3. Трудовий потенціал суспільства

Трудовий потенціал – система з просторовою та часовою орієнтацією, елементами якої є трудові ресурси з урахуванням усієї сукупності їх кількісних та якісних характеристик, зайнятості і робочих місць.

Компоненти трудового потенціалу повинні характеризувати:

1) психофізіологічні можливості участі в суспільно корисній діяльності;

2) можливості нормальних соціальних контактів;

3) здатність до генерації нових ідей, методів, образів, представлень;

4) раціональність поведінки;

5) наявність знань і навичок, необхідних для виконання визначених обов’язків і видів робіт;

6) пропозицію на ринку праці.

Наведеним аспектам відповідають наступні компоненти трудового потенціалу:

• здоров’я;

• моральність і уміння працювати в колективі;

• творчий потенціал;

• активність;

• організованість;

• освіта;

• професіоналізм;

• ресурси робочого часу.

Показники, що характеризують ці компоненти, можуть відноситися як до окремої людини, так і до різних колективів, у тому числі до персоналу підприємства і населення країни в цілому.

Трудовий потенціал особистості формується під впливом таких якостей, як уміння і бажання працювати, ініціативність у праці і господарській заповзятливості, творча активність і ін.

Трудовий потенціал працівника не є величиною постійної, він безупинно змінюється. Працездатність людини і творчі здібності, що накопичуються в процесі трудової діяльності, працівника зростають у міру розвитку й удосконалювання знань і навичок, поліпшення умов праці і життєдіяльності. Але вони можуть і знижуватися, якщо, зокрема, погіршується стан здоров’я працівника, посилюється режим праці і т.п.

Трудовий потенціал підприємства є граничною величиною можливої участі працівників у виробництві з обліком їх психофізіологічних особливостей, рівня професійних знань, накопиченого досвіду при наявності необхідних організаційно-технічних умов.

Трудовий потенціал підприємства як система завжди більше суми складових її частин — індивідуальних трудових потенціалів окремих працівників. Уже саме об’єднання працівників у єдиний і планомірно організований процес праці породжує ефект колективної праці, що перевершує суму сил працівників, що діють індивідуально.

Трудовий потенціал суспільства акумулює і синтезує сукупні здібності до суспільно корисної діяльності працездатного населення, є конкретною формою матеріалізації людського фактора, показник рівня розвитку і границі творчої активності працюючих мас.

У кількісному відношенні трудовий потенціал суспільства характеризує можливості суспільства по залученню до суспільної праці населення різної статі і віку.

У якісному відношенні трудовий потенціал суспільства — це його реальні можливості по реалізації через участь у суспільно корисній праці всього різноманіття особистих здібностей і якостей: знань, умінь і навичок, що здобуваються людьми в процесі виховання, підготовки до праці, безпосередньо трудової діяльності, перенавчання і підвищення кваліфікації.

4. Людський капітал як соціально-економічна категорія.

Людський капітал – це сформований або розвинений у результаті інвестицій і накопичений людьми (людиною) певний запас здоров’я, знань, навичок, здібностей, мотивацій та інших продуктивних якостей, який цілеспрямовано використовується в тій чи іншій сфері економічної діяльності, сприяє зростанню продуктивності праці й завдяки цьому впливає на зростання доходів його власника.

Слід звернути увагу на кілька принципових моментів, що ви­пливають з цього визначення:

• по-перше, людський капітал — це не просто сукупність за­значених характеристик, а саме сформований або розвинений в ре­зультаті інвестицій і накопичений певний запас здоров’я, знань, навичок, здібностей, мотивацій;

• по-друге, це такий запас здоров’я, знань, навичок, здібнос­тей, мотивацій, який доцільно використовується для одержання корисного результату і сприяє зростанню продуктивності праці;

• по-третє, використання людського капіталу закономірно при­водить до зростання заробітків (доходів) його власника;

• по-четверте, таке зростання доходів стимулює подальші інве­стиції в людський капітал, що приводить до подальшого зростан­ня заробітків.

В теоретичному аспекті слід розрізняти поняття „людський ка­пітал” за трьома рівнями:

• на особистісному рівні людським капіталом називаються знання та навички, які людина здобула шляхом освіти, професій­ної підготовки, практичного досвіду (використовуючи при цьому природні здібності) і завдяки яким вона може надавати цінні ви­робничі послуги іншим людям. На цьому рівні людський капітал можна порівняти з іншими видами особистої власності (майно, гроші, цінні папери), яка приносить доходи, і ми називаємо його особистим, або приватним, людським капіталом;

• на мікроекономічному рівні людський капітал являє собою сукупну кваліфікацію та професійні здібності всіх працівників підприємства, а також здобутки підприємства у справі ефективної організації праці та розвитку персоналу. На цьому рівні людський капітал асоціюється з виробничим та комерційним капіталом під­приємства, бо прибуток отримується від ефективного використан­ня всіх видів капіталу;

• на макроекономічному рівні людський капітал включає на­копичені вкладення в такі галузі діяльності, як освіта, професійна підготовка і перепідготовка, служба профорієнтації та працевлаш­тування, оздоровлення тощо, є суттєвою частиною національного багатства країни, і ми називаємо його національним людським ка­піталом. Цей рівень включає в себе всю суму людського капіталу всіх підприємств та всіх громадян держави (за виключенням по­вторного рахунку), так само, як і національне багатство включає в себе багатство всіх громадян і всіх юридичних осіб.

Всі види витрат, які можна оцінити в грошовій або іншій формі і які сприяють зростанню в майбутньому продуктивності та заробітків працівника, розглядаються як інвестиції в людський капітал.

Оцінка інвестицій у людський капітал і доходів від його вико­ристання звичайно проводиться в грошовій формі. Але слід підкрес­лити, що далеко не всі інвестиції і не всі доходи можна виразити в грошовій формі. Крім грошових витрат навчання, зміцнення здо­ров’я та інші дії, спрямовані на нарощення людського капіталу, вимагають, щонайменше, ще і нелегкої праці самої людини. Ана­логічно, крім грошових доходів (вищих заробітків) людина, що володіє більшим людським капіталом, одержує моральне задово­лення, економію часу, вищий соціальний престиж та багато інших вигод. Слід також пам’ятати, що в результаті нарощування людсь­кого капіталу отримується інтегральний соціальний ефект, від якого виграє не лише конкретна людина, а і підприємство, на якому вона працює, та суспільство в цілому.