Хронічна ниркова недостатність

Хронічна ниркова недостатність - симптомокомплекс, який розвивається внаслідок прогресуючого зменшення кількості функціонуючих нефронів, що призводить до виражених порушень гомеостазу: азотемії, дизелектролітемії, метаболічного ацидозу, анемії. Хронічна ниркова недостатність може бути парціальною, якщо порушуються окремі, та глобальною, якщо страждають усі функції нирок.

Фактори розвитку та патогенез:

Захворювання розвивається при різній патології нирок. Переважно причиною є хронічний гломерулонефрит, гломерулосклероз, полікістоз нирок, гломерулосклероз на фоні цукрового діабету та інших системних захворювань, природжені та набуті порушення функції канальців, двобічні аномалії тощо.

Особливу групу складають урологічні захворювання, що супроводжуються обструкцією сечовидільних шляхів, у разі приєднання хронічного пієлонефриту.

Незважаючи на різноманітність етіологічних факторів при розвитку ХНН в нирках виявляються більш-менш стереотипні зміни, за яких втрачається морфологічна своєрідність і переважають склеротичні процеси, що призводять до зменшення кількості діючих нефронів. При зниженні їхньої кількості до 30 % розвивається клінічно виражена картина ХНН, до 10 % і менше - термінальна стадія, але збережені нефрони неповноцінні в структурному і функціональному відношенні.

Під час ХНН у початковій стадії розвивається поліурія, що згодом змінюється на олігурію, а потім анурію. Наслідком поліурії є гіпокаліємія, гіпонатріємія і ацидоз. Надалі приєднуються гіпокальціємія і зниження фосфатів. Поступово з’являються ознаки порушення функції всіх органів і систем (анемія, артеріальна гіпертензія, серцева недостатність тощо).

У перебігу хнн виділяють 4 стадії:

Латентна ХНН: характеризується незначними суб’єктивними й об’єктивними симптомами. Її виявляють лише під час поглибленого обстеження хворого. Клубочкова фільтрація знижена до 50-60 мл/хв, відзначаються підвищення екскреції цукрів, періодично - протеїнурія. На ізотопній ренограмі - зниження секреторної функції. Спостерігаються дизамінурія, періодична протеїнурія.

Компенсована ХНН: настає при значному зниженні функції нирок, проте підвищення рівня сечовини і креатиніну в крові не спостерігається. Добовий діурез досягає 2-2,5 л внаслідок зниження канальцевої реабсорбції. Клубочкова фільтрація знижена до 30-40 мл/хв. Осмолярність сечі низька. Періодично виявляється дизелектролітемія. Сечовина і креатинін нормальні.

Інтермітуюча ХНН: характеризується подальшим зниженням клубочкової фільтрації до 15-25 мл/хв і канальцевої реабсорбції. Періодично з’являється гіперазотемія (сечовина 8,0-20,0 ммоль/л, креатинін - 350-400 мкмоль/л). Характерна зміна періодів поліпшення і погіршення стану. Погіршення стану пов’язано з рецидивами основного захворювання. Якщо хворого не лікувати, захворювання переходить у тяжку стадію.

Термінальна ХНН: це зниження клубочкової фільтрації до 10 мл/хв і більше, постійно висока азотемія. На ізотопній ренограмі - прямі лінії. Ця стадія необоротна, якщо не застосовувати лікування (гемодіаліз та пересадження нирки).

Термінальна ХНН поділяється на чотири періоди:

• I - збереження водовидільної функції (діурез 1 л і більше, клубочкова фільтрація - 10-15 мл/хв, сечовина до 35 ммоль/л), помірний ацидоз.

• II-А - олігоанурія (діурез до 300 мл), затримка рідини, дизелектролітемія, гіперазотемія (сечовина понад 35 ммоль/л, ацидоз). Стійка артеріальна гіпертензія, недостатність кровообігу II ступеня.

• II-Б - тяжка недостатність кровообігу по великому і малому колу кровообігу.

• III - тяжка уремічна інтоксикація (сечовина 66 ммоль/л), декомпенсований ацидоз, дизелектролітемія. Декомпенсація серцевої діяльності, дистрофічні зміни внутрішніх органів.