3. Взаємні права та обов'язки батьків і дітей

Стосунки в сім'ї мають складатися на взаємній повазі, любові та матеріальній підтримці. Проте є й такі сім'ї, де батьки байдужі до своїх дітей, позбавляють їх усього, на що діти мають право.

Діти також мають піклуватися про батьків, надавати їм необ­хідну допомогу, у разі необхідності матеріально підтримувати та доглядати за немічними членами сім'ї.

Походження дитини від батьків, які перебувають між собою у шлюбі, засвідчується записом про шлюб батьків. Походження дитини від батьків, які не перебувають між собою у шлюбі, вста­новлюється шляхом подання спільної заяви батьком і матір'ю в органи реєстрації актів цивільного стану. У разі народження ди­тини у батьків, які не перебувають у шлюбі, за відсутності спіль­ної заяви батьків батьківство може бути встановлено у судовому порядку за заявою одного з батьків або опікуна (піклувальника) дитини, особи, на утриманні якої знаходиться дитина, і самої ди­тини після досягнення нею повноліття.

Діти, походження яких встановлене за спільною заявою бать­ків або за рішенням суду, мають такі самі права і обов'язки щодо батьків та їх родичів, що й діти, які народилися від осіб, що пере­бувають у шлюбі.

Якщо хтось із батьків відмовляється добровільно надавати ді­тям матеріальну допомогу, що часто трапляється, коли батьки вже перестали жити разом, то закон передбачає можливість стяг­нення з нього певної суми грошей (аліментів). За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її батька (матері) або у твердій грошовій сумі.

Розмір аліментів на одну дитину за жодних обставин не може бути меншим за неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Якщо місце проживання батьків невідоме, або вони ухиляються від сплати аліментів, або не мають можливості утримувати дити­ну, їй призначається тимчасова державна допомога.

Батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. Умови до­говору не можуть порушувати права дитини, встановлені СК.

За загальним правилом батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття. Але якщо повнолітні діти продо­вжують навчання й у зв'язку з цим потребують матеріальної до­помоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення 23 років за умови_, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Розглянемо окремі особисті немайнові права та обов'язки батьків. Серед них звернемо увагу на такі особливості.

• Зміна прізвища дитини можлива лише за її згодою, якщо дитина досягла 7 років. Відповідно до ч. 4 ст. 14Н СК у разі не­згоди одного з батьків зі зміною прізвища дитини емір між бать­ками, як і більшість сімейних спорів, може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Мри розгляді такого спору бе­реться до уваги міра участі батьків у вихованні дитини та вико­нання кожним із них своїх батьківських обов'язків, а також інші обставини, що свідчать про відповідність зміни прізвища дитини її інтересам.

• Батьки самі вирішують питання про вибір форм та методів виховання дитини. Проте це їх право мас свої межі. Згідно з ч. З ст. 151 СК батьки мають право обирати такі форми та методи ви­ховання, що не суперечать закону, моральним засадам суспільст­ва. Частина 7 ст. 150 закріплює заборону застосування батьками до їх дітей фізичних та інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

• Праву батьків на виховання протистоїть обов'язок дітей «перетерплювати виховання». Батьки мають право вживати до своїх дітей певних примусових заходів, щоб домогтися від них бажаної поведінки. Проте батьківські права не можуть здійсню­ватися всупереч інтересам дитини (ч. 2 ст. 155 СК).

• Право батьків на особисте виховання дитини охоплює пра­во визначати місце її проживання. Відповідно до ст. 160 СК місце проживання дитини, яка не досягла 10 років, визначається за зго­дою батьків, а дичини, якій виповнилося 10 років, --- за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окре­мо, місце проживання дитини, яка досягла 14 років, визначається нею самою (ч. З ст. 160 СК).

• Складовою частиною права та обов'язку батьків щодо ви­ховання дитини є їх право та обов'язок забезпечувати здобуття дитиною повної загальної середньої освіти (ч. З ст. 150 СК). Це право та обов'язок батьків не лише перед дітьми, а й перед суспі­льством.

• Батьки мають право та обов'язок на представництво і захист прав, та інтересів своїх дітей. Особисті немайнові правовідносини між батьками й дітьми мають строковий характер. З досягненням дітьми повноліття або з набуттям ними повної цивільної та сімей­ної дієздатності вони, як правило, припиняються. Батьки мають право звертатися до суду, органів державної влади, органів місце­вого самоврядування та громадських організацій за захистом прав та інтересів дитини, а також непрацездатних дітей як їх законні представники без спеціальних на те повноважень (ст. 154 СК).

Обов'язок дітей піклуватися про батьків.

Частина 2 ст. 51 Конституції України закріплює обов'язок по­внолітніх дітей піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Згі­дно зі ст. 172 СК зобов'язання піклуватися про своїх непрацездатних батьків мають не лише повнолітні діти, а й діти, які не до­сягли 18 років. Єдиною підставою для прояву зазначеного піклу­вання є засвідчене у встановленому законом порядку походження дітей від батьків.

Вперше у сімейному законодавстві закріплено положення про те, що повнолітні діти можуть виступати як законні представни­ки своїх непрацездатних, немічних батьків під час захисту їх прав та інтересів без спеціальних на те повноважень.