- •Основи теорії автоматичного управління
- •Частина 1. Лінійні системи
- •1. Загальна характеристика об'єктів і систем автоматичного керування
- •1.1 Короткі історичні відомості
- •1.2 Основні поняття і визначення
- •1.3 Принципи регулювання
- •1.4 Приклади систем автоматичного регулювання в хімічній технології
- •1.5 Класифікація систем автоматичного керування
- •1.6 Тренувальні завдання
- •1.7 Тести
- •2 Регулярні сигнали і їх характеристики
- •2.1 Визначення регулярного сигналу
- •2.2 Основні типи регулярних сигналів. Періодичні і безперервні сигнали
- •Перетворення Фурье, його основні властивості
- •Спектри сигналів
- •2.5 Розподіл енергії в спектрах сигналів
- •Практична ширина спектру і спотворення сигналів
- •2.7 Представлення сигналів
- •2.8 Сигнали. Їх види
- •2.9 Тренувальні завдання
- •2.10 Тести
- •3.Математичний опис автоматичних систем
- •3.1 Основні способи математичного опису. Рівняння руху.
- •3.2 Приклади рівнянь об'єктів керування
- •3.2.1 Гідравлічний резервуар
- •3.2.2 Електрична ємкість
- •3.2.3 Хімічний реактор повного перемішування
- •3.3 Визначення лінійної стаціонарної системи. Принцип суперпозиції
- •3.4 Динамічне поводження лінійних систем
- •3.5 Динамічні процеси в системах
- •3.6 Перехідна і вагова функції
- •3.6.1 Перехідна функція
- •3.6.2 Вагова функція
- •3.7 Інтеграл Дюамеля
- •Перетворення Лапласа
- •Визначення перетворення Лапласа
- •Властивості перетворення Лапласа
- •Рішення диференціальних рівнянь
- •Розбиття на прості дроби
- •Передаточна функція
- •3.10 Тренувальні завдання
- •3.11 Тести
- •4 Частотний метод дослідження лінійних систем
- •4.1 Елементи теорії функції комплексного змінного
- •4.2 Частотні характеристики
- •4.3 Зв'язок перетворень Лапласа і Фур’є
- •4.4 Зв'язок диференціального рівняння з частотними характеристиками
- •4.5 Фізичний сенс частотних характеристик
- •4.6 Мінімально-фазові системи
- •4.7 Поняття про логарифмічні частотні характеристики
- •4.8 Взаємозв'язок динамічних характеристик
- •4.9 Тренувальні завдання
- •4.10 Тести
- •5 Структурний аналіз лінійних систем
- •5.1 Ланка направленої дії
- •5.2 Типові динамічні ланки
- •5.2.1 Підсилювальна ланка
- •5.2.2 Інтегруюча ланка
- •5.2.6 Ланка чистого запізнювання
- •5.2.7 Аперіодична ланка першого порядку
- •5.2.8Ланка щоінерційно-форсуює
- •5.2.9 Аперіодична ланка другого порядку
- •5.2.10 Коливальна ланка
- •5.2.11 Особливі ланки
- •5.3 Основні способи з'єднання ланок
- •5.3.1 Структурні схеми
- •5.3.2 Паралельне з'єднання ланок
- •5.3.3 Послідовне з'єднання ланок
- •5.3.4 З'єднання із зворотним зв'язком
- •5.3.5 Передаточні функції замкнутої системи
- •5.3.6 Правила перетворення структурних схем
- •5.3.7 Формула мейсона
- •5.4 Типові закони регулювання
- •5.4.1 Пропорційний закон регулювання
- •5.4.2 Інтегральний закон регулювання
- •5.4.3 Диференційний закон регулювання
- •5.4.4 Пропорційно-диференційний закон регулювання
- •5.4.5 Пропорційно-інтегральний закон регулювання
- •5.4.6 Пропорційно-інтегрально-диференційний закон регулювання
- •5.5 Тренувальні завдання
- •5.6 Тести
- •6 Стійкість лінійних систем
- •6.1 Поняття стійкості і її визначення
- •6.2 Стійкість лінійного диференціального рівняння з постійнимикоефіцієнтами
- •6.3 Зображення руху у фазовому просторі
- •6.3.1 Поняття фазового простору
- •6.3.2 Фазові портрети лінійних систем другого порядку
- •6.4 Поняття стійкості руху
- •6.5 Основні види стійкості
- •6.5.1 Орбітальна стійкість
- •6.5.2 Стійкість по ляпунову
- •6.5.3 Асимптотична стійкість
- •6.6 Необхідна умова стійкості
- •6.7 Алгебраїчні критерії стійкості
- •6.7.1 Критерій стійкості рауса
- •6.7.2 Критерій стійкості гурвіця
- •6.7.3 Критерій стійкості л’єнара-шипаро
- •6.7.4 Стійкість і стала похибка
- •6.7.5 Область стійкості
- •6.8 Частотні критерії стійкості
- •6.8.1 Принцип аргументу
- •6.8.2 Критерій міхайлова
- •6.8.3 Критерій найквіста
- •6.8.4 Застосування критеріїв для дослідження стійкості систем
- •6.8.5 Аналіз стійкості по логарифмічних частотних характеристиках
- •6.9Тренувальні завдання
- •6.10 Тести
- •7. Синтез стійких систем з необхідним запасом стійкості
- •7.1 Стійкість ланок і систем. Запас стійкості.
- •7.2 Межі стійкості систем
- •7.2.1 Межа стійкості для систем з пі-регулятором
- •7.2.2 Межа стійкості для систем з пі-регулятором
- •7.2.3 Межі стійкості для системи з і-регулятором
- •7.3 Запас стійкості і його оцінка
- •7.3.1 Кореневі методи оцінки запасу стійкості
- •7.3.2 Частотні методи оцінки запасу стійкості
- •7.4 Розширені частотні характеристики
- •7.5 Аналіз систем на запас стійкості
- •7.6 Синтез систем з необхідним запасом стійкості
- •Система с п-регулятором
- •7.6.2 Система с і-регулятором
- •7.6.3 Система с пі-регулятором
- •7.6.4 Система з пд-регулятором
- •7.7 Використання логарифмічних частотних характеристик для забезпечення стійкості і заданого запасу стійкості
- •7.8 Структурно-стійкі системи
- •7.9 Малі параметри систем і їх вплив на стійкість
- •7.10 Використання корегуючих пристроїв для забезпечення стійкості і запасу стійкості
- •7.10.1 Послідовна корекція
- •7.10.2 Паралельна корекція
- •7.11 Тренувальні завдання
- •7.12 Тести
- •8.Якість процесів регулювання і методи її аналіза
- •8.1 Показники якості регулювання
- •8.1.1 Прямі показники якості регулювання
- •8.1.2 Непрямі показники якості регулювання
- •8.1.3 Інтегральні критерії якості регулювання
- •8.1.3.1 Лінійний інтегральний критерій
- •8.1.3.2 Модульний інтегральний критерій
- •Інтегральний квадратичний критерій
- •8.2 Частотні методи аналізу якості регулювання
- •8.2.1 Залежність між перехідною і частотними характеристиками
- •8.2.2 Властивості дійсно-частотних характеристик і відповідних їмперехідних процесів
- •8.3 Поняття про чутливість систем автоматичного регулювання
- •Тренувальні завдання
- •8.5 Тести
- •9 Методи розрахунку настроювальних параметрів для сар
- •9.1 Постановка задачі
- •9.2 Вибір оптимальних настройок регуляторів методом незгасаючих коливань
- •9.3 Алгоритм розрахунку області настройок типових регуляторів
- •9.4 Графоаналітичний метод розрахунку
- •9.5 Тренувальні завдання
- •9.6 Тести
- •Частина 2 нелінійні системи
- •10 Методи лінеаризації характеристик нелінійних систем
- •10.1 Особливості нелінійних систем
- •10.2 Типові нелінійні елементи систем керування
- •10.3 Методи лінеаризації
- •10.3.1 Розкладання в ряд Тейлора
- •10.3.2 Гармонійна лінеаризація
- •10.3.3 Вібраційна лінеаризація
- •10.4 Тренувальні завдання
- •10.5 Тести
- •11 Дослідження нелінійних систем методом фазового простору
- •11.1 Загальні відомості про метод фазового простору
- •Фазові портрети нелінійних систем другого порядку
- •Методи побудови фазових портретів
- •11.3.1 Інтегрування рівнянь фазових траєкторій
- •11.3.2 Метод ізоклін
- •11.3.3 Метод припасовування
- •11.3.4 Метод зшивання
- •11.4 Тренувальні завдання
- •11.5 Тести
- •12 Аналіз нелінійних систем на стійкість і якість
- •Основні види стійкості нелінійних систем
- •Методи дослідження стійкості нелінійних систем
- •12.2.1 Перший метод Ляпунова
- •12.2.2 Другий метод Ляпунова
- •12.2.2.1 Поняття про знаковизначенні, знакопостійні і знакозмінні функції
- •12.2.2.2 ФункціяЛяпунова
- •12.2.2.3 Теореми Ляпунова
- •12.3 Методи побудови функції Ляпунова
- •12.3.1 Функція Ляпунова у вигляді квадратичних форм
- •12.3.2 Побудова функції Ляпунова методом г. Сеге
- •12.3.3 Побудова функції Ляпунова методом д. Шульца
- •12.3.4 Побудова функції Ляпунова методом Лур’є – Постникова
- •12.4 Приклади побудови функцій Ляпунова
- •12.5 Абсолютна стійкость по критерію Попова
- •12.6 Методи визначення якості регулювання нелінійних систем
- •12.7 Тренувальні завдання
- •12.8 Тести
- •13 Автоколивання в нелінійних системах
- •13.1 Режим автоколивань в нелінійних системах
- •13.2 Методи дослідження автоколивань в нелінійних системах
- •13.2.1 Критерій Бендіксона
- •13.2.2 Метод гармонійного балансу
- •13.3 Тренувальні завдання
- •13.4 Тести
- •14.1. Опис систем у просторі станів
- •14.2. Структура рішення рівнянь змінні стану
- •14.3. Характеристики систем у просторі станів
- •14.4. Нормальна форма рівнянь у просторі станів
- •14.5. Керування по стану. Системи керування
- •14.6. Оцінювання координат стану систем
- •14.7. Прямий кореневий метод синтезу систем керування
- •14.8 Тренувальні завдання
- •14.9 Тести
- •15. Дискретні системи автоматичного керування
- •15.1. Загальні відомості
- •15.2. Структура й класифікація імпульсних систем
- •15.3. Математичний апарат дослідження дискретних систем
- •15.4. Передатні функції розімкнутих імпульсних систем
- •15.5 Структурні схеми і передатні функції
- •15.6. Частотні характеристики імпульсних систем
- •15.7 Стійкість імпульсних систем
- •15.8. Перехідні процеси в імпульсних системах
- •Перехідний процес
- •15.9 Точність і корекція імпульсних систем
- •15.10. Опис дискретних систем у просторі станів
- •15.11 Тренувальні завдання
- •15.12 Тести
- •16 Оптимальне керування динамічними системами
- •16.1. Основні поняття систем оптимального керування
- •16.2. Завдання синтезу оптимальних систем
- •16.3. Самонастроювальні і динамічні системи, що самонавчаються, оптимального керування
- •16.4 Тести
- •Загальна характеристика об'єктів і систем автоматичного керування.
- •1.1 Короткі історичні відомості 3
- •Регулярні сигнали і їхні характеристики
- •Математичний опис автоматичних систем.
- •Частотний метод дослідження лінійних систем
- •Структурний аналіз лінійних систем
- •6. Стійкість лінійних систем
- •7. Синтез стійких систем з необхідним запасом стійкості
- •8. Якість процесів регулювання і методи її аналізу
- •9. Методи розрахунку настроювальних параметрів для сар
- •10.Методи лінеаризації характеристик нелінійних систем
- •11.Дослідження нелінійних систем методом фазового простору
- •14. Аналіз і синтез сау у просторі станів
- •15. Дискретні системи автоматичного керування
- •16. Оптимальне керування динамічними системами
14.2. Структура рішення рівнянь змінні стану
Розглянемо лінійну однорідну систему з постійними коефіцієнтами
(14.4)
Рішення її X(t) характеризує вільне поводження системи. Нехай вектор початкових умов має вигляд
(14.5)
Розкладемо шуканий вектор X(t) у статечний ряд по t:
(14.6)
Диференціюючи (14.4), знайдемо
і
т.д. (14.7)
Тоді при t=0 одержимо
=
(14.8)
У підсумку ряд (14.6) можна переписати у вигляді
(14.9)
Підставляючи еАtХ0у вихідне рівняння (14.4), легко переконатися, що (14.9) являє собою рішення. Думаючи в (14.9) t=0, одержимо X0.
Таким чином, інтегрування однорідної системи (14.4) зводиться до обчислення матриці еАt і множенню її на вектор початкових умов X0. Матриця еАt називається матричною експонентою. У теорії керування вона часто називається перехідною матрицею стану.
Рішення однорідного рівняння (14.4) має вигляд
(14.10)
Якщо рух починається в момент часу t=t0, то рішення приймає форму
(14.11)
Матриця
може бути представлена у вигляді
розкладання в матричний статечний
ряд
який сходиться абсолютно й рівномірно при будь-якому значенні t.
Основні властивості матриці еАt :
1.
Матриці
й
комутирують, тобто
(14.13)
2. Матриця еАt - завжди неособлива, її зворотна матриця
(еАt)-1= е-At . (14.14)
3. Якщо АВ=ВА, то
е(A+B)= еАеВ= еВеА . (14.15)
4. Похідна еАt
Це означає, що матриця еАt комутирує з A.
5. Інтеграл еАt
звідки
Якщо матриця А - неособлива, одержимо
Для рішення неоднорідного рівняння перетворимо його до виду
і помножимо ліворуч на е-At
Ліва частина рівняння
оскільки
Тоді
Інтегрування останнього вираження дає
Множачи отримане рівняння ліворуч на еАt і з огляду на властивість (14.14), одержимо остаточно
Першийдодатокв (14.19) являєсобоюрішенняоднорідногодиференціальногоматричногорівнянняіописуєвільнийрухсистеми, викликанийпочатковимиумовами, другийдодаток – змушенийрухпідвпливомзовнішньоговпливу U(t).
Тоді повне рішення системи (14.1) має вигляд
14.3. Характеристики систем у просторі станів
Характеристики системи показують її принципові можливості. Ці можливості в значній мірі виявляються при вивченні властивостей системи, які прийнято називати стійкістю, спостережливістю, керованістю і адаптованістю. Часто між спостережливістю і ідентифікуемостю не роблять розходжень, а адаптованість розглядається як окремий випадок керованості.
Керованість і спостережливість, так само як і стійкість, ставляться до числа найважливіших характеристик динамічних систем. Якщо стійкістьхарактеризує властивість системи вертатися після збурювання в положення рівноваги, то керованість характеризує можливість зміни стану системи за допомогою вхідних сигналів, а спостережливість можливість визначення стану системи за спостереженнями за її вихідними сигналами.
Стійкість системи. Необхідною й достатньою умовою стійкості системи є заперечність речовинних частин власних чисел i матриці А
Rei<0; i = 1, 2, ... , n, (14.21)
де i - корінь характеристичного рівняння AE= 0;
n - порядок системи.
Для того щоб оцінити розташування спектра матриці A щодо мнимої осі, необхідно розкрити характеристичний визначник AE і одержати характеристичне рівняння n-ой ступеня відносно
AE= a0n +a1n-1 + a2n-2 +...+ an-1 +an = 0. (14.22)
Післяодержанняхарактеристичногорівнянняувигляді (14.22)
Звичайнозастосовуєтьсятойабоіншийзвідомихкритеріївстійкості, наприклад,
Рауса,ГурвіцаабоМихайловаабовиробляєтьсябезпосереднєобчисленнявсієїсукупностікорінів, щоувипадкувисокогопорядкуnматриціAсполученозізначнимитруднощамийможливолишезадопомогоюЕОМ.
Крім того, розроблені матричні критерії, що дозволяють оцінити стійкість системи безпосередньо по матриці A без знаходження характеристичного полінома.
Для того щоб система була асимптотично стійка, необхідно й досить, щоб для матриці
G=E2(EA)1
виконувалася умова
Gk0, при k. (14.23)
Виконання необхідної й достатньої умови стійкості можна встановити по факту абсолютного убування елементів матриці Gk. Зведення матриці в ступінь рекомендується виконувати так, щоб кожна наступна матриця була квадратом попередньої.
Керованість системи. Система називається керованої, якщо для будь-якого початкового стану X(0)Rn існує керування U(t), що переводить її за кінцевий час T у нульовий стан X(T)=0 або система керована, якщо існує керуючий вплив U(t), що дозволяє перевестиїї за кінцевий час T у кожне наперед заданий стан із простору станів X(T)Rn.
Спостережливість системи.Система називається спостережуваную, якщо за спостереженнями за вихідним сигналом Y(t) протягом кінцевого часу T можна визначити її початковий стан X(0).
Прості критерії перевірки керованості й спостережливісті системи засновані на аналізі матриці керованості
K=[BABA2B ...An-1B] (14.24)
і матриці спостережливісті
L=[CT (CA)T (CA2)T ... ( CAn-1)T]. (14.25)
Необхідною й достатньою умовою керованості системи єневироджуваність матриці керованості
det K≠0, (14.26)
що еквівалентно умові рівності рангу матриці К порядку n системи, тобто rank K = n. Якщо rank K < n, то система не повністю керована; якщо rank K = 0 - система повністю некерована.
Необхідною й достатньою умовою спостережливісті системи єневироджуваність матриці спостережливісті
det L≠0. (14.27)
що еквівалентно умові рівності рангу матриці L порядку n системи, тобто rank L = n. Якщо rank L < n, то система не повністю спостережувана.
Таким чином, керованість системи визначається властивостями пари матриць A і B, а спостережливість властивостями пари матриць A і C. Стійкість системи визначається властивостями тільки однієї матриці A.
Приклад.Оцінити принципові можливості системи автоматичного керування, заданої матрицями:
Рішення. Характеристичний визначник матриці A
Вирішуючи
рівняння
,
знаходимо
власні числа матриці А: 1=2,
2
= 1,
3
= 1.
Система нестійка, тому що 1=2>0.
Матриця керованості
,
det K=11=0,
отже, система некерована.
Матриця спостереження
,
det L=11=0,
отже, система неспостережувана.
