5.Методи специфічної діагностики інфекційних хвороб

Після з'ясування анамнезу, скарг хворого і вивчення даних об'єктивного огляду формулюють попередній діагноз і склада­ють план обстеження. Для підтвердження діагнозу і встановлен­ня етіології захворювання вдаються до спеціальних лаборатор­них та інструментальних методів дослідження.

Сучасні методи специфічної діагностики дозволяють встановити етіологію інфекційної хвороби на підставі виявлення збудника чи імунологічних або алергічних зрушень, які виникли в організмі внаслідок його дії.

До специфічних методів діагностики належать такі:

• мікроскопічний;

• мікробіологічний;

• біологічний;

• імунологічний (серологічний);

• алергологічний;

• молекулярно-біологічний.

Мікроскопічний метод дає змогу виявити збудника без­посередньо в матеріалі від хворого, користуючись світловим мікро­скопом. Матеріалом для дослідження можуть бути кров, кістковий мозок, мазки чи змиви зі слизових оболонок порожнини рота і носа, сеча, виділен­ня з уретри, випорожнення, спинномозкова рідина, слина, харко­тиння, гній з карбункулів чи фурункулів тощо.

У бактеріологічну лабораторію матеріал подають разом з письмовим направленням. Мікроскопічний метод дає змогу діагностувати малярію, лей­шманіоз, лямбліоз, гельмінтози та інші інфекційні захворювання.

У клінічній практиці застосовується також метод електрон­ної мікроскопії, яким діагностують ротавірусну, цитомегаловірусну інфекцію та інші хвороби.

Мікробіологічне (бактеріологічне чи вірусологічне) дослідження є найбільш випробуваним і достовірним методом діагностики інфекційних хвороб. Залежно від клінічних проявів хвороби, досліджують випорожнення хворого, блювотиння, про­мивні води шлунка, жовч, сечу, кров, спинномозкову рідину, виді­лення з ран, мазки зі слизових оболонок, а також матеріал, отри­маний під час операції чи секції (шматочки печінки, селезінки, кишки, мезентеріального лімфовузла, червоподібного відростка, вміст кишок), залишки продуктів харчування, що були ймовірни­ми факторами передачі збудника. Бактеріологічне дослідження проводять також для контролю ефективності лікування хворого, виявлення реконвалесцентного бактеріоносійства, джерела збуд­ника хвороби в епідемічному осередку, обстеження осіб, які нале­жать до декретованих груп (працівники підприємств харчової промисловості, громадського харчування, дитячих дошкільних закладів тощо).

Біологічний метод полягає у відтворенні інфекційної хво­роби на тваринах. Для цього матеріалом від хворого найчастіше заражають білих мишей, гвінейських (морських) свинок

Імунологічний (серологічний) метод дослідження.

Завдяки досягненням імунології значно розширились можливості діагностики інфекційних хвороб за допомогою методів, заснова­них на специфічній взаємодії антигену з антитілом. Окрім тради­ційних серологічних реакцій, які застосовують для встановлення класифікаційної належності мікроба і виявлення антитіл до його антигенів у сироватці крові, широко впроваджуються методи ви явлення антигенів збудника в різних біологічних субстратах хво­рого (копрофільтрат, кров, сеча, слина). Виявлення в організмі хворих специфічних антигенів рівноцінне виділенню самого збуд­ника. Сучасні методи індикації антигенів збудника дають мож­ливість встановити етіологію захворювання протягом кількох годин чи навіть хвилин.

Більш чутливими і специфічними є реакція непрямої (па­сивної) гемаглютинації (РНГА, РПГА) та її модифікації: реак­ція нейтралізації антигену (РНАг) або антитіл (РНАт), реакція гальмування гемаглютинації (РГГА). За допомогою цих серологічних реакцій можна виявити як антитіла, так і анти­гени. РНГА ґрунтується на тому, що нативні або формалінізовані еритроцити людини здатні адсорбувати на своїй поверхні полісахаридні антигени бактерій, а оброблені таніном еритроцити - білкові антигени; після цього вони аглютинуються при взаємодії з антибактерійною сироваткою.

Протягом останніх років у медицину широко впроваджено імуноферментний метод, що дозволяє визначити кількість різних бактерійних і вірусних антигенів. Завдяки простоті виконання і дешевизні, метод є найбільш перспективним для серологічної діагностики інфекційних хвороб

Алергологічний метод ґрунтується на виявленні підвище­ної чутливості (алергії, гіперсенсибілізації) при введенні в організм специфічних алергенів. Алергени застосовують у невеликій кількості. Здебільшого їх вводять внутрішньошкірно чи наносять на шкіру, рідше - на слизову оболонку ока. Найчастіше їх застосовують для діагностики туберкульозу (реак­ція Манту), бруцельозу (реакція Бюрне), туляремії, токсоплазмозу, орнітозу. Молекулярно-біологічний метод є надзвичайно чутливим і високоспецифічним. Полягає у виявленні в досліджуваному матеріалі ге­нетичного матеріалу збудника - нуклеїнових кислот

Для визначення органа чи ділянки ураження внаслідок хвороби, проведення диференційного діагнозу, контролю за ефективністю лікування і повнотою видужання велике значення мають інструментальні методи дослідження. До них належать рентгенологічний, у тому числі комп'ютерна томографія, ядерно-магнітний резонанс, радіологічний, ендоскопічний, ультразвуковий методи, дистанційна термографія.