3.Основні клінічні прояви хвороби, ускладнення

Клінічні прояви. Інкубаційний період коливається від 2-6 год до 2-3 діб, при внутрішньолікарняних спалахах може подо­вжуватись до 4-7 діб.

Розрізняють шлунково-кишкову (гастрит, гастроентерит, га­строентероколіт, ентероколіт), тифоподібну і септичну форми сальмонельозу, а також субклінічну форму (бактеріоносійство - гостре, хронічне).

Шлунково-кишкова форма відзначається найчастіше - у 72-97 % хворих. Проявляється вона інтоксикаційним синдромом, ураженням травного каналу і розвитком зневоднення, що най­більше виражене при гастроентериті. Початок захворювання го­стрий, ознаки інтоксикації виникають раніше, ніж диспепсичні явища. Після короткого періоду дискомфорту (відчуття розби­тості, здуття і вурчання в животі) з'являються озноб зі швидким підвищенням температури тіла, біль голови і запаморочення, за­гальна слабість, біль у м'язах, суглобах і попереку, можливі судо­ми. У наступні години або наприкінці доби приєднуються нудота, блювання, біль у животі. Іноді хвороба розпочинається з катару верхніх дихальних шляхів.

Висота і тривалість гарячки переважно відповідають тяж­кості хвороби. Вона супроводжується сильними повторними оз­нобами і потінням. Блювання переважно багаторазове, на почат­ку - залишками їжі, а далі блювотиння стає водянистим, зелену­ватого кольору. Біль у животі гострий, постійний або переймистий, локалізується здебільшого в епігастральній та ілеоцекальніи ділян­ках, біля пупка (так званий сальмонельозний трикутник), поси­люється перед блюванням і дефекацією. Далі приєднується про­нос. Випорожнення рясні, смердючі, досить швидко стають водя­нистими, з домішками слизу і зеленуватим відтінком, часто нагадують жабуриння чи баговиння.

Повторне рясне блювання і часті рідкої консистенції випо­рожнення зумовлюють розвиток зневоднення. Частіше воно І-ІІ ступеня, однак можливе і більш виражене - III ступеня і навіть IV, як при холері. Хворих турбують сухість у роті, спрага, нарос­таюча м'язова слабкість, судоми литкових м'язів.

Лице бліде, зрідка червоне, з ін'єкцією судин склер і кон'юнк­тив. Еластичність шкіри, тургор м'яких тканин знижені. Слизові оболонки губ і порожнини рота сухі, на губах герпетична висип­ка. Пульс частий, артеріальний тиск знижений. Тони серця ос­лаблені, іноді систолічний шум на верхівці. Живіт здутий, при пальпації болючий, бурчить. У третини хворих збільшена печінка, у 20-25 % - селезінка.

Зміни в загальному аналізі крові: нейтрофільний лейкоци­тоз із паличкоядерним зсувом формули; у копрограмі: наявність неперетравлених залишків їжі, м'язових волокон, зерен крохма­лю, слизу, лейкоцитів, зрідка еритроцитів.

Сальмонельозний гастрит зустрічається рідко - у 2-10 % хворих. Характеризується помірною загальною інтоксикацією, неприємними відчуттями і болем в епігастрії. Нудота і блювання короткочасні, проносу немає.

Гастроентероколіт починається як гастроентерит, але пізніше приєднується синдром коліту. Біль з верхніх відділів живота пе­реміщується в ліву здухвинну ділянку, виникає частіше перед дефекацією, відзначаються відчуття неповного випорожнення після дефекації, можливі несправжні позиви на низ, тенезми. Випорож­нення, спочатку рясні, пінисті, згодом стають мізерними, містять домішки слизу і крові, у тяжких випадках - безкалові. Сигмопо­дібна кишка ущільнена, різко спазмована і болюча.

Ентероколіт виникає рідко - у 4-10 % випадків. У хворих поряд із загальнотоксичними явищами відзначаються симптоми коліту, але немає болю в епігастрії, випорожнення містять пато­логічні домішки, зневоднення практично відсутнє.

Тифоподібна і септична форми зустрічаються рідко - у 0,5-2 % хворих на сальмонельоз. Починаються з ознобу, підвищен­ня температури тіла і симптомів гастроентериту. Через 1-2 дні останні затихають, а гарячка і явища інтоксикації наростають. Подальший перебіг нагадує черевний тиф або сепсис.

Бактеріоносійство може бути гострим, коли виділення саль­монел після клінічного одужання триває до 3 міс, і хронічним -понад 3 міс.

Ускладнення. Розвиваються переважно в дітей першого року життя, літніх осіб, а також при тяжкій фоновій патології. Одними з найгрізніших ускладнень є септичний та гіповолеміч-ний (дуже рідко) шоки. Часом виникають колапс, гостра ниркова недостатність, пневмонія, гостре порушення мозкового кровообі­гу, інфаркт міокарда, ендо- чи міокардит.