49

Зміст

Зміст 2

Вступ 3

Розділ 1 Теоретичні основи здійснення кредитних операцій комерційними банками 5

1.1 Сутність та значення кредитних операцій 5

1.2 Класифікація та види кредитних операцій 9

1.3 Роль кредитних ризиків у банківської діяльності 13

Розділ 2 Аналіз кредитних операцій ПАТ "Приват Банк" 18

2.1 Фінансово-економічна характеристика комерційного банку 18

2.2 Кредитна політика ПАТ "Приват Банк" 24

2.3 Аналіз кредитних операцій та кредитних ризиків банку 29

Рис.2.5. Структура кредитного портфеля ПАТ "Приват Банк" за 2008 -2010 рр. [22] 32

Розділ 3 Напрямки вдосконалення кредитних операцій ПАТ "Приват Банк" 34

3.1 Напрямки вдосконалення управління проблемними кредитами 34

Незалежно від якості кредитного портфеля та методів, які застосовують під час управління кредитним ризиком, перед усіма комерційними банками України тією чи іншою мірою постає проблема неповернення кредитів. Проблемний кредит – це кредит, що вимагає здійснення комплексу заходів організаційного та адміністративно-правового характеру щодо повернення кредитних коштів з метою усунення можливих економічних збитків банку. 34

3.2 Перспективи використання новітніх інструментів управління кредитними ризиками при кризових явищах 38

Висновки 41

Список використаних джерел 44

Вступ

Кредитні операції посідають ключове місце з поміж активних операцій комерційних банків. У більшості банків позичкові рахунки складають не менше половини їх сукупних активів і забезпечують близько від отриманих ними доходів 70 %.

Кредит є дуже важливою складовою розвитку сучасної ринкової економіки України. Знаходячись у центрі сучасного грошово-фінансового господарства, обслуговуючи інтереси господарських суб’єктів, кредит опосередковує зв’язки між державою, банками, товаровиробниками і населенням. Ринкова трансформація національної економіки відкрила новий етап у розвитку кредитної діяльності. У зв’язку з цим, гостро постала проблема наукового осмислення нових явищ у сфері кредитування, розуміння їх змісту, природи і сутності, розробки ефективних схем і технологій кредитного процесу та їх використання на практиці.

У сучасних умовах провідним видом кредиту є банківський, тобто кредит, котрий надають і одержують банки. Банки є одним з найголовніших джерел кредитування, тобто провідна роль у кредитуванні різних галузей економіки, виробництва та суб’єктів господарювання належить їм.

У структурі активних операцій банків традиційно найбільшу питому вагу займають кредитні операції. При цьому активізація кредитних операцій банків України в останні роки супроводжується одночасним зниженням їх прибутковості, що зумовлено передусім фінансовою кризою та нестабільністю фінансових ринків, недосконалістю нормативно-правового забезпечення та високим рівнем конкуренції тощо. На теперішній час значна частина капіталів банків втрачено через неповернення кредитів, у зв’язку із загальноекономічною кризою та падінням виробництва, зменшився попит на позики.

Кредитні операції є найбільш ризикованим видом активної діяльності банку. Про це яскраво свідчить, зокрема, питома вага проблемних кредитів у їхніх кредитних портфелях. Кредитний ризик виникає кожного разу, коли банк надає кошти, бере зобов’язання про їх надання, або іншим чином ризикує ними відповідно до кредитних договорів незалежно від того, де відображається операція – на балансі чи поза балансом банку.

Тому актуальність проблеми полягає в тому, що для зменшення кредитного ризику, підвищення дохідності кредитних операцій банки мають впровадити зрозумілу та гнучку систему управління власним кредитним портфелем.

Метою роботи є розгляд сучасних теоретичних та практичних аспектів здійснення кредитних операцій банком, розробка практичних рекомендацій для покращення кредитних операцій з точки зору дохідності та ризику.

Для досягнення вищезазначеної мети були поставлені такі завдання:

уточнити сутність зміст кредитних операцій та поглибити класифікацію кредитних операцій;

дослідити роль кредитних ризиків у банківської діяльності;

проаналізувати кредитні операції у банковскої установи;

надати напрямки удосконалення щодо здійснення кредитних операцій в банківській установі з урахуванням іх ризику та доходності.

Об’єктом дослідження виступає процес організації кредитування в ПАТ "Приват банк".

Предметом дослідження є теоретичні, практичні та організаційні питання банківського кредитування.

Дослідження проводилося із застосуванням таких методів як спостереження, реєстрація, вимірювання, порівняння, аналіз, групування, синтез, індукція, дедукція, методи теоретичного узагальнення та порівняння; історичний підхід; статистичний метод; графічний, табличний, логічний метод.

При написанні роботи використовувалися наукові праці та публікації вітчизняних і зарубіжних учених-економістів, законодавчі акти України, інструктивні матеріали Національного банку України, підручники, наукові статті, звітність ПАТ "Приват банк".

Висновки й пропозиції зроблені за результатами дослідження можуть бути використані в практичній діяльності банківської установи.

Розділ 1 Теоретичні основи здійснення кредитних операцій комерційними банками

1.1 Сутність та значення кредитних операцій

Необхідність кредиту викликана існуванням товарно-грошових відносин. Його передумовою є наявність поточних або майбутніх доходів у позичальника, а конкретними причинами, що обумовлюють необхідність кредиту, - коливання потреби у коштах та джерелах їх формування як у юридичних ,так і у фізичних осіб.

Коли у одних з них кошти вивільняються, іншим їх не вистачає. Ця суперечність розв'язується за допомогою кредиту, який необхідний позичальнику для розширення виробництва, повного забезпечення власних потреб.

Кредит - економічна категорія, яка є виразом відносин між суб'єктами господарювання щодо надання й отримання позики в грошовій чи товарній формі на умовах повернення, строковості й платності. Кредит - рух вартості в інтересах реалізації певних потреб.

Різні визначення суті кредиту можуть відображати окремі риси його структури, складу учасників та стадій руху. Кредит можна визначити як: взаємини між кредитором і позичальником; зворотний рух вартості; рух платіжних засобів за умови повернення; рух позикової вартості; рух позикового капіталу. Як відомо, термін "кредит" походить від лат. "вірити". Довіра є невід'ємною , проте не вирішальною властивістю, яка розкриває суть кредиту як виду економічних відносин, є передумовою формування і руху вільних грошових ресурсів. Основою розвитку кредиту як економічного явища є достатня платоспроможність суб'єктів економічних відносин.

Таким чином кредит - це економічні відносини, що виникають між кредитором і позичальником з приводу мобілізації тимчасово вільних коштів та використання їх на умовах повернення й оплати. Видачу кредитів забезпечують кредитні операції комерційного банку [8, c. 21].

Відповідно із Законом України "Про банки і банківську діяльність" кредитні операції - вид активних операцій банку, які пов'язані з наданням клієнтам залучених коштів у тимчасове користування (надання позик у готівковій або безготівковій формі та надання кредитів у формі врахування векселів, розміщення депозитів, операцій репо, на фінансування будівництва житла, проведення факторингових операцій, фінансового лізингу тощо) або прийняттям зобов'язань про надання коштів у тимчасове користування (надання гарантій, поручительств, авалів тощо), а також операцій з купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів і від свого імені (включаючи андеррайтинг), будь - яке продовження строку боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми [1].

У кредитних відносинах беруть участь 2 сторони (суб'єкти кредитних відносин): кредитор - який надає кредити у тимчасове користування і позичальник - який отримав кредит. А ті грошові чи матеріальні цінності, затрати чи проекти, стосовно яких укладається угода позички, є об'єктами кредиту.

В умовах ринкової економіки об'єктом кредитних відносин переважно є гроші як загальний ресурс.

Принципи банківського кредитування - основні положення кредитного механізму, що визначають процес кредитування. Тобто це правила поведінки банку і позичальника в процесі здійснення кредитних операцій.

До принципів кредитування належать:

Цілеспрямованість кредитування, при якому кредити надаються лише на визначені в кредитній угоді цілі (об'єкти користування).

Диференційованість кредитування, при якому різним позичальникам кредити надаються на різних умовах, що залежить від характеру позичальника, спрямованості та терміну надання кредиту, ступеня ризику тощо. Тобто комерційні банки не повинні формально (однозначно) підходити до проблем надання кредиту своїм клієнтам, які претендують на його отримання.

Забезпеченість кредиту, тобто відповідність між вартістю майна, що є заставою позички і заборгованістю за позичкою; а також наявність у банку права та можливостей захисту своїх інтересів у вигляді одержання відповідних засобів забезпечення наданого кредиту ( застава, поручительство, гарантія, страхування тощо) [8, c. 25].

Поверненість означає, що кредит має бути повернутий позичальником банкові. Поверненість є тією особливістю, котра відрізняє кредит як економічну категорію від інших економічних категорій товарно - грошових відносин.

Строковість кредиту - це необхідна форма досягнення поверненості кредиту. Принцип строковості означає, що кредит має бути не тільки повернений, а й повернений в заздалегідь обумовлений строк, тобто в ньому міститься конкретно виражений фактор часу. Строк повернення кредиту є граничним інтервалом часу, протягом якого кредитні кошти є в розпорядженні позичальника, й служать мірою, за межами якої кількісні зміни в часі перетворюються в якісні: якщо затягується строк користування кредитом, то викривляється сутність кредиту, що негативно впливає на стан грошового обігу в цілому по країні.

Платність кредиту, який полягає в тому , що за користування ним позичальник має сплатити банку позичковий відсоток. Ставка банківського відсотка - це своєрідна "ціна" кредиту. Платність(ціна) кредиту безпосередньо на господарський (комерційний) розрахунок підприємців, стимулює їх до збільшення власних коштів і раціонального використання залучених коштів. Щодо банку, то платність кредиту забезпечує його витрат, пов'язаних зі сплатою відсотків за залучені на депозити кошти, управлінські витрати, а також отримання прибутків для збільшення ресурсних фондів для кредитування та використання на інші власні потреби.

Всі перелічені принципи повинні забезпечити виконання головного принципу: збереження основної суми кредиту при виконанні банком кредитних операцій.

При визначенні функцій кредиту треба мати на увазі, що при зміні економічної суті кредиту в процесі історичного розвитку змінюються і його функції.

Питання про функції кредиту є дискусійним. Розбіжності стосуються не тільки трактування окремих функцій, а їх кількості. Зупинимося лише на трьох [8, c. 27]:

Перерозподільча функція полягає в тому, що тимчасово вільні кошти юридичних та фізичних осіб за допомогою кредиту передаються в тимчасове користування підприємств, господарських товариств і населення для задоволення їхніх виробничих або особистих потреб. Такий перерозподіл дає можливість прискорити залучення матеріальних ресурсів у виробниче й особисте споживання. За допомогою кредиту відбувається перерозподіл вартості на засадах повернення, отже кредит виконує перерозподільну функцію. Іншою функцією кредиту є створення ним грошей для грошового обігу (емісійна функція), яку виконує тільки банківський кредит. Методами кредитної експансії (тобто розширення кредиту) та кредитної рестрикції (звуження кредиту) регулюється кількість грошей в обігу (причому вилучення грошей з обігу за допомогою кредиту досягається значно важче, ніж її випуск в обіг).

Контрольна функція кредиту полягає в тому, що в процесі кредитного перерозподілу коштів забезпечується банківський контроль за діяльністю позичальника. Можливість такого контролю випливає із самої природи кредиту. Треба зазначити, що вступивши в кредитні відносини, одержувач кредиту також має здійснювати контроль за своєю діяльністю з тим, щоб своєчасно і повністю повернути кредитні ресурси. Зворотність кредиту дає змогу не тільки виявити порушення процесу виробництва чи реалізації, а й зацікавлює підприємства, господарські товариства не допускати їх, оскільки такі порушення призводять до виплати "зайвих" процентів банку, до обмеження чи повного припинення видачі кредитів.

Особливості сучасної системи кредитування. Обов'язковою вимогою сучасної суми кредитування є вимога цільового характеру кредиту, повноти і строковості повернення позики, їх забезпеченості. Банки, як торгові підприємства торгують, перш за все, своїми ресурсами, розміщуючи їх в кредитні операції. Саме тому в нормальному (без ризиковому, без інфляційному) народному господарстві для банку доход від кредитної діяльності є основним. (В прибутку американських банків доход від кредитної операції приблизно 60%). Суттєвою ознакою сучасної системи кредитування є її договірна основа [8, c. 30].

Розмір кредитних ресурсів банку залежить не тільки від обсягу його власного капіталу, а від залучених ресурсів, та від певних норм, які встановлює НБУ для комерційних банків, що здійснюють кредитування клієнтів (регламентує норму обов'язкових відрахувань в центральні резерви; регламентує максимальний розмір кредиту на одного позичальника; регламентує загальний обсяг наданих кредитів).