативними наслідками впливу фінансових ризиків є втрати частини доходу і прибутку банку. Тому кредитні ризики потрібно вважати фінансовими ризиками. Фахівці в галузі страхування ототожнюють кредитні ризики із фінансовими на тій основі, що частка цих ризиків становить 80 % від усієї сукупності фінансових ризиків, які підлягають страхуванню [19, c. 126].

Законодавчо-нормативні акти та положення НБУ трактують кредитний ризик банку як «ризик невиконання позичальником зобов'язань за кредитними операціями, тобто ризик того, що сплата позичальником відсотків та основної суми боргу за кредитною операцією проводитиметься з відхиленням від умов кредитної угоди або взагалі не проводитиметься».

У Методичних вказівках НБУ з інспектування банків «Система оцінки ризиків» зазначено: «Кредитний ризик – це наявний або потенційний ризик для надходжень та капіталу, який виникає через неспроможність сторони, що взяла на себе зобов'язання, виконати умови будь-якої фінансової угоди із банком або в інший спосіб виконати взяті на себе зобов'язання»

Кредитний ризик – це ризик, зумовлений невиконанням позичальником своїх зобов'язань щодо кредитора. Він, зазвичай, виникає через неспроможність позичальника, який узяв на себе зобов'язання виконувати умови фінансової (кредитної) угоди з банківською установою або в інший спосіб виконати взяті на себе зобов'язання [4]. Як показує практика, кредитний ризик присутній у всіх видах діяльності, де результат виробничої діяльності, або надання послуг, залежить від діяльності позичальника або контрагента, емітента. Ризики класифікуються за різними ознаками: ступенем ризику, критеріями ризику тощо (табл. 1.2).

Таблиця 1.2

Класифікація кредитних ризиків [19]

Ознаки класифікації кредитних ризиків	Вид кредитних ризиків
За способом впливу на ризик	Ризик, що регулюється банком самостійно Ризик, що передається на страхування страховій компанії (гаранту, поручителю) Ризик, що розподіляється між іншими банками
За ризиковою позицією	Ризик по одиничних ринкових позиціях Портфельний ризик
За рівнем прийняття рішень	Макроекономічний ризик Ризик на рівні банківської установи Ризик відповідальної особи
За напрямком використання кредитів	Ризик за споживчими кредитами Ризик за промисловими кредитами Ризик за інвестиційними кредитами
За рівнем прогнозованості	Прогнозований ризик Непрогнозований ризик
За причинами виникнення	Об'єктивний ризик Суб'єктивний ризик Законодавчий ризик
За доцільністю здійснення кредитних операцій	Виправданий ризик Невиправданий ризик
За розмірами втрат	Незначний ризик Великий ризик Критичний ризик
За рівнем здійснення аналізу	Індивідуальний ризик Спільний ризик
За методами мінімізації	Уникнення ризику Зниження рівня ризику Передача (страхування) ризику
За ймовірністю реалізації	Реалізований ризик Потенційний ризик
Залежно від характеру прояву	Моральний ризик Діловий ризик Фінансовий ризик
За терміном дії кредитної угоди	Ризик по короткострокових угодах Ризик по довгострокових угодах
За фінансовими наслідками	Ризик, унаслідок якого є фінансові втрати Ризик, унаслідок якого є втрачена вигода Ризик, унаслідок якого є фінансовий дохід
За видом операцій кредитного характеру	Ризик при кредитуванні Ризик при операціях з векселями Ризик при лізингових операціях Ризик при факторингових та гарантійних операціях Ризик при акредитивах

Цей ризик виникає кожного разу, з моменту, коли банківська установа, а в сучасних умовах й інша кредитна установа (кредитна спілка тощо), надає (позичає) кошти, бере на себе зобов'язання про їх надання, інвестує відповідні кошти або іншим чином ризикує ними, залежно від реальних умов чи умовних угод, незалежно від того, де обліковується чи відображається операція – на балансі чи поза балансом. Рівень ризику залежить від особи позичальника, чи то юридичної, чи то фізичної, фінансового стану, загальної економічної ситуації, форми кредиту, його розміру, встановлених законом правових питань тощо. Кредитні ризики розрізняються за видами та причинами їх виникнення (рис. 1.1).

Рис.1.1. Види кредитних ризиків та причини їх виникнення [19]

Розглядаючи місце і роль кредитних ризиків у банківській діяльності, можемо констатувати, що витрати банків через неврахування впливу кредитних ризиків на результати діяльності не обмежуються прямими фінансовими втратами, а мають значно масштабніший прояв унаслідок: втрати репутації банку, оскільки велика кількість прострочених кредитів зменшить довіру вкладників та інвесторів, зумовить посилений нагляд з боку НБУ (ризик репутації); замороження коштів у неприбуткових активах (ризик ліквідності); недосконалості та неповноти інформації (інформаційний ризик); підвищення можливості втрати банком кваліфікованих кадрів та зниження якості надання банківських послуг у зв'язку зі зменшенням можливостей стимулювання їхньої праці за умов зниження прибутковості кредитної діяльності банку (ризик стимулювання праці); збільшення адміністративних витрат унаслідок непродуктивної праці персоналу кредитного управління банку (ризик управління); видачі керівництвом великих за обсягом кредитів інсайдерам чи пов'язаним із банком особам (ризик управління); втрати капіталу банку у зв'язку з падінням ринкової ціни його акцій, спричинене проблемними кредитами (ризик втрати капіталу) [7].

Отже, кредитні ризики виділяються із загальної групи банківських ризиків як базові, посідаючи центральне місце в сукупності останніх. Під час переходу на міжнародні стандарти регулювання ризиків фахівці НБУ розуміють кредитний ризик як небезпеку втрат кредиту, процентів, а то й капіталу банків. Така позиція є очевидною з точки зору мінімізації невизначеності в банківській сфері та забезпечення стабільності банківської системи. А позиція самих банків як суб'єктів висококонкурентного ринку, передбачає прийняття допустимого рівня кредитних ризиків з метою забезпечення економічної ефективності своєї роботи через отримання прибутків. Існує два основні підходи до визначення сутності кредитних ризиків: негативний, що передбачає розуміння кредитного ризику як імовірності втрати суми кредиту чи капіталу, недоотримання процентної вигоди, недосягнення цілей; альтернативний, що визначає кредитний ризик як можливість зазнати як фінансових втрат, так і вигоди у формі плати за кредит, приросту капіталу. Цілком уникнути кредитних ризиків неможливо і недоцільно. Разом зі зниженням кредитних ризиків зменшується прибутковість кредитних операцій і виявляється ризик невикористаних можливостей. У разі надання кредиту позичальникові з найвищим кредитним рейтингом процентна ставка за операцією буде мінімальна. Надання кредиту під заставу, з одного боку, зменшує рівень кредитних ризиків, однак, з іншого, – підвищуються витрати, пов'язані з юридичним оформленням, зберіганням та контролем за станом цієї застави. Це, своєю чергою, зумовлює зниження дохідності кредитних операцій. Тому, здійснюючи кредитні операції, ризик-менеджерам необхідно регулювати кредитні ризики до прийнятного рівня для конкретного банку.

Збалансована кредитна політика є фундаментом надійності та прибутковості кредитного портфеля, яка також значно впливає на стабільну діяльність банку. Водночас інтереси стабільності банку мають визначати зміст і структуру кредитної політики банку. Управління кредитними ризиками повинно охоплювати всі види діяльності фінансово-кредитної установи, які впливають на параметри її ризиків, становлять безперервний процес аналізу ситуації та відповідного середовища, в яких виникають ризики та/або рівень уразливості фінансово-кредитної установи до таких ризиків. А з метою мінімізації кредитних ризиків банківські фахівці повинні проводити постійний моніторинг за кредитним процесом.

Для підвищення ефективності функціонування системи банківського кредитування потрібно: працівникам банку дотримуватись встановлених стандартів кредитування, інструкцій; забезпечувати високий рівень професійної підготовки банківських працівників; суворо дотримуватися сторонами кредитування умов кредитного договору, вчасно повідомляти про зміни планів; для забезпечення надійного повернення коштів власнику підприємства нести особисту відповідальність за повернення кредиту; встановлювати довготермінову співпрацю між позичальником та кредитором; вести загальнодержавний офіційний реєстр виданих кредитів; приділяти більшу увагу відбору інвестиційних проектів; комерційним банкам для забезпечення реальних повернень позик встановлювати плату за кредит з урахуванням рівня рентабельності суб'єктів господарської діяльності [19, c. 135].