5. Договір з Румунією

Одночасно з українсько-російськими переговорами велися українсько- румунські. На середину 90-х років Румунія була єдиною із західних сусідів України, з якою не були урегульовані питання про кордон. Загальна довжина цього кордону дорівнювала 613,8 км, у тому числі річкового 292 км і мор­ського 33 км. З Польщею, Словаччиною і Угорщиною відповідні договори, які фіксували непорушність кордонів і відсутність взаємних територіальних претензій, були підписані ще в 1991-1993 pp.

Починаючи з 1991 p., деякі румунські політики майже відкрито виступали з територіальними претензіями до України. Підставою для цього, на їх думку, був несправедливий характер Пакту Молотова-Ріббентропа 1939 p., безпосереднім наслідком якого було приєднання до СРСР (у складі УРСР) Північної Буковини, Хотинщини й Придунайського краю - територій, які

до 1940 р. належали Румунії.

Однак українські дипломати довели безпідставність таких аргументів. Передача зазначених територій, населених переважно українцями, була узаконена Паризьким мирним договором, який Румунія як союзниця Німеччини в Другій світовій війні підписала в лютому 1947 р.

Були й реалії сучасності: Румунія домоглася членства в НАТО, а добитися цього без урегульованих територіальних проблем із сусідами було неможливо. Усе це, а також непохитність керівництва України в питанні щодо державно­го кордону, змусило Румунію визнати існуючу реальність. 2 червня 1997 р. в румунському місті Констанца Прези­дент України Л. Кучма і Президент Румунії Е. Константинеску підписали Договір про дружбу, співпрацю та добро- сусідство. У документі зазначалося, що сторони не мають територіальних претензій одна до одної, зобов'язують­ся розвивати добросусідські економічні та культурні зв'язки, сприятимуть роз­виткові національних меншин - укра­їнців у Румунії, румунів - в Україні.

У контексті підписання українсько- румунського договору 2 червня 1997 р. вирішувалася і доля острова Зміїний на Чорному морі, розташованого за 35

кілометрів від узбережжя. Підписавши договір, румунська сторона визнала його українським. Але в 2004 р. Румунія подала в Міжнародний суд в Гаазі позов з приводу питання, чи вважати Зміїний островом чи морською скелею. Від цього залежало, яка площа багатого на нафту і газ континентального ' шельфу відійде як економічна зона до Румунії, а яка - до України. Остаточне рішення суд прийняв тільки в лютому 2009 р. Зміїний площею 16 гектарів було визнано островом з територіальним шельфом у 12 морських миль навколо нього, а розмежування економічних зон стало компромісом між україн­ською і румунською позиціями. Компромісна лінія практично точно відтво­рювала лінію, яку пропонувала радянська сторона Румунії на переговорах ще в 1987 р.

• Румунія:

— початок 1990-х років — територіальні претензії Румунії щодо Північної Буковини, Бессарабії, о. Зміїний;

— 1997 р. — Договір про відносини добросусідства і співробіт­ництва;

— лютий 2009 р. — Міжнародний суд у Гаазі розв'язав румуно- українську суперечку щодо делімітації континентального шельфу.

Делімітація шельфу біля о. Зміїний

Суть проблеми.

• Прагнення Румунії провести делімітацію Чорного моря без ура­хування о. Зміїний, який румунська сторона називала скелею, таким чином суттєво збільшивши лінію делімітації.

• Заява української сторони про острівний статус Зміїного, що мало суттєво збільшити морські володіння України.

• Звернення Румунії до Гаазького міжнародного суду у 2004 р. з ме­тою розв'язання проблеми.

Рішення Міжнародного суду від З грудня 2009 р.

• Зміїний є островом і невід'ємною часткою України.

• о. Зміїний має свій континентальний шельф та економічну зону.

• Україна отримала зону Чорного моря, удвічі більшу за зону Ру­мунії.

• Розподіл спірної зони: 25 % отримала Україна, 75 % — Ру­мунія.