3. Правочини та цивільно-правові угоди

Правочин – це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків (ст. 202 ЦК).

Поняття правочин тотожне терміну угода.

Прикладом правочинів: заповіт, договір купівлі-продажу, страхування, кредитний договір, договір позички, дарування та ін.

Дво- чи багатосторонні правочини мають назву «договори»

Умова дійсності правочинів.

Правочин є дійсним, якщо він відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для його чинності:

1) Законність змісту правочинів – не повинен суперечити ЦК, іншим актам цивільного законодавства та моральним засадам громадянського суспільства;

2) Здатність суб’єкта правочину на його вчинення – особа повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Юридичні особи приватного права в Україні мають загальну правоздатність, тому можуть вчиняти будь-які правочини, за винятком тих, які за своєю природою, можуть бути вчинені виключно фізичною особою (наприклад, заповіт), або тих, що потребують отримання спеціальної ліцензії.

Усно можуть бути вчинені правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, наприклад, купівля особою речі в магазині. Закон зобов’язує продавця видати особі, яка сплатила за товар чи послугу документ (товарний чек, квитанцію тощо), що підтверджує підставу сплатити та суму одержаних коштів. Наприклад, квитанція про паркування машини на стоянці свідчить про укладення правочину між водієм машини та адміністрацією стоянки. Якщо машина під час паркування була пошкоджена не з вини водія, така квитанція може розглядатися судом як юридичний факт.

Не можуть бути вчинені в усній формі правочини, щодо яких потрібне нотаріальне посвідчення або державна реєстрація, а також правочини, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність, наприклад, довіреність, договір застави, договір страхування.

Цивільно-правові договори.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договір – це домовленість двох або більше сторін спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір найбільш поширений вид правочинів.

Зміст договору становлять умови, що визначаються на розсуд сторін і погоджені ними, що є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Пропозицію укласти договір може зробити кожна зі сторін, майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов’язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано в рекламі або інших пропозиціях.

У процесі виконання договору можуть виникнути обставини, що потребують внесення змін до договору або навіть його розірвання. Відповідно до ст. 651 ЦК зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках встановлених договором або законом.