4.Основні ознаки інфекційних хвороб:

А) гарячка- основні типи температурних кривих;

Б) висипка- основні її елементи, наслідки висипок

Об'єктивне обстеження органів і систем хворого вклю­чає огляд, пальпацію, перкусію та аускультацію.

Важливо оцінити загальний стан хворого, колір і еластичність шкіри, визначити тургор м'яких тканин, температуру тіла.

А)Важливе значення має з'ясування наявності ознобу, ступе­ня підвищення температури тіла. Гарячка є частим проявом ба­гатьох інфекційних хвороб. Розрізняють нормальну температу­ру тіла (36-37 °С у пахвовій ямці), субфебрильну (37,1-37,9 °С), помірну гарячку (38-38,9 °С), високу (39-40,9 °С) і надвисоку (41 °С і більше). Суттєве значення мають тривалість гарячки та коливання температури тіла протягом доби.

Залежно від характеру температурної кривої, яку виводять на температурному листку, розрізняють такі типи гарячки:

► постійна ( febris continua) - коливання між ранковою і вечірньою температурами в межах 1°С (при черевному тифі, висипному тифі, чумі, кору) (мал. 1, а);

• ремітивна, або послаблена (febris remittens), - добові ко­ливання не перевищують 1-2 °С (при паратифі А, гарячці Ку)(мал. 1, б);

• інтермітивна, або переміжна (febris intermittens), г добові коливання перевищують 2-3 °С, причому ранкова температура тіла, як правило, знижується до норми (при три- і чотириденній малярії) (мал. 1, в);

• септична (febris septica) - добові коливання перевищують З °С (при сепсисі, бруцельозі, лейшманіозі) Цей тип супроводжується ознобом і проливним потом (мал. 1, г);

►хвилеподібна (febris undulans) — за хвилею високої темпе­ратури йде хвиля нижчої; температура поступово підвищується і так само повільно знижується (при бруцельозі) (мал. 1, д).

За тривалістю гарячка може бути:

• гострою (до 2 тиж.);

• підгострою або затяжною (від 2 до 6 тиж.);

► хронічною (понад 6 тиж.). Б) При багатьох інфекційних хворобах з'являється висипка.

Якщо вона розміщена на шкірі, то це екзантема, якщо на слизо­вих оболонках - енантема. При описанні висипки, крім її харак­теру, необхідно з'ясувати час виникнення (день хвороби), по­слідовність появи і місце (анатомічна ділянка).

Висипання можуть бути одним з опорних клінічних симп­томів. Розрізняють наступні елементи висипки:

- Розеола

- Пляма

Розеольозна висипка може виникати при черевному, висип­ному тифах, хворобі Брілла, паратифах А і В, псевдотуберкульозі, лептоспірозі; точкова - при скарлатині, стафілококовій інфекції, псевдотуберкульозі; дрібноплямиста - при краснусі; крупноплямис­та - при кору, інфекційному мононуклеозі, ентеровірусній хворобі.

-Еритема - відзначається при бешисі.

-Геморагії. Точкові крововиливи називають петехіями. Геморагічна висипка виявляється при менінгококовому сеп­сисі, висипному тифі, геморагічних гарячках, лептоспірозі.

-Папула - може бути при краснусі (червоничка), кліщових рикетсіозах; розеольозно-папульозна - при черевно­му тифі і паратифах; плямисто-папульозна - при кору.

-Горбик - буває при лейшманіозі, грибкових ура­женнях, туберкульозі.

- Вузол .

-Міхур -при сироватковій хворобі, кропивниці, іноді при лептоспірозі, гельмінтозах.

-Пухир - відзначаються при бешисі, багатоформній ексудативній еритемі, сироватковій хворобі.

- Пухирець (везикула) - притаманна вітрянці, простому і оперізувальному герпесам.

- Пустула - при вітряній віспі, іноді при стафілококовій інфекції.

Наслідком вказаних елементів висипу можуть бути:

• пігментація

• лусочка в період видужання від кору, скарлатини, псевдотуберкульозу тощо;

• кірка - утворюються вони при вітрянці, герпесі;

• виразка - здебільшого при туляремії, сибірці;

• рубець

З інших клінічних проявів інфекційних хвороб варто назва­ти нежить, кашель, збільшення лімфатичних вузлів, печінки та селезінки, ознаки менінгіту тощо.

Лімфовузли, слинні залози, м'язи досліджують за допомогою пальпації. Використовуючи перкусію, пальпацію й аускультацію, ретельно обстежують органи дихання, кровообігу, травлення.