7. Облік валових витрат і калькуляція собівартості продукції.

Випуск будь-якої продукції потребує здійснення певних витрат, які впливають на величину собівартості.

Валові витрати – це сума будь-яких витрат плати податку у грошовій, матеріальній, або не матеріальних формах, здійснювальних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Всі витрати на виробництво включаються до собівартості окремих видів продукції або груп однорідних виробів. Витрати на виробництво продукції класифікуються за елементами: статтями калькуляції.

Під елементами витрат розуміють економічно однорідні види витрат:

• матеріальні витрати;

• витрати на оплату праці;

• відрахування на соціальні заходи;

• амортизація основних фондів;

• інші витрати.

Витрати по статтям калькуляції – це витрати на окремі види виробів, а також витрати на основне і допоміжне виробництво.

Калькуляція – це обчислення собівартості одиниці продукції (робіт, послуг) за встановленою номенклатурою витрат.

Перелік і склад калькулювання виробничої собівартості продукції встановлюється підприємством самостійно. Це залежить від питомої ваги їх видів або груп витрат, так і від ступеня економічної однорідності витрат, які об’єднані в статті, специфіки підгалузі, характеру виробленої продукції, організації виробництва і т.д.

Класифікація за статтями застосовується на ВАТ “Адамс” при звітних калькуляцій собівартості видів продукції.

Вона дає можливість здійснювати контроль цільового витрачення коштів та виявити резерви зниження собівартості продукції.

За способами перенесення вартості на продукцію витрат поділяють на прямі і непрямі.

До прямих витрат належать витрати, пов’язані з виробництвом окремих видів продукції, що можуть бути безпосередньо включені до їх собівартості.

До непрямих витрат належать витрати пов’язані з виробництвом декількох видів продукції, що включається до собівартості продукції за допомогою спеціальних методів.

До незавершеного виробництва відноситься продукція, яка не пройшла всі стадії виробництва передбачених технологічним процесом, а також вироби, які не укомплектовані та не пройшли випробувань і технічного приймання.

Незавершене виробництво обліковується на рахунках:

“Виробництво”

“Напівфабрикати”;

“Розрахунки з покупцями і замовниками”;

“Загальновиробничі витрати”.

У статті Балансу “Незавершене виробництво” код 120, показуються витрати на незакінчені до кінця звітного періоду роботи з капітального ремонту основних засобів.

Незавершене виробництво визначається на кінець звітного періоду, а також залишки нереалізованої готової продукції. У загальній сумі незавершеного виробництва та залишків готової продукції потрібно визначити вартість матеріалів, сировини які використані у виробництві.

Допоміжні виробництва на підприємстві призначені для обслуговування виробництва основної продукції інструментами, пристосуваннями, моделями, транспортними послугами, запасними частинами для ремонту обладнання інших основних засобів, різними видами енергії.

На дебету рахунку 23 “Виробництво” субрахунку допоміжне виробництво відображається прямі витрати, пов’язані безпосередньо з випуском продукції, виконанням робіт і наданням послуг, а також непрямі витрати пов’язані з управлінням і обслуговуванням допоміжних виробництв і збитку від браку.

На кредиті відображають суми фактичної собівартості завершеної виробництвом продукції, виконаних робіт і наданих послуг. Ці суми списуються з кредиту субрахунку “Допоміжне виробництво” рахунка 20 “Виробництво” в дебет відповідних рахунків. Залишок дебетовий.

Аналітичний облік ведеться за видами продукції. Одним із основних видів витрат у виробництві є брак продукції.

Брак у виробництві – це вироби, що не відповідають встановленим вимогам і не придатні для використання за прямим призначенням, або потребують додаткової обробки.

Для обліку та узагальнення інформації про витрати через брак у виробництві продукції на ВАТ “Адамс” використовується рахунок 24 “Брак у виробництві”.

По дебету рахунку 24 “Брак у виробництві” відображаються витрати від виявлено зовнішнього та внутрішнього браку, витрати на гарантійний ремонт в обсязі, що не перевищує норму, витрати на утримання гарантійних майстерень.

По кредиту суми що відносяться на зменшення витрат на брак і суми що списуються на витрати на виробництво як втрати від браку.

Аналітичний облік по даному рахунку ведеться за видами виробництва продукції, по якій виникли, а в розрізі статей калькуляції.

Рахунок 24 “Брак у виробництві” щомісяця закривається. Вартість внутрішнього браку визначається як за фактично понесені витрати за всіма статтями.