3. Мета і види кримінального покарання

Метою покарання за кримінальним законодавством є виправлення і перевиховання засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання мас такі ознаки:

1. призначається лише за вчинення злочину;

2. застосовується лише на підставі закону;

3. призначається лише судом;

4. передбачає позбавлення та обмеження прав і свобод;

5. за своєю сутністю є карою, яка полягає в обмеженні прав і свобод засудженого.

Покарання не має па меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Види покарань за КК:

1. штраф — грошове стягнення, що накладається судом у розмірах залежно від тяжкості вчиненого злочину та з ураху­ванням майнового стану винного. У разі неможливості сплати штрафу суд може замінити несплачену суму штрафу покаран­ням у виді громадських робіт із розрахунку: 10 год. громадських робіт за один установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян або 1 міс виправних робіт — за 4 встановлених законодавством неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян;

2. позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу;

3. позбавлення права обіймати певні посади або займатися пе­вною діяльністю на строк від 2 до 5 років;

4. громадські роботи, які полягають у виконанні засудженим у вільний від роботи час суспільно корисних робіт, вид яких визна­чають органи місцевого самоврядування;

5)виправні роботи строком від 6 міс до 2 років за місцем ро­боти засудженого і з відрахуванням у доход держави від 10 до 20 процентів суми заробітку; (Приклад. Президент Туркменис­тану видав указ, який заборонне співати під фонограму па тери­торії держави. Порушники відправляються на виправні роботи в

пустелю).

6) службові обмеження для військовослужбовців строком до 2 років (із суми грошового забезпечення засудженого відрахову­ється від 10 до 20 %; засуджений не може бути протягом цього сі року підвищений у посаді та у військовому званні);

7)конфіскація майна за особливо тяжкі, а також корисливі злочини; примусове безоплатне вилучення у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого¹;

8. арешт –– тримання засудженого в умовах ізоляції строком від 1 до 6 міс;

9. обмеження волі — тримання засудженого у кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільст­ва в умовах здійснення за ним нагляду з обов'язковим залучен­ням до праці строком від 1 до 5 років;

10. тримання військовослужбовців у дисциплінарному бата­льйоні строком від 6 міс до 2 років;

11. позбавлення волі на певний строк, ідо полягає в ізоляції засудженого та поміщенні його в кримінально-виконавчі устано­ви строком від 1 до 15 років;

12. довічне позбавлення волі. Цей вид покарання встановлю­ється за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, коли суд не вважає за можливе застосувати мі­ру покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк. Не за­стосовується до осіб, що вчинили злочин у віці до 18 років, і до осіб понад 65 років, а також до жінок у стані вагітності.

У разі призначення покарання суд враховує особу винного та обставини справи, що пом'якшують чи обтяжують відпові­дальність.

Назвемо обставини, які пом'якшують відповідальність за КК:

1. з'явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю злочину;

2. добровільне відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди;

3. учинення злочину неповнолітнім;

4. учинення злочину жінкою у стані вагітності;

5. учинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих, сі­мейних чи інших обставин;

5. учинення злочину під впливом погрози, примусу або через матеріальну, службову чи інших залежність;

5. учинення злочину під впливом сильного душевного хвилю­вання, викликаного неправомірними або аморальними діями по­терпілого;

6. учинення злочину з перевищенням меж крайньої необхід­ності;

7. виконання спеціального завдання із запобігання злочинній діяльності організованої групи чи розкриття її, поєднане із учи­ненням злочину (міліціонер, переслідуючи і стріляючи в злочин­ця, випадково вбиває перехожого).

За наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з ураху­ванням особи винного суд може призначити покарання більш м'яке, ніж передбачено законом.

Обставини, які обтяжують покарання:

1. вчинення злочину особою повторно та рецидив злочинів;

2. вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою (ч. 2 або 3 ст. 28);

3. вчинення злочину па ґрунті расової, національної та релі­гійної ворожнечі або розбрату;

4. вчинення злочину у зв'язку з виконанням потерпілим служ­бового або громадського обов'язку;

5. тяжкі наслідки, завдані злочином;

6. вчинення злочину щодо малолітнього, особи похилого віку або особи, яка перебуває в безпорадному стані;

7. вчинення злочину щодо жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності;

8. вчинення злочину щодо особи, яка перебуває у матеріаль­ній, службовій чи іншій залежності від винного;

9. вчинення злочину з використанням малолітнього або особи, що страждає психічним захворюванням чи недоумством;

10. вчинення злочину з особливою жорстокістю;

10. вчинення злочину з використанням умов воєнного або надзвичайного стану, інших надзвичайних подій (мародерство під час надзвичайних подій: після урагану «Катріна» у США)

10. вчинення злочину загальнонебезпечним способом;

13)вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкоголь­ного сп'яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів.