24.Визначний твір української полемічної літератури XVI ст. - "Ключ царства небесного" г.Д.Смотрицького 1587 р.

У 1585 р. ректор єзуїтського колегіуму в Ярославлі - Бенедикт Гербест видав у Кракові книгу: “Виводи віри Римського костелу”, у якій в критичному тоні висловлювався про східних слов’ян та їх традиції. Цим він порушив угоду, укладену між католиками та православними 1585 р. в присутності короля, церковних ієрархів та магнатерії про припинення взаємних виступів. У відповідь ректор Острозької академії Герасим Данилович Смотрицький написав у 1587 р. полемічний збірник “Ключ царства небесного”. До збірника увійшли дві передмови та два трактати.Перший трактак називався“ Ясноосвєцоному и вельможному.... Александрови Константиновичови” другий До народов руских...” У першому розділі збірника “Ключ царства небесного и наше христианское духовное власти нерешимый узел” Г.Смотрицький розглядає одне з найактуальніших питань свого часу – про колегіальність та одноосібність духовної влади у православній та католицькій церкві, підтверджуючи свої думки авторитетом текстів святого Писання Письменник палко закликав бути вірним східній церкві, молитися у православних храмах, навіть, якщо вони бідні й убогі і немає в них дзвонів, - “без звонов и органов Бога хвалити и ему ся молити можем. Кдыж болше смотрит на сердца, нижли на тыє гуки”. “А роскоши, можності, багатства...болше межи поганых бывало, нижли межи вірними”. Вірність своїй вірі це і є ключ царства небесного, який відкриває дорогу до вічного життя.

У трактаті “Календар римський новий” Г.Д.Смотрицький піддає гострій критиці календарну реформу папи Григорія XIII , згідно якої церковний календар був приведений у відповідність до астрономічного. Календарна реформа була науково обґрунтованою, в цілому прогресивною справою. Але вона не була узгоджена римським папою з православними патріархами. Введення нового календаря ще більше загострило стосунки між православною та католицькою церквами.

25.Визначний твір української полемічної літератури XVI ст. - "Книга о единой истинной Православной вере" Василя Суразького (Малюшицького) 1588 p.

У 1588 р. в острозькому осередку була створена “Книга о единой истинной православной вєрє...”. На думку дослідника І.З.Мицька автором книги, відомим у науковій літературі як Василь Суразький, був Василь Андрійович Малюшицький, який народився в сім’ї королівського писаря Андрія Івановича Малюшицького – володар с. Сураж. У першому розділі книги “О вере” автор виступає проти твердження католицьких письменників про те, що християнська церква заснована апостолом Петром в Римі. Свою церкву Христос заснував не в Римі, а в Єрусалимі. Саме в Єрусалимі Христос народився, був принесений у храм, хрестився у Іордані, преобразився на горі Фавор. На думку автора, Ієрусалимський патріарх важливіший за Римського папу, оскільки він наслідує владу апостола Іакова, поставленого самим Христом. Отже він настільки головніший від Римського папи, наскільки Христос головніший від Петра.

У наступних розділах книги “О исхождении Святого Духа”, “О опрісноках”, “Онеким чистию”, “Оприменению дней и праздников” Василь Суразький спростовує догмати католицької церкви, які не співпадали з догмами православних. На підставі святого Писання він доводив, що Святий Дух походить тільки від Бога-Батька, а не від Христа, що немає Чистилища, що треба причащатися квасним, а не прісним хлібом, відзначати церковні свята за старим календарем. У шостому розділі книги “О образах, рикше о іконах” В. Суразький полемізує вже не проти католиків, а проти протестантів, які вважали, що поклонятися іконам, це все одно, що поклонятися ідолам. На початку 1590-х років особливо актуальною стає проблема унії католицької та православної церкви. Розглянемо роль К.- В.Острозького у цій ситуації. Починаючи з другої пол. 1570-х рр. католицькі духівники: Петро Скарга, Альберто Болоньєтті (Болонгетті), Антоніо Посевіно, Петро Аркудіус докладали чимало зусиль, щоб перехилити князя на бік унії. Документи свідчать про те, що на початку Костянтин-Василь виступав прихильником поєднання церков. У листі до Римського Папи, написано­му, напевно, у червні 1593 р., він висловився за прийняття унії католиків з усією православною церквою на таких умовах: збереження церковних обрядів і матеріального стану православних, неприйняття уніатів до римо-католицької церкви, рівні права православних і уніатських владик з католицькими єпископами, а також надання місць у сенаті для єпископів-уніатів.