45. Зміст кредитного договору.

Складають його умови

Зміст зобов*язання за договором становлять його права та обов-ки сторін.

До прав позичальника належить:

• вимагати від банку кредит в обсягах і в термін, зазна чений у договорі;

• достроково погасити заборгованість (якщо є фінансова можливість);

• порушувати перед банком питання про перенесення строків платежу в разі виникнення тимчасових фінансових або інших ускладнень з незалежних від нього причин;

• достроково розірвати договір, повністю повернувши одержаний кредит, включаючи відсотки за користування ним, повідомивши про це банк.

Обов’язки позичальника:

• використати кредит на зазначені в договорі цілі;

• повернути кредит в обумовлений термін;

• своєчасно сплачувати банку відсотки за користуван ня кредитом;

• своєчасно надавати банку документи, необхідні для здійснення контролю за кредитом;

• у разі порушення строків повернення кредиту за до говором виплатити пеню;

• забезпечити достовірність відомостей, наданих для отримання кредиту, і можливість контролю за його використанням;

• періодично інформувати банк про хід виконання договору;

• інше (згідно з договором).

Права кредитодавця:

• проводити перевірку забезпеченості наданого кредиту;

• проводити контроль за цільовим використанням кредиту;

• припинити видачу кредиту і пред’явити претензії щодо раніше наданого у разі порушення позичальником умов кредитного договору, а також виявлення недостовір ної інформації, затримки сплати відсотків за кредит;

• стягнути з позичальника за продовження договору відповідну комісійну винагороду;

• переглядати відсоткові ставки за користування креди том у разі зміни облікової ставки Національного банку України;

• здійснювати нарахування і стягнення компенсації за невикористаний кредит (за офіційної відмови позичальника від кредиту чи його частини протягом терміну дії договору);

• аналізувати кредитоспроможність позичальника;

• інші (згідно договором).

Обов’язки кредитодавця:

• надати позичальнику кредит в обсягах і у строки, обумовлені договором;

• відкрити позичальнику індивідуальний рахунок для видачі кредиту;

• забезпечити позичальника консультативними послу гами з питань виконання договору;

• аналізувати кредитоспроможність позичальника, перевіряти забезпече ність та цільове використання кредиту і вносити пропозиції про подальші відносини з позичальником;

• інформувати позичальника про стягнення банком кре диту;

• інформувати позичальника про зміни у нормативних актах з питань кредитування і розрахунків, внесених Національним банком.

46. Способи забезпечення кредитних договорів.

Щодо способів забезпечення кредитних договорів то варто зазначити що за цим критерієм усі кредитні договори поділяються на

• забезпечені;( при уклад. Кредитного дог. застос-ся один із видів забе-ня вик-ня зобо-ня)

• незабезпечені (бланкові).

Зокрема кредитні зобов язання можуть бути забезпечені: порукою, гарантією, неустойкою (штраф, пеня), заставою. Самостійне існування способів забезпечення виконання зобов'язань неможливе. Якщо недійсне саме кредитне зобов'язання, то недійсним є і спосіб його забезпечення. Виконання зобов'язань із повернення кредиту і сплаті відсотків за його використання може бути забезпечене порукою або гарантією.

Це додаткові зобов'язання, оформлені договорами між кредитором за кредитним зобов'язанням (банком) і поручителем (гарантом) для забезпечення виконання кредитного (основного) зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст. 553 ЦК за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого зобов'язання. На відміну від поруки, у законодавстві безпосередньо не вказується договірний характер гарантії. Забезпечувальна функція поруки виявляється в тому, що кредитор має право у разі невиконання боржником зобов'язання висунути свою вимогу як до несправного боржника, так і до поручителя. Вони обидва за загальним правилом несуть солідарну відповідальність у повному обсязі вимоги кредитора, включаючи сплату відсотків, неустойки, судові витрати зі стягнення боргу та інші збитки кредитора, спричинені невиконанням або неналежним виконанням позичальником кредитного зобов'язання.

Відповідно до ст. 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку.

Основною відмінністю гарантії від поруки є те, що при поруці, за загальним правилом, настає солідарна відповідальність поручителя і боржника, а при гарантії — субсидіарна (додаткова), що застосовується лише у разі непогашення заборгованості за рахунок коштів самого боржника.

Отже, звернути вимогу до гаранта банк має право лише в тому разі, якщо у позичальника немає коштів для погашення боргу (навпаки, за наявності коштів у позичальника немає підстав звертатися до гаранта з вимогою про погашення боргу). Якщо при поруці кредитору (банку) належить право вибору, до кого звернути вимогу про погашення боргу (до позичальника чи до поручителя) незалежно від наявності коштів у боржника, то при гарантії можливості такої альтернативи не існує. До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання (ст.556 ЦК). Гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником (ч.І ст.569 ЦК).

Підстави і порядок припинення поруки і гарантії встановлені в ст.559і568ЦК.

Порука припиняється:

- з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності;

- якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем;

- у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника;

- після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладання договору поруки (ст.559 ЦК).

Зобов'язання гаранта перед кредитором припиняються у разі:

1) сплати кредиторові суми, на яку видано гарантію;

2) закінчення строку дії гарантії;

3) відмови кредитора від своїх прав за гарантією шляхом повернення її гарантові або шляхом подання гаранту письмової заяви про звільнення його від обов'язків за гарантією.

Неустойкою (штрафом, пенею) відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України є грошова сума або інше майно, які боржник зобов'язаний передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Використання застави як способу забезпечення виконання зобов'язання докладно регламентовано Цивільним кодексом України, Законом України “Про заставу” та підлягає конкретизації в договорі застави.

Застава нерухомого майна є відмітною рисою одного з кредитів — іпотечного кредиту, передбаченого Положенням Національного банку України “Про кредитування”.

Згідно зі ст.572 ЦК у силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок закладеного майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (правом застави).

Застава - найбільш ефективний і часто використовуваний спосіб забезпечення банківських кредитів. По предмету застави можна виділити:

• застава майна;

• застава нерухомості (іпотека);

• застава майнових прав (акції).

Відповідно до Закону України “Про іпотеку” від 05.06.2003 р. іпотека — це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, відповідно до якого іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого іпотекою, одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, установленому цим Законом. Згідно зі ст. 18 Закону іпотечний договір укладається між одним або кількома іпотекодавцями і іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Кредитний ризик може забезпечуватися страхуванням. Воно ґрунтується на договорі страхування ризику непогашення кредиту.

Об'єктом страхування є відповідальність страхувальника (позичальника) перед банком за своєчасне і повне погашення кредиту і відсотків за його використання протягом строку, передбаченого договором страхування.

Можливо одночасне застосування всіх або кількох видів забезпечення кредиту (способів забезпечення виконання кредитних зобов'язань) і кредитного ризику — вибір одного з них або їхнього сполучення є прерогативою сторін кредитних правовідносин.