5.Догляд і лікування хворих.

Хворого негайно госпіталі­зують в інфекційний стаціонар, а при тяжкому перебігу хвороби, розладах дихання - у палату інтенсивної терапії чи відділення анестезіології та реанімації. До цього (вдома чи там, де виявили хворого) необхідно ретельно промити шлунок і кишки спочатку чистою водою (для забору промивних вод для дослідження), а потім 5 % розчином натрію гідрокарбонату (має здатність нейтра­лізувати токсин). Зволікання з цією процедурою сприятиме даль­шому всмоктуванню токсину в кров і тяжчому перебігу хвороби.

Порушення дихання і ковтання, парез м'я­кого піднебіння і зниження блювотного рефлексу роблять про­мивання шлунка відповідальним заходом, нерідко пов'язаним з ризиком. Необережні маніпуляції можуть призвести до аспі­рації блювотиння І навіть до зупинки дихання, а парез надгор­танника - до потрапляння зонда в трахею. Тому виконувати цю процедуру треба, дотримуючись певних правил.

• При легкому перебігу ботулізму у хворого спочатку провокують блювання механічним подразненням задньої стінки глотки, після чого ретельно промивають шлунок через звичайний шлун­ковий зонд;

• при середньотяжкому і тяжкому перебігу хвороби шлунок промивають лише за допомогою носошлункового зонда. Механічне провокування блювання є недопустимим;

• при виражених бульбарних і дихальних порушеннях треба пам'ятати, що введення носошлункового зонду до початку штучної вентиляції легенів є небезпечним заходом, тому що може призвести до ларингоспазму і зупинити дихання. Тому краще, щоб процедуру виконав досвідчений отоларинголог;

• промивати шлунок треба значною кількістю (до 10 л) 5 % розчину натрію гідрокарбонату, навіть якщо промивні води чисті;

►категорично забороняється провокувати блювання фар­макологічними засобами, бо швидкість наростання неврологічної симптоматики при ботулізмі буває досить значною і блювання може призвести до аспірації блювотиння.

Промивання кишок також сприяє виведенню токсину з організ­му. Сифонну клізму ставлять зразу ж після промивання шлунка.

Призначати послаблювальні засоби не доцільно, оскільки їхня дія проявиться не відразу, а токсин продовжуватиме всмоктуватись у кров.

Після промивання шлунково-кишкового тракту необхідно ввести всередину вуглецевий, полімерний або кремнієвий сорбент. У подальшому ентеросорбенти приймають протягом 5-7 днів.

При рановому ботулізмі промивання шлунка і кишок недо­цільне. Проводять ретельну ревізію і хірургічну обробку рани, розкривають гнійні кишені, висікають некротизовані тканини. Рану обробляють антисептиком.

Основним методом лікування є раннє введення специфічних протиботулінічних сироваток. До з'ясування типу збудника вво­дять сироватки типів А та Е по 10 000 МО і типу В 5 000 МО, після встановлення типу - відповідну моновалентну. При тяжкому перебігу хвороби відразу вводять 2-4 дози сироватки, половину з них внутрішньовенно крапельно на ізотонічному розчині натрію хлориду чи 5 % розчині глюкози, а через 12-24 год/ введення повторюють. У наступні дні добову дозу сироватки зменшують. Курс серотерапії триває протягом 2-4 днів.

Протиботулінічна сироватка гетероген­на, виготовлена з крові гіперімунних коней. Тому її застосову­ють за методом Безредка. Спочатку вводять 0,1 мл сироватки, розведеної в 100 разів (ампула об'ємом 1 мл із червоним мар­куванням), внутрішньошкірно в середню третину внутрішньої поверхні передпліччя. За відсутності реакції (папула і гіпере­мія не перевищують 1 см) через 20-30 хв. вводять 0,1 мл не-розведеної сироватки (ампули об'ємом 5-10 мл із синім марку­ванням) підшкірно в середню третину зовнішньої поверхні плеча. За відсутності реакції через 30-40 хв. внутрішньом'язо-во вводять усю дозу суміші сироваток, попередньо підігрітих до температури 36-37 °С.

З метою попередження утворення токсину вегетативними формами збудника в кишках обов'язково призначають антибіо­тики (левоміцетин, ампіцилін) через рот протягом 5-7 днів, а при порушенні ковтання - внутрішньом'язово.

Показані також дезінтоксикаційні (5 % розчин глюкози, неокомпенсан) і серцево-судинні засоби, при тяжкому перебігу хвороби - глюкокортикоїди добовою дозою 30-60 мг у перера­хунку на преднізолон, гіпербарична оксигенація. Для корекції порушень нервової системи призначають АТФ, кокарбоксилазу, вітаміни групи В, прозерин. При розладах дихання хворого пере­водять на кероване апаратне дихання.

Важливим елементом комплексного лікування хворих на ботулізм є догляд. Хворий повинен дотримуватися ліжкового режиму протягом усього періоду, коли зберігаються прояви хво­роби. Необхідно регулярно проводити профілактику пролежнів, застійної пневмонії - повертати хворого з боку на бік, .робити дихальну гімнастику, вібраційний масаж грудної клітки, обробляти шкіру антисептичними рідинами, також здійснювати туалет порожнини рота (після прийому їжі обов'язково полоскати рот для видалення її залишків). Усім реконвалесцентам показаний комплекс вправ лікувальної фізкультури (особливо дихальні впра­ви), проте проводитись він повинен під наглядом досвідченого інструктора. Фізіотерапевтичні заходи ефективні при лікуванні різних ускладнень: для прискорення розсмоктування пневмонічних вогнищ, післяін'єкційних інфільтратів тощо. Їжа має бути висококалорійною, легко засвоюватись. При­значають дієту № 4. Приймати їжу хворий повинен у ліжку. При порушенні ковтання і відсутності застою в шлунку харчові суміші вводять через носошлунковий зонд.

Тривале перебування зонда в носоглотці може призвести до місцевих трофічних розладів, навіть до роз­витку пролежнів. Тому хворого з носошлунковим зондом не рідше 1 разу на 2 доби повинен оглядати отоларинголог. При наявності трофічних змін зонд необхідно видалити.

У разі значного ослаблення моторики шлунка і наявності в ньому застою проводять парентеральне харчування.

Необхідно слідкувати за регулярним звільненням кишечни­ка й сечового міхура, у випадку затримки вдаються до клізм і катетеризації.