Тема лекції № 4: «харчові токсикоінфекції. Ботулізм. Сальмонельоз»

1.Визначення сальмонельоз; збудник захворювання, його характеристика.

2.Епідеміологія, патогенез інфекції.

3.Основні клінічні прояви хвороби, ускладнення.

4.Лабораторна діагностика.

5.Догляд і лікування хворих.

6.Умови виписки реконвалесцентів зі стаціонару, диспансеризації перехворілих.

7. Профілактичні заходи

1.Визначення сальмонельоз; збудник захворювання, його характеристика

Сальмонельоз (salmoneellos) — гостра зоонозна киш­кова інфекційна хвороба, що спричинюється бактеріями з роду Salmonella і проявляється переважно явищами гастроентери­ту, інтоксикації та зневоднення.

Етіологія. Збудниками сальмонельозу є кишкові бактерії родини Enterobacteriaceae, роду Salmonella. Сальмонели мають вигляд дрібних паличок із заокругленими кінцями. Вони грамне-гативні, спор і капсул не утворюють. В Україні це -S.enteritidis, S. typhimurium, S. cholerae suis, S. newport, S. haifa.

Сальмонели досить стійкі до дії фізичних і хімічних фак­торів довкілля. Вони можуть зберігати життєздатність у воді до З міс, у кормах тварин - до 1,5 року, у м'ясі та яйцях - до 7 міс, у заморожених продуктах - до 2 років.

2.Епідеміологія, патогенез інфекції.

Епідеміологія. Джерелом збудника найчастіше є велика рогата худоба, свині, свійська водоплавна птиця, кури, у кишках яких можуть бути різні серовари сальмонел. Нерідко ними за­бруднюються яйця птахів. Тварини можуть виділяти збудника з сечею, калом, молоком, слиною, носовим слизом. Бактеріоносій-ство часом триває багато місяців і навіть років. Рідше джерелом збудника є хворі на сальмонельоз люди або здорові носії. Най­більшу небезпеку становлять хворі з легкими і стертими форма­ми хвороби.

Механізм передачі збудника - фекально-оральний. Заражен­ня відбувається аліментарним, водним і побутовим шляхами. Меха­нічно переносити сальмонели можуть мухи, таргани. У 96-98 % випадків інфікування пов'язане зі споживанням забрудненої їжі. У харчових продуктах, особливо в напівфабрикатах, сальмонели не лише зберігаються, але й швидко розмножуються. Контактно-побутове зараження відзначається переважно серед дітей раннього віку, осіб похилого і старечого віку та дуже ослаблених, часто веде до внутрішньолікарняних спалахів хвороби.

У дітей сприйнятливість до інфекції значно більша, ніж у дорослих. Епідеміологічними особливостями сальмонельозу є раптовість, масовість захворювань і літня сезонність. Однак часті­ше реєструються спорадичні випадки.

Патогенез. Для розвитку хвороби необхідно, щоб в організм проникли живі сальмонели та їх токсини. Основні клінічні про­яви пов'язані з дією ендотоксинів, що вивільнюються при руйну­ванні бактерій у травному каналі. Частина токсинів всмоктуєть­ся у кров, спричинюючи інтоксикацію організму. Під впливом токсинів підвищується проникність слизової оболонки кишок, внаслідок чого в їх просвіт надходить велика кількість рідини і солей, які виводяться з організму під час блювання й проносу. Порушуються водно-електролітний баланс і кислотно-лужна рівно вага, розвивається зневоднення. При тяжкій інтоксикації може розвинутись інфекційно-токсичний шок.