14.3. Політичні субкультуры і контркультури

У сучасних суспільствах, нарівні з пануючою політичною культурою, характерною для всіх соціальних груп, можуть існувати і політичні субкультури. Політична субкультура - це культура окремого соціальногої утворення, яка відрізняється від пануючої в суспільстві політичної культури рядом специфічних ознак. Політичні субкультури виділяються на різних основах. У марксистській літературі визначальна роль відводиться класовим і соціально-економічним відмінностям при виявленні різних субкультур.

Політичні субкультури можуть виникати на основі національно-етнічних, релігійно-політичних, регіональних відмінностей. Дослідники проблеми політичної культури виділяють декілька типів субкультур, які існують в суспільствах. Серед них -регіональна субкультура. Вона зумовлена економічними відмін-, ностями між окремими регіонами країни. Географічне положен-" ня, клімат, природні ресурси породжують економічні особливості, які накладають відбиток на політичну культуру людей.

Соціо-економічна субкультура зумовлена груповим і класовим статусом людей, який породжує відмінності в їх політичних інтересах і політичній поведінці. Мовні й етнічні особливості народів породжують етно-лінгвістичну субкультуру. Релігія також може ^п°роджувати релігійно зумовлену політичну субкультуру. Можливо поява субкультур, зумовлених демографічними відмінностями населення, наприклад, молодіжна субкультура і т.ін.

Ознаками існування субкультур виступають також відмінності в складі еліти різних регіонів великих держав, особливості місцевих політичних традицій, очевидна кореляція політичних

импатій виборців з їх етнічною, конфесійною, соціальною приналежністю, іншими ознаками. Так, в Англії сільські виборчі округи, як правило, постійно підтримують кандидатів консе- І рвативної партії. У США виборці з темним кольором шкіри частіше за все віддають перевагу демократам.

У деяких суспільствах трапляється так, що частина населення дотримується поглядів і ціннісних установок, які суперечать базовим цінностям пануючої політичної культури. Це явище характеризується як політична контркультура. Іноді контркультура • відображає минулий етап суспільного розвитку, наприклад, монар- І хісти в тій або іншій країні після встановлення республіканського ладу, ортодоксальні комуністи в постсоціалистичних суспільствах. В інших випадках політичні субкультури можуть відображати новий тип політичних цінностей, що лише формується, що мають шанс в перспективі стати пануючим в суспільстві.

Міра стійкості і живучості субкультур і контркультур зале-' жить від багатьох чинників, і насамперед від ставлення до них державної влади. Уніфікаторська політика окремих політичних режимів, направлена на стирання національних особливостей, асиміляцію меншин, придушення проявів інакомислення, виховання ідеологічної одноманітності в суспільстві, виключає можливість існування субкультур і контркультур в суспільстві. Вони заявляють про себе лише на побутовому рівні у вигляді відмінностей в образі життя, в традиціях окремих груп населення. В умовах демократії пануючі політичні сили також можуть сприймати контркультури дестабілізуючим елементом в суспільстві, обмежуючи їх можливості політичного самовираження. У той же час вільний розвиток субкультур і контркуль-тур робить політичне життя більш багатим і різноманітним, сприяє еволюції домінуючої в суспільстві політичної культури.