1.Заснування Острозької академії в контексті культурно-історичної ситуації в Європі та в Україні в др. пол. XVI ст За висловом відомого культуролога Ервіна Панофського, кожне явище культури є проявом (наслідком, симптомом) певної культурно-історичної ситуації. Острозька слов’яно-греко-латинська академія була наслідком культурно-історичної ситуації, що склалася в Європі та в Україні в другій половині XVI ст.

До другої половини XVI ст. всі розвинуті європейські країни були вкриті сіткою університетів. Університети як світські вищі навчальні заклади з’явилися ще в ХІ столітті у зв’язку з бурхливим розвитком міст. Найдавнішими університетами Європи були: Болонський університет, який виник ще у ХІ столітті, (це була перша вища школа по вивченню римського права), та перша вища медична школа в Солерно.

У кінці XII – на початку XIII ст. виникли університети у Англії – в Оксфорді та Кембриджі, у Іспанії - в Саламанці, у Португалії – в Лісабоні. у Франції в Монпельє та в Парижі. У 1253 році духівником короля Франції Людовіка Святого – Робером де Сорбоном був заснований богословський факультет Парижського університету – Сорбона.

У XVI ст. в Європі розготрається рух, започаткований Еразмом Роттердамським за створення тримовних колегіумів, скерованих на вивчення трьох сакральних мов: давньоєврейської, давньогрецької та латинської з ціллю критичного вивчення біблійних текстів. Біблія як головне джерело християнської віри була найголовнішою книгою, на авторитет якої спирались мислителі багатьох поколінь.

При академіях почали засновуватися власне навчальні заклади – колегіуми. Призначені для вивчення трьох сакральних мов. Колегіуми протистояли богословським факультетам університетів з їх традиційною схоластикою.У 1517-18 рр.. при Лувенському університеті було засновано тримовний колегіум Еразмом Ротердамським, який активно пропагував ідею заснування тримовних колегіумів в Європі для досконалого вивчення Біблії.

Твори Еразма Ротердамського про необхідність заснування тримовних колегіумів були поширені в Україні. Під впливом ідей Еразма Ротердамського була заснована Острозька слов’яно-греко-латинська академія. Проте концепція гебрайсько-грецько-латинсокї освіти, в ній трансформувалася в слов’яно-греко-латинську освіту. Хоча від гебрайської не відмовлялися і польську мову також використовували в навчанні, про що свідчить Хронологія Андрія Римші, де подані назви місяців гебрайською мовою, та конспект студента Острозької академії, написаний полькою мовою. Вивчення мов в Острозькій академії, як і в західноєвропейських колегіумах, використовувалося для вивчення Біблії, для підготовки до друку текстів Острозької Біблії.

Мова є кодом кожної культури. Отже вивчення в Острозі трьох мов було фактично вивченням цінностей трьох культур. В Україні ще протягом X- першої половини XVI ст. латинська культура сприймалася як чужинецька: власна питома культура усвідомлялася як греко-слов’янська.. Засвоєння “західних” “латинських” елементів культури відбувалося, але відбувалося фрагментарно, стихійно, вважалося небезпечним і ворожим для вітчизняної культури. Заснування Острозької академії як слов’яно-греко-латинського закладу засвідчило перехід до нового етапу культурного синтезу – перехід від механічного засвоєння латинських чинників до усвідомленного прагнення творчо поєднати слов’яно-грецьку спадщину з надбаннями культури латинської Західної та Центральної Європи

Що стосується стилю європейської культури другої пол. XVI ст. Переважно це була ренесансна гуманістична культура, яка стверджувала всемогутність людини. Проте віра у людину, як центр всесвіту вже згасала. Людину ще по-ренесансному сприймали як прекрасну та богорівну, але зникла тверда впевненість у її всеперемагаючій силі. Наступала нова епоха бароко, у якій людина вже не була центром всесвіту, у гармонії зі світом, а протистояла страшному світові зла і часто гинула у боротьбі з ним. Саме таку людину ми бачимо в творах великих письменників та художників того часу. Це був розквіт творчості Тиціана (1495-1596), Шекспіра (1569-1616). Вже була відкрита геліоцентрична система Коперніка (1475-1543), досліди якого продовжив Галілео Галілей (1564-1642). Ідей та погляди західноєвропейських вчених та гуманістів безумовно впливали на діячів Острозької академії.

З середини XVI століття в українському суспільстві відбувається перехід на нову ренесансну систему цінностей. Утвердження ренесансної культури було наслідком не тільки неминучого впливу “Духа часу”, але й наслідком тієї культурно-історичної ситуації, що склалася в Україні. У другій половині XVI ст. в Україні склалися передумови для ствердження ренесансної культури. У економіці – це був перехід до фільваркової системи господарювання та застосування найманої праці. У соціальній сфері – утворення класу шляхти (підприємницького дворянства). У політичній сфері – утворення шляхетської республіки – Речі Посполитої шляхом об’єднання на Люблінському сеймі 1569 р. Литви та Польщі на принципах добровільності, рівності та автономії була проголошена Річ Посполита двох народів. Руський народ не був офіційно визнаний третім рівноправним народом цієї держави. На роль третього рівноправного народу Речі Посполитої він став претендувати лише в 1620-ті роки, що було проголошено в творах київських інтелектуалів, зокрема, у Мелетія Смотрицького в “Justifikacii niewinnosti”. Але фактично руський народ не був приниженим. Василь-Костянтин Острозький 6 червня 1569 року підписав акт унії і склав присягу на вірність Короні після того, як переконався, що не буде переслідуватися православна церква і що українські землі збережуть певну автономію. Фактично, займаючи посаду київського воєводи (найвищу посаду) в Україні), він сам став повноправним володарем України-Руси і міг проводити незалежну політику.

Необхідно зазначити. що Люблінська унія 1569 р. звела в рамках однієї держави – Речі Посполитої два різних типа політичної, релігійної та звичаєвої культури – православний, що розвивався на засадах греко-візантійської духовності та західноєвропейський, що розвивався на засадах західноєвропейської духовності. Традиційна українська культура не витримувала конкуренції з більш розвинутою культурою Західної Європи. Щоб вижити, вона повинна була засвоїти її цінності.

Що стосується освіти в Україні другої пол. XVI ст.. характерною її рисою була відсутність централізації. Освітні заклади виникали не централізованим способом з ініціативи держави. А хаотично, з ініціативи церковних братств, монастирів, приватних осіб. Найбільшими осередками культури були монастирі. Це були вогники, у яких жевріло книг описання, - Києво-Печерська лавра, Дерманський монастир та багато інших.

2.Культурно-освітня ситуація в Західній Європі в др. Пол. XVI ст.

За висловом відомого культуролога Ервіна Панофського, кожне явище культури є проявом (наслідком, симптомом) певної культурно-історичної ситуації. Острозька слов’яно-греко-латинська академія була наслідком культурно-історичної ситуації, що склалася в Європі та в Україні в другій половині XVI ст..

До другої половини XVI ст. всі розвинуті європейські країни були вкриті сіткою університетів. Університети як світські вищі навчальні заклади з’явилися ще в ХІ столітті у зв’язку з бурхливим розвитком міст. Найдавнішими університетами Європи були: Болонський університет, який виник ще у ХІ столітті, (це була перша вища школа по вивченню римського права), та перша вища медична школа в Солерно.

У добу середньовіччя середня освіта не була відірвана від вищої. Школяр вступав до університету після закінчення граматичної латинської школи у 15-16 років. Його приймали на підготовчий артистичний факультет, де вивчали 7 вільних мистецтв. Це тривіум (граматика, риторика, діалектика) та квадривіум (арифметика, геометрія, астрономія та музика). Вищими науками у середньовіччя вважали богослів’я, медицину та право. У XVI ст. в Європі розготрається рух, започаткований Еразмом Роттердамським за створення тримовних колегіумів, скерованих на вивчення трьох сакральних мов: давньоєврейської, давньогрецької та латинської з ціллю критичного вивчення біблійних текстів. досконале вивчення першоджерел – перших Біблій, написаних грецькою мовою.

При академіях почали засновуватися власне навчальні заклади – колегіуми. Призначені для вивчення трьох сакральних мов. Колегіуми протистояли богословським факультетам університетів з їх традиційною схоластикою. У 1507 році в Іспанії в м. Алькала був заснований вищий навчальний заклад з трьома факультетами, але найбільше значення мало вивчення трьох сакральних мов. Згодом на базі цього закладу кардинал Франческо Сіменс до Сіснерос засновав тримовний колегіум. Найбільшим досягненням цього колегіуму було видання багатомовної Біблії – Комплютенської Поліглоти (Комплютенія – латинська назва м. Алькала). У передмові було підкреслено, що при підготовці текстів були використані найавторитетніші рукописи. Вперше тут була надрукована Септуагінта. У 1517р. були підготовлені тексти, але переплели їх у 1523 році – всього 600 книг. Продавали по дуже низьким цінам – 6,5 дуката, вважаючи, що на Святому письмі не можна наживатися.

У 1517-18 рр.. при Лувенському університеті було засновано тримовний колегіум Еразмом Ротердамським, який активно пропагував ідею заснування тримовних колегіумів в Європі для досконалого вивчення Біблії.

У 1530 р. король Франції - Франциск 1 заснував королівський колегіум, який дещо потистояв університету, у якому панувала схоластика. У цей же час Оксфордський коледж – Corpus Christus був проголошений тримовним.

Твори Еразма Ротердамського про необхідність заснування тримовних колегіумів були поширені в Україні. Під впливом ідей Еразма Ротердамського була заснована Острозька слов’яно-греко-латинська академія. Проте концепція гебрайсько-грецько-латинсокї освіти, в ній трансформувалася в слов’яно-греко-латинську освіту. Хоча від гебрайської не відмовлялися і польську мову також використовували в навчанні, про що свідчить Хронологія Андрія Римші, де подані назви місяців гебрайською мовою, та конспект студента Острозької академії, написаний полькою мовою. Вивчення мов в Острозькій академії, як і в західноєвропейських колегіумах, використовувалося для вивчення Біблії, для підготовки до друку текстів Острозької Біблії.

Мова є кодом кожної культури. Отже вивчення в Острозі трьох мов було фактично вивченням цінностей трьох культур. В Україні ще протягом X- першої половини XVI ст. латинська культура сприймалася як чужинецька: власна питома культура усвідомлялася як греко-слов’янська.. Засвоєння “західних” “латинських” елементів культури відбувалося, але відбувалося фрагментарно, стихійно, вважалося небезпечним і ворожим для вітчизняної культури. Заснування Острозької академії як слов’яно-греко-латинського закладу засвідчило перехід до нового етапу культурного синтезу – перехід від механічного засвоєння латинських чинників до усвідомленного прагнення творчо поєднати слов’яно-грецьку спадщину з надбаннями культури латинської Західної та Центральної Європи. До складу слов’янського компоненту входила міжслов’янська кирило-мефодіївська спадщина і специфічно українська, характерна тільки для народу України. Прагнення синтезу східних та західних надбань надовго визначило напрямок розвитку української культури. Українська двомовна культура стала тримовною.