Тема 19 Вибори та виборчі системи

19.1. Вибори - основний засіб делегування влади. Поняття і принципи виборчого права

19.2. Організація та проведення виборів

193. Виборчі системи: сутність і типологія

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

19.1. Під час вивчення першого питання студент має засвоїти визначення та суть виборів як основного засобу делегування влади; проаналізувати основні критерії типології виборів,- предмет обрання, причини проведення тощо. Слід зосередити увагу на розумінні поняття виборчого права та принципів останнього. Проаналізувати дію цих принципів в сучасній українській державі.

19.2. Друге питання вимагає від студента розуміння виборів як масової кампанії, широкого комплексу заходів і процедур з формування керівних органів у державі. Слід з'ясувати юридичні процедури проведення виборів; основні принципи, що лежать в основі проведення виборчої кампанії; зміст існуючих на сьогодні процедур голосування. Студент також має розкрити зміст проблеми фінансування виборів та вказати на можливі шляхи її вирішення.

19.3. Третє питання присвячене виборчим системам. Його розгляд передбачає формування у студента вміння аналізувати основні види виборчих систем та умови їх ефективного використання. На підставі отриманих знань студент має проаналізувати виборчу систему сучасної України, вказати її доцільність, недоліки та переваги.

19.1. Вибори — основний засіб делегування влади. Поняття і принципи виборчого права

Вибори - це процедура безпосереднього обрання або висунення певних осіб шляхом відкритого чи закритого (таємного) голосування для виконання громадських функцій, один із способів інституювання державної влади, найпоширеніший механізм створення органів та інституцій влади. Вибори відповідають республіканському типу організації влади, коли вона є "res publika" - справа народу.

Залежно від предмета обрання розрізняють вибори: 1) президентські, 2) парламентські і 3) муніципальні (місцеві).

З огляду на причини їх проведення вибори можуть бути:

- черговими - проводяться у зв'язку із закінченням строку повноважень виборного органу;

- позачерговими - проводять внаслідок дострокового припинення виборним органом своєї діяльності;

- додатковими - проводяться для поповнення представницького закладу, якщо з його складу вибув один або кілька членів.

Поняття виборчого права використовується для позначення двох взаємопов'язаних явищ:

по-перше, виборче право - це сукупність норм, які регулюють порядок і умови формування виборних органів, заміни виборних посад;

по-друге, виборче право - це суб'єктивне право осіб на участь у виборах.

Як суб'єктивне право особи, виборче право поділяється на: 1) активне і 2) пасивне виборче право.

Активне виборче право - це встановлене законом право громадянина брати участь у виборах в органи державної влади насамперед шляхом голосування.

Пасивне виборче право - означає право балотуватися на відповідні посади, тобто право бути обраним.

Принципи виборчого права:

1. Принцип всезагального виборчого права - означає, що право участі у виборах надається всім повнолітнім громадянам.

Обмеження, які встановлені для участі у виборах, називаються виборчими цензами.

Виборчі цензи для активного виборчого права:

1) віковий ценз - право брати участь у виборах за умови Досягнення певного віку;

2) ценз осілості - виборче право надається тим громадянам, які проживають певний час на території, де відбуваються вибори;

3) ценз статі - виборчим правом наділяються виключно чоловіки. В наш час формальних обмежень виборчих прав за ознаками статі в розвинутих країнах практично не існує;

4) майновий ценз - виборчим правом не користуються особи, що не мають достатньо високих прибутків (напр., у Швеції облік виборців ведуть податкові управління).

Виборчі цензи для пасивного виборчого права:

1) віковий ценз (більш високий);

2) ценз осілості (має жорсткіший характер);

3) заборона посади;

4) зобов'язання не сповідувати певну релігію.

2. Принцип рівного виборчого права означає:

1) кожна особа, що бере участь у подачі голосів, в однаковій мірі впливає на результати виборів;

2) закон не дає переваг ні одному із кандидатів, які претендують на виборні посади, і не встановлює для них обмежень.

3. Принцип вільного виборчого права означає, що вибори являють собою можливість, якою виборець вправі, але не зобов'язаний користуватися.

4. Принцип прямого виборчого права застосовується за умови, що у виборця є можливість проголосувати безпосередньо "за" чи "проти" кандидатів на виборні посади чи депутатські місця.

5. Принцип непрямого виборчого права має місце тоді, коли між виборцями і тими, кого обирають, є посередник, якому довірено вирішити результат виборів. Непряме виборче право існує у вигляді:

1) непрямих виборів, у ході яких виборці формують комісію виборців (напр., США);

2) багатоступеневих виборів, за яких громадяни вибирають лише нижню ступінь представницьких органів місцевого управління. Члени вищих органів держави вибираються їх нижче-розташованими колегами (напр., Китай).

В Україні, згідно з Конституцією (ст. 71), вибори до органів державної влади та органів місцевого самоврядування є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування.