8. Реформація і школа

Боротьбу проти релігійного ас’кетизму, католицької церкви і догматизму, яку розпочали гуманісти в XVI ст., продовжували представники реформації: Ян Гус (Чехія), Мартін Лютер і Томас Мюнцер (Німеччина), Кальвін (Швейцарія); очолюючи антифеодальний рух, вони спрямовували його насамперед проти католицької церкви та її привілеїв. Керівники реформації при­діляли велику увагу ідеологічній роботі серед народу, але не всі вони були однаково послідовні в своїх поглядах і діях.

Мартін Лютер (1483—1546)—відомий німецький рефор­матор, засновник протестантизму. Вже на початку своєї діяль­ності він зрадив народ і перейшов на бік феодалів. Пропагуючи своє вчення, він насаджував школи релігійного навчання, а зго­дом почав обстоювати латинські середні школи типу гімназії Йоганна Штурма, створеної ним у 1528 році в Страсбурзі, що поклала початок реакційному класичному вихованню; головна увага в цій школі приділялася вивченню латинської і грецької мов.

Питанням народної освіти особливо велике місце відводили демократичні громади-секти (таборити, кальвіністи, анабап­тисти). Призначені ними схолархи стежили за здійсненням су­спільного виховання дітей: усі діти повинні були відвідувати школи, де їх учили читанню, письму, релігії, привчали до праці, поважати старших. Боротьба проти католицизму сприяла не тільки виникненню й поширенню різних протестантських шкіл, а й водночас єзуїтських колегіумів, що пропагували католицизм.

9. Єзуїтське виховання, його особливості

Орден єзуїтів, що його створив іспанський офіцер, релігійний фанатик Ігнатій Лойола в 1540 році, обрав своїм знаряддям у боротьбі проти прогресу, науки і вільної дум­ки— сповідь, проповідь і школу. Єзуїтів не цікавила освіта народних мас, усі свої зусилля вони зосереджували на поширенні середніх шкіл-колегіумів, призначених для дітей феодальної знаті. У цих добре обладнаних, безплатних школах-інтернатах учні, отруєні тлінною єзуїтською мораллю, ставали слухняним знаряддям в руках єзуїтів. У колегіумах панувала жахлива рутина, вони нічим не відрізнялися від шкіл середньовіччя. Про великі наукові відкриття, технічні досягнення, про вчення Нью­тона, Декарта, Бекона та інших мислителів учні цих шкіл нічого не знали, від них приховували все те, що могло викликати сумні­ви в істинності того, що проповідували єзуїти.

В єзуїтських колегіумах, як і в школах середніх віків, вивчали «сім вільних мистецтв», а також богослов'я, стародавні мови, літературу, історію, географію; багато уваги приділялося фізичному загартуванню учнів. Блискуча зовнішня «освіта» і внутрішня розбещеність вихованців єзуїтських колегіумів пере­творювали їх у небезпечних ворогів людства. Вважаючи всі засоби придатними для досягнення мети, єзуїти не зупинялись перед найстрахітливішими злочинами. Активними представни­ками єзуїтської схоластики в Польщі були Петро Скарга, Бенедикт Гербест та ін., які вели боротьбу проти прогресив­них діячів України і Білорусії. Ця огидна єзуїтська система ви­ховання ще й досі існує в Іспанії, СІЛА та в деяких країнах Латинської Америки.

Лекція 13. Я.А. Коменський - засновник педагогіки нової доби

1. Життя та діяльність Я.А. Коменського /1592-1670 рр./.

2. Педагогічна теорія Я.А.Коменського.

3. Умови формування світогляду Я.А. Коменського.

4. Мета і завдання виховання.

5. Провідна роль матері і батька у вихованні дітей.

6. Я.А. Коменський про вікову періодизацію, народну педагогіку, систему шкіл.

7. Обґрунтування класно-урочної системи навчання.

8. Наукові праці, підручники для школи. Вимоги до вчителя.

Основні поняття теми: класно-урочна система, підручник, школа, гра, дидактика, сетуалізм, спадщина, вдосконалення, обґрунтованість, вікова періодизація, принцип.

Самостійна робота – 2 год.

Опрацювання першоджерел.

Завдання для контролю та самоконтролю з історії зарубіжної педагогіки

(Т. 3)