Лікування:

  Спрямоване на терапію основного захворювання, і корекцію гомеостазу.

При ХНН-1: лікування основного захворювання забезпечує збереження функції нирок протягом тривалого періоду. Показана також дієтотерапія, що включає:

• обмеження білка до 40-60 г/добу, а при зниженні клубочкової фільтрації до 10 мл/хв - до 20 г/добу;

• дієту, що містить 20 г білка на добу, використовують протягом 25-30 днів, потім у раціон вводять близько 40 г білка на добу;

• контроль за надходженням натрію: значне його обмеження при вираженій гіпертензії до 3-5 г/добу. При пієлонефриті доза солі трохи вища - 5-8 г/добу;

• вживання достатньої кількості рідини (до 1,8-2 л) при контролі за добовим діурезом.

При ХНН-3: лікування спрямоване насамперед на нормалізацію гомеостазу, поліпшення функції нирок, печінки та інших органів; застосовують дезінтоксикаційну терапію, гіпотензивні, серцево-судинні засоби, гемотрансфузії. З метою зменшення уремічної інтоксикації проводять промивання шлунка содовим розчином, кишковий діаліз, призначають ентеросорбенти.

За допомогою гіпотензивних засобів артеріальний тиск потрібно знижувати поступово, тому що при швидкому його зниженні погіршується кровообіг у нирках, знижується клубочкова фільтрація, наростає азотемія.

Головним методом лікування хворих на ХНН є: гемодіаліз, що застосовують з метою продовження життя хворих і як підготовку до трансплантації.

Гемодіаліз протипоказаний при тяжкому ураженні серцево-судинної системи (інфаркт міокарда), центральної нервової системи, порушеннях психіки, у хворих на злоякісні пухлини тощо.

Підготовку до гемодіалізу починають:

Зі встановлення артеріовенозного шунта або фістули, що забезпечують постійний доступ до судинної системи. Останнім часом перевагу віддають фістулі, а в людей літнього віку - перитонеальному діалізу. З метою детоксикації застосовують гемофільтрацію, плазмаферез і гемосорбцію. Однак слід пам’ятати, що гемодіаліз і перитонеальний діаліз при ХНН - допоміжний або підготовчий період.

Трансплантація нирки - основний метод лікування хворих на ХНН: уражений орган замінюють на здоровий, отриманий від донора.

Показання:

Термінальна стадія ХНН, що розвинлася внаслідок хронічного гломерулонефриту і пієлонефриту, полікістозу та інших аномалій, травматичного ушкодження поодинокої нирки тощо.

У післяопераційному періоді з першої доби призначають імуносупресивну терапію, спрямовану на пригнічення трансплантаційного імунітету (циклоспорин, азатіоприн, преднізолон).

При пересадженні трупної нирки внаслідок ішемічного ушкодження функція трансплантата відновляються через кілька днів (до 2–3 тиж).

Тривалість життя протягом 5 років спостерігається у 40-79 % реципієнтів і перевищує терміни виживання хворих, що знаходяться на програмному гемодіалізі (40-43 %).

Прогноз:

При ХНН залежить від характеру захворювання, особливостей клінічного перебігу, а також від своєчасної діагностики та адекватного лікування (при пієлонефриті прогноз більш сприятливий, ніж при гломерулонефриті). У разі приєднання артеріальної гіпертензії прогноз погіршується.

У кінцевій стадії ХНН своєчасне лікування дозволяє продовжити життя хворих до 10 років і більше. Пересадження нирки також продовжує життя на тривалий період.