14.1. Зміст і структура політичної культури

Проблема політичної культури займає одне з центральних місць в політології. Така увага до її дослідження пояснюється тим, що політична культура багато в чому визначає стабільність і динамізм сучасних політичних систем. Вивчення політичної культури допомагає проникнути в суть функціонування різних політичних структур, визначити основні напрями і перспективи їх розвитку. Політична культура дозволяє визначити міру демократичності й цивілізованості того або іншого суспільства.

Ідея політичної культури має давнє походження. Вона зустрічається в працях Платона ("Держава", "Закони") і Арістотеля ("Політика"). Ця проблема знаходилася в центрі уваги відомого середньовічного мислителя Н.Макіавеллі. Подальший розвиток ідея політичної культури отримала в творчості мислителів Нового часу - Т.Гоббса, Дж.Локка, Ш.-Л.Монтеськ'е, Вольтера, Руссо та інших. Вони зробили спробу виявити зв'язок між політичними уявленнями людей і політичним ладом суспільства. Термін "політична культура" уперше в науковий оборот був введений німецьким філософом І.Т.Гердером (1744-1803).

Сучасні концепції політичної культури з'являються в 50-60-ті роки XX ст. Серед їх авторів потрібно передусім назвати імена таких американських політологів, як Г.Алмонд, С.Верба, Л.Пай, А.Браун та ін. У російській політичній літературі проблема політичної культури активно починає вивчатися з середини 80-х років. її дослідженням займаються Е.Баталов, К.С.Гаджієв,: Е.А.Егоров, Е.В.Осипова та ін.

Що таке політична культура? Політична культура - це система політичних уявлень, що історично склалися, переконань, цінностей, норм і моделей політичної поведінки всіх суб'єктів політичного процесу. Це піднесені і шанобливі відносини між людьми в процесі їх участі в політичному житті суспільства. Політична культура має особливості - характеризує політичну свідомість, фіксує стійкі зв'язки, відносини між сторонами політичного процесу та ін.

Поняття "політична культура" багато в чому співпадає за змістом із поняттям "політична свідомість". Але їх варто розрізнювати. Політична свідомість - це відображення в свідомості людей політичних явищ і процесів. Політична культура показує, яким чином феномен політичної свідомості реалізовується в політичній діяльності суб'єкта. Вона з'являється як єдність соціальних і політичних знань людини, її оцінок, орієнтацій, норм і способів політичної поведінки. Таким чином, політична культура - це спосіб ставлення суб'єкта до політичної дійсності.

Політична культура є складним суспільно-історичним утворенням. Структура визначається за декількома критеріями: за культурою політичної поведінки, за культурою функціонування політичних інститутів та ін. У політичній літературі в її структурі виділяються наступні основні елемента: когнітивний, емоційно-психологічний, етично-оціночний, поведінковий елементи, а також політичну символіку і емблематику.

Когнітивний (від англ. cognitive - пізнавальний) елемент політичної культури складає найбільш типові і домінуючі в суспільстві уявлення людей про політичну дійсність. А саме: знання про політичну систему і її окремі інститути, про політиці режими, про політичну владу, її форми і механізми їх здійснення на практиці, про демократію, права людини, методи і способи політичної діяльності і т.ін.

Емоційно-психологічний компонент політичної культури складають почуття і переживання, які відчуває людина, беручи участь в політичному житті суспільства. До них можна віднести почуття соціальної справедливості, нетерпимість до інакомислення, силу емоцій в політичній діяльності, емоційний підйом з приводу перемоги на виборах і т.ін.

Емоційно-психологічний компонент політичної культури включає в себе також і ірраціональні моменти в політичній поведінці людини. Вони виявляються у формі фанатичної любові до вождя, прихильності догмам, міфам і утопіям. Останні виступають в ролі своєрідного компенсатора нестачі людей в наукових знаннях в області політики. Політичні міфи і утопії, засновані на надіях і очікуваннях, легко сприймаються широкими масами. Вони їх надихають на активні політичні дії, вселяють упевненість в кращому майбутньому.

Етично-оціночний елемент політичної культури складають характерні для даного суспільства цінності, норми, ідеали і т.д. Це свого роду еталон, по якому людина дає оцінку існуючим політичним відносинам, владі, державним інститутам, політичним партіям і суспільним рухам.

Поведінковий компонент політичної культури складають мотиви, стимули і політичні установки суб'єктів політичного процесу. Мотиви і політичні установки характеризують ставлення індивіда до тих або інших політичних явищ і подій. Вони сприяють втіленню уявлень і цінностей суб'єктів в їх політичну поведінку.

Важливий елемент політичної культури - політична символіка і емблематика. Це предметне вираження засобами живопису графіки, дизайну, ювелірного мистецтва символічних знаків влади, політичних ідей, течій, організацій, установ, держави, знаків гідності окремих осіб і т.ін. Емблема служить відзнакою одного політичного об'єкта від іншого, його першою і найбільш помітною ознакою. До таких знаків відносяться державний герб, герби міст, емблеми політичних партій, рухів, молодіжних організацій, груп за інтересами.

У минулому політична емблематика багатьох держав була багатшою і різноманітнішою, вона була представлена фамільними гербами і знаками гідності і влади посадових осіб. Однак до теперішнього часу збереглася лише незначна частина їх. Політична емблематика різноманітить і прикрашає політичне життя суспільства, додає їй символічно-культурного значення. Вона сприяє згуртуванню нації, збереженню її самобутності і традицій, формуванню національної самосвідомості і національних почуттів народу.