Життя та діяльність я.А. Коменського (1592-1670 рр.)

Видатний представник слов'янської педагогічної думки, славетний син чеського народу Ян Амос Коменський (1592-1670) присвятив усе своє життя боротьбі за поліпшення життя народу та розвиток освіти, школи і педагогічної науки.

Я. А. Коменський народився в невеликому моравському містечку Нівніце, у сім'ї мірошника — члена общини “Чеських братів”. Рано втративши батьків, завдяки общині він здобув початкову, середню і вищу освіту. Вихований в дусі реформатсрсько-демократичних традицій, Я.А. Коменський тісно позв’язав своє життя з боротьбою чеського народу за незалежність, освіту і школу.

У 1614 році він почав працювати завідуючим початковою школою в м. Прешові. У період Тридцятилітньої війни (1618-1648), після поразки чехів у битві біля Білої гори (1620), втратив­ши сім'ю і майно Я.А. Коменський разом з членами общини “Чеських братів” переховувався в горах і лісах, а потім осе­лився в м. Лешно (Польща), де працю­вав ректором гімназії. Там він написав твори: “Велика дидактика”, “Материн­ська школа”, “Відкриті двері до мов і всіх наук” та ін., працював над створен­ням “Пансофії”. Я.А. Коменський побу­вав в Англії, Швеції і Голландії. У 1650-1654 рр. він жив у м. Шарош-Паток (Угорщина), де написав твори: “Про культуру природних обдарувань”, “Правила поведінки дітей”, “Закони доб­ре організованої школи”, “Видимий світ у малюнках” та ін.

Останні роки свого життя він провів в Амстердамі (Голландія), де й помер у 1670 році (похований в Неардені, неда­леко від Амстердама). У світогляді Я.А. Коменського відбилися суперечності періоду переходу від феодалізму до капіталізму. Будучи люди­ною релігійною, він водночас зазнав на собі благотворного впливу матеріалістичної концепції Бекона. Покладаючи надії на освічених монархів, Я.А. Коменський разом з тим, як і таборити в Чехії, мріяв про ті часи, коли на землі не буде ні царів, ні панів, ні підлеглих, коли всі стануть рівними.

Я.А. Коменський гостро критикував скупість і скнарість багатіїв. У творі “Скарга пригноблених бідняків до неба» він висловив багато думок, які співзвучні ідеям, що їх розвивали вчителі братських шкіл на Україні — Стефаній-Зизаній і Кирило Став-ровецький. Викриваючи недоліки суспільства того часу, Комен­ський всіма силами намагався розвинути освіту, вбачаючи в цьому основний шлях поліпшення життя народу. Він заявляв, що не треба ховати науку в книжках для вчених, знання мають бути доступні для всіх, оскільки тільки через навчання і вихо­вання людина стає людиною.

З поєднання релігійного вчення, античної філософії і натур­філософії Бекона і Декарта Коменський намагався створити власну філософію, знайти практичне застосування її в житті народу. Від демократичного реформаторського руху XVI—XVII ст. він сприйняв демократизм, ненависть до багатіїв і католицької церкви, продажності і лицемірства духовенства. Під впливом культури епохи Відродження він пройнявся гуманізмом, вели­кою любов'ю і повагою до чесних і працьовитих людей. «Людина, якою керує природа, може дійти до всього»,— гово­рив він. У світогляді Я. Коменського багато суперечностей, які були наслідком історично-класової обмеженості великого педа-гога-гуманіста: критикуючи вади тодішнього суспільства, він водночас не усвідомлював справжніх причин, які їх поро­джували; відмічаючи низький рівень культури народу, не розу­мів, що головною її причиною була соціально-економічна систе­ма тогочасного суспільства.

Ми повинні взяти все найкраще з багатої педагогічної спад­щини Коменського, не забуваючи при цьому, звичайно, супереч­ностей його світогляду.

Значення виховання в розвитку людини. Я. А. Коменський зазначав, що людину треба вчити і виховувати. Усі діти, писав він, і багаті і бідні, і знатні і незнатні, хлопчики і дівчатка в містах і селах повинні, щоб стати людьми, ходити до школи; без освіти люди подібні до диких тварин і брудних чурбаків. У процесі виховання, на його думку, людина проходить три ступені: вчиться пізнавати себе і навколишнє життя (розумове виховання), володіти собою (моральне виховання), вірити в бога (релігійне виховання). Освіта, навчання і виховання підростаючого покоління повинні бути основою держави, оскільки майбутнє Держави і народу залежить від рівня освіти й виховання людей. У своїй промові в Шарош-Патоці (1650) «Про культуру природних обдарувань» Я. А. Коменський говорив, що від освіти, навчання і виховання залежить економіка країни — розвиток промисловості і сільського господарства, розумне використання природних багатств, заможне життя людей, благоустрій міст і сіл, боротьба з стихією, порядок у громадському житті і в особистих справах, взаємини між людьми, розвиток науки і мистецтва, естетичне виховання людей та їх зовнішня краса, мирне, розумне і цікаве життя та ін. Свою промову він закінчив такими словами: «Щасливий народ, який багатий на гарні школи і книги, добру організацію та ме­тоди виховання юнацтва».

Принцип природовідповідності виховання. Я. А. Коменський вважав, що людина є частиною природи і підлягає її основним законам — «основополрженням». Хоч в його творах є багато наївних міркувань про узагальнення та закономірності в при­роді і людському суспільстві («дерева в лісі, трава в полі, риба в морі, діти в школі»), проте він обґрунтовував принцип приро­довідповідності виховання не на підставі спостережень над життям рослин і тварин, а на підставі педагогічного досвіду. Коменський намагався використати в процесі виховання при­родні, вікові і психологічні особливості дітей. Маючи великий педагогічний досвід, нагромаджений у процесі безпосередньої і довголітньої педагогічної діяльності, він зробив ряд глибоких теоретичних висновків у галузі педагогічної науки. Незважаючи на свою релігійність, намагався обгрунтувати їх правильність не посиланнями на релігійників і церковників, а «паралельними прикладами, взятими з механічних наук». Послідовність, посту­повість і систематичність навчання він намагався обґрунтувати положенням, що природа не робить стрибків, а розвивається

поступово. Коменський вважав, що повинні існувати загальні закономірності, яким підлягає все життя природи і діяльність людини. Як й інші вчені епохи Відродження, він намагався спиратися в своїх наукових дослідженнях на ці закони природи.

Принципом природовідповідності пройнято всі дидактичні погляди Коменського.

Вікова періодизація і система шкіл. Я. А. Коменський роз­робив чітку для свого часу вікову періодизацію і систему шкіл, і хоч вони поєднані механічно, не відбивають справжніх вікових особливостей дітей, проте ця спроба мала велике значення в боротьбі за здійснення принципу єдиної школи.

Коменський намічав чотири ступені в системі народної освіти (дитинство, отроцтво, юність, змужнілість), кожний з яких був розрахований на 6 років.

В дитинстві (від народження до 6 років) діти виховуються вдома, під наглядом матері. У цьому віці в дітей треба розвивати мову, збагачувати запас уявлень про навколишнє життя, при­вчати до самообслуговування, поміркованості, охайності, пошани до батьків і старших, правдивості, справедливості, слухняності.

Підлітки (від 6 до 12 років) навчаються рідною мовою в початкових школах, які повинні бути в кожному населеному пункті. Хлопчики і дівчатка всіх станів опановують читання рідною мовою, письмо, арифметику з елементами геометрії, початки природознавства, географію, історію, співи, ручну працю, закон божий.

Юнаки (від 12 до 18 років) вивчають у загальнодоступній середній школі (гімназії) «сім вільних мистецтв»: фізику, гео­графію, історію, хронологію, етику, релігію, а також рідну, латинську, грецьку та одну з нових мов.

Люди змужнілого віку (від 18 до 24 років) відвідують вищі навчальні заклади (академії або університети) у великих містах країни, в яких навчаються на богословському, юридичному і медичному факультетах, готуючись до майбутньої наукової діяльності.

На думку Коменського, освіта, навчання і виховання моло­дих людей після закінчення академії (університету) повинні завершуватись подорожжю для вивчення економічного і полі­тичного життя народів, їх мови, культури і побуту.

Система шкільної освіти в Коменського характеризується чіткістю і завершеністю, вона була розрахована на те, щоб навчити дітей і молодь коритись мудрим вказівкам не з «осля­чою готовністю», а «з любові до народу», і мала на меті пере­творити школу в місце наполегливої праці, яка дає людям щастя і радість.

Дидактичні погляди. Прагнучи виховати покоління людей, які були б здатні служити вітчизні, Я. А. Коменський розробив чітку для свого часу систему навчання і виховання, їх основні правила і принципи він виклав у своєму головному педагогіч­ному творі «Велика дидактика».

Навчання, на думку Коменського, має бути свідомим, послі­довним, легким, наочним, ґрунтовним і проходити швидко, у точно встановлені строки. Виходячи з цих основних принципів, він розробив ряд правил дидактики, якими повинен керуватися вчитель у роботі з учнями.

Коменський вважав, що навчання треба починати в ранньому дитинстві; до закінчення школи дитина повинна стати освіченою, морально вихованою людиною. У школі треба всіма можливими засобами та методами викликати в дітях прагнення до навчан­ня, до знань, а для цього початкове навчання слід проводити рідною мовою. Метод навчання повинен полегшувати сприйман­ня навчального матеріалу, щоб не породжувати в учнів незадо­волення і не створювати зайвих труднощів для подальших занять. Коменський вважав, що навчання буде швидким і ґрунтов­ним тільки тоді, коли всі науки вивчатимуться за допомогою стислих, але точних правил, причому кожне правило пояснюва­тиметься найпереконливішими словами і супроводитиметься ці­кавими прикладами. Коменський виступав проти переобтяжен­ня пам'яті дітей. Не можна, говорив він, примушувати дітей заучувати те, чого вони добре не усвідомили: все, що учні вивчатимуть, треба подавати їм так виразно, ніби вони бачать усе це перед собою. Нічому не можна навчати, спираючись тільки на свій авторитет,— усьому треба вчити за допомогою доказів.

З самого початку навчання слід Дати учням основи загальної освіти, розподіливши навчальний матеріал так, щоб наступні заняття були продовженням і розвитком знань, набутих раніше. Час, відведений на навчання, має бути розподілений з великою точністю, щоб на кожний рік, місяць, день і годину припадала певна робота.

Готуючи матеріал з кожного навчального предмета, відразу слід обміркувати, яку це дасть користь, щоб учні не засвоювали нічого непотрібного.

Одним з найважливіших принципів навчання Коменський вважав наочність: чим більше знання спираються на відчуття, тим вони достовірніші, оскільки власне спостереження заміняє багато доказів. Він вважав, що для кожного вчителя основним у навчанні має бути правило, щоб учні все, що тільки можна, сприймали чуттями.

У процесі навчання учнів, крім використання дійсних пред­метів, Коменський рекомендував користуватись картинами, ма­люнками, муляжами та ін. У своїй книзі «Видимий світ у малюн­ках» він на конкретному матеріалі показав, як треба застосову­вати наочність у навчанні.

У дидактичних правилах Коменського є і деяка обмеженість, але в цілому більшість з них і тепер мають велике значення. Дидактичні правила навчання і виховання учнів він доповнив статутом — «Законом добре організованої школи» (1658): ре­жим і правила внутрішнього розпорядку в школі, керівництво школою,, обов'язки вчителів, правила поведінки учнів, проведен­ня поточного обліку знань учнів і перевідних екзаменів, додер­жання в школі дисципліни, заборона фізичних покарань учнів тощо. Аналіз «Законів добре організованої школи» Коменського і статуту Львівської братської школи (1586) показує, що основні принципи організації навчання і виховання учнів у школах, де працював Коменський, і в братських школах України мали багато спільного, це свідчить про взаємний вплив педагогічної теорії і шкільної практики братніх слов'янських народів.

Класно-урочна система навчання. Елементи класно-урочної системи навчання ми знаходимо вже в XVII ст. в окремих шко­лах Європи, зокрема і в братських школах Чехії, України та Білорусії. Великою заслугою Я. А. Коменського було те, що він не тільки побачив у цих елементах зародок класно-урочної си­стеми навчання, яке давало можливість у великій мірі поширити письменність серед народу, а й детально її розробив. Він вима­гав починати навчання в школах щороку в один день і час; ста­ранно розподіляти навчальний матеріал по роках-навчання, одночасно вчити певну кількість учнів (клас) і переводити їх з одного класу до іншого. •

Коменський установив щоденну перевірку знань учнів учите­лями, щомісячну перевірку — керівниками шкіл, екзамени — наприкінці навчального року. Захопившись ідеєю загального навчання («вчити всіх усьому»), він навіть вважав, що один учитель, використовуючи декуріонів (десятників), може одно­часно навчати до 300 учнів. Класно-урочна система навчання, розроблена Коменським, утвердилася в школах усього світу.

Моральне виховання. Я. А. Коменський вказував, що вчи­тель у процесі своєї роботи повинен виховувати в учнів помір­ність, мужність, справедливість. Щоб людина вміла керувати своїми діями і вчинками, її треба з дитинства привчати перебо­рювати бажання бігати або грати в неналежний час, стримувати нетерпіння, ремствування, обурення. Весь час дітей має бути, зайнятий навчанням, працею або розумними розвагами, оскіль­ки бездіяльність може призвести їх до розпусти та порушення дисципліни.

Основою доброї поведінки дітей є особистий приклад стар­ших. Лагідність і щирість учителя, вміле застосування покарання, звичайно не тілесного, похвала, змагання в успіхах — ось най­важливіші засоби підтримання дисципліни учнів. Він вважав корисним проведення бесід з дітьми на морально-етичні теми; систематичні вправи, тренування їх у моральній поведінці, при­щеплювання добрих звичок; дотримання суворої дисципліни на

засадах гуманності. Коменський був переконаний, і на має бути однаковою для всіх людей: «...ніхто не повинен пору­шувати законів, починаючи з вищих і кінчаючи нижчими». За всі порушення дисципліни учнів треба карати, але засоби покарання мають бути гуманні, відповідати характерові пору­шень і застосовуватись розумно. Зразок доброї дисципліни, за образним висловом Коменського, «показує небесне сонце, яке всьому живому дає: завжди світло і тепло, часто дощ і вітер, рідко блискавки і грім». Коменський рішуче засуджував пока­рання учнів різками, оскільки вони є знаряддям рабства. Проте, заперечуючи фізичні покарання учнів у школі, він водночас вва­жав можливим застосовувати їх у тих випадках, коли учні пору­шували релігійні канони і традиції.

Підручники. Великою заслугою Я. А. Коменського було ство­рення нових підручників замість застарілих середньовічних. Для кожного класу, на його думку, має бути окремий підруч­ник, причому він мусить бути доступний для розуміння учнів, написаний доброю мовою, відповідно до віку дітей; у ньому не повинно бути нічого зайвого.

У підручниках Коменського подано багато навчального ма­теріалу: цікаві речення для засвоєння граматики, відомості з природознавства (рослини, тварини, будова людського тіла), про ремесла, землеробство, громадське життя. Серед багатьох його підручників найбільшою популярністю користувались «Від­криті двері до мов» і «Видимий світ у малюнках». Деякі твори Коменського, серед них і підручники, були широко відомі в ба­гатьох країнах. У Росії їх уперше видав Московський універси­тет (1768), а потім Академія наук у Петербурзі, а на початку XIX ст. — Київське слов'янське товариство.

Учитель. Я. А. Коменський підкреслював, що всі успіхи в роботі школи, у навчанні та вихованні учнів залежать насампе­ред від учителя, від його освіти, знання та вміння. Він повинен, ніби діяльний скульптор, виховувати з різних за своїми власти­востями і здібностями учнів людей, здатних вірно служити батьківщині. Коли школа працює незадовільно, то в цьому, на думку Коменського, винні насамперед ті вчителі, які не привер­тають до себе учнів своєю ласкавістю і дружнім ставленням. Учитель не може бути добрим педагогом, якщо він не ставити­меться до учнів, як рідний батько до своїх дітей. Пояснюючи учням навчальний матеріал, учитель повинен починати свою розповідь з загального уявлення про предмети і явища, а потім вже переходити до детального пояснення. Навчальний матеріал треба пояснювати на конкретних прикладах, але не переобтяжую­чи розповідь дрібницями.

На уроках корисно вставляти дотепні зауваження, наводити загадки, порівняння. Уміння підтримувати інтерес учнів під час занять у школі має бути характерною рисою роботи вчителя. Увага учнів — це струмінь світла, який вихоплює предмет з темряви; там, де немає уваги, немає і знання. Увагу учнів на уроці учитель зобов'язаний час від часу збуджувати малюванням на дошці, застосуванням різних засобі^ наочності і навіть своєю постаттю.

Коменський підкреслював, що треба вміло залучати всіх учнів до навчальної роботи, він писав: «Музикант не б'є кулаком або палицею по струнах, не вдаряє інструментом об стіну, коли стру­ни ліри, цитри або арфи дають дисонанси, а терпеливо на­строює їх, прикладаючи все своє мистецтво доти, доки не при­веде струни до гармонії. Так само повинні ми пристосовуватися до властивостей розуму, приводячи уми до гармонії і любові до наук, коли ми не хочемо з лінивих зробити упертих, а із в'ялих — зовсім дурнів».

Учитель повинен добре знати життя народу, бути чесним, правдивим, активним, наполегливим у роботі, мати добру освіту, любити свою професію і дітей. Професія народного вчителя, го­ворив Коменський, дуже важлива, найпочесніша під сонцем.

Значення педагогічної спадщини Я. А. Коменського. Важко переоцінити значення Коменського в розвитку педагогічної на­уки.. Як Бекон у філософії і Коперник в астрономії, він відкрив нову сторінку в розвитку освіти, школи і педагогічної думки. Його педагогічні погляди і твори, зокрема підручники для учнів, здобули широке визнання в багатьох країнах світу, зокрема в Росії, на Україні і в Білорусії.

Незважаючи на свою історичну і класову обмеженість, Ко­менський глибоко і всебічно розробив багато важливих педаго­гічних проблем. Він мав великий вплиц на видатних просвітите­лів наступної епохи. І в наш час, відкидаючи помилкове і від­мерле в педагогічній спадщині Коменського, педагоги всіх країн світу з глибокою увагою читають його твори, які примушують думати й шукати найкращі, найпередовіші шляхи освіти, на­вчання і виховання підростаючих поколінь. Ім'я Коменського, який вимагав «не війну, а мир зробити метою свого життя», назавжди увійшло в історію прогресивної педагогічної думки.