3. Системи оплати праці на підприємстві

Підвищення ефективності роботи персоналу підприємства зумовлює використання різних методів заохочення працівників до високопродуктивної виробничої діяльності. Основною формою заохочення вважається заробітна плата, що характеризує оцінку вкладу працівника у результати господарської діяльності підприємства.

Заробітна плата – це грошовий вираз вартості такого виду економічного ресурсу як праця, що виступає у формі певного виду первинних доходів і виплачується власником підприємства працівникові за виконану роботу.

Заробітна плата виконує такі функції:

• відтворювальну;

• стимулюючу;

• регулюючу;

• соціальну.

Заробітна плата складається з таких елементів:

• основної заробітної плати;

• додаткової заробітної плати.

Основна заробітна плата – це оплата праці робітника за виконану роботу відповідно до її складності та встановлених норм.

Цей вид оплати праці визначається тарифними ставками, посадовими окладами, відрядними розцінками, а також доплатами у розмірах, встановлених чинним законодавством.

Додаткова заробітна плата – це оплата праці робітника за виконану роботу понад встановлені норми, за трудові успіхи та особливі умови праці.

Цей вид оплати праці включає доплати, надбавки та компенсаційні витрати, передбачені чинним законодавством, а також премії, пов’язані з виконанням та перевиконанням виробничих завдань.

Мінімальна заробітна плата – це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту некваліфіковану роботу, нижче якого не може провадитися за виконану працівником місячну або годинну норму праці.

До мінімальної заробітної плати не включають доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати. Цей вид заробітної плати є державною соціальною гарантією, на основі якої визначаються державні тарифи у сфері оплати праці, пенсій, стипендій, допомог та інших соціальних виплат соціально вразливим верстам населення.

Основою організації заробітної плати на підприємстві є тарифна система.

Тарифна система – це сукупність нормативних документів, за допомогою яких встановлюється рівень заробітної плати працівників підприємства залежно від їх кваліфікації та умов здійснення виробничої діяльності.

Тарифна система складається з наступних елементів:

• тарифно-кваліфікаційний довідник;

• тарифних сіток;

• тарифних ставок;

• системи посадових окладів;

• надбавок й доплат до основної заробітної плати.

Тарифно-кваліфікаційних довідник – це збірник нормативних актів, у яких подаються кваліфікаційні характеристики робіт і професій. Цей документ використовується для тарифікації робіт та встановлення відповідних кваліфікаційних розрядів робітникам.

Тарифна сітка – це сукупність кваліфікаційних розрядів і відповідних їм тарифних коефіцієнтів, за допомогою яких встановлюється безпосередня залежність заробітної плати робітників від їх кваліфікації.

Тарифна ставка – це норми, що встановлюють розмір оплати виконаної роботи працівником за одиницю робочого часу (годину, день, місяць). Вони диференційовані за кваліфікацією, умовам праці, формам плати, а також галузям промисловості. Для робітників їх встановлюють у формі оплати першого розряду за день (денна ставка) або годину (погодинна ставка). Розміри оплати робіт, що віднесені до вищих тарифних розрядів, розраховуються як добуток множення тарифної ставки першого розряду на відповідний тарифний коефіцієнт, присвоєний за сіткою робіт, що віднесені до цього розряду. На підприємствах із складними умовами праці та різноманітними технологічними процесами діють декілька тарифних ставок першого розряду. Залежно від умов праці відмінності в оплаті встановлюють за рахунок застосування більш високих тарифних ставок на важких роботах. На підприємствах хімічної промисловості використовують три види ставок:

1) для оплати робіт з нормальними умовами;

2) для оплати праці на важких роботах і робіт зі шкідливим умовами

праці;

3) для оплати праці на особливо важких роботах і робіт з особливо

шкідливим умовами праці.

Ставки другої групи вище від ставок першої групи на 12%, а третьої групи – на 24%.

Система посадових окладів – це документ, що включає перелік посад керівників, спеціалістів та службовців підприємства, а також встановлює розміри місячних окладів для кожної посади.

Основними формами оплати праці працівників промислових підприємств є:

• погодинна;

• відрядна.

Відмінності у використанні цих форм заробітної плати робітників обумовлені технічними та організаційно-економічними чинниками.

Погодинна оплата праці – це форма заробітної плати, що виплачується робітникові за відпрацьований час, протягом якого ним здійснюється певна технологічно регламентові виробнича діяльність.

Погодинна оплата праці застосовується у тих виробництвах, де обсяг виготовленої продукції визначається технологією. За таких обставин інтенсифікація виробничої діяльності може призводити до порушення технологічних вимог виготовлення продукції, що негативно позначиться на її якості або призведе порушення норм охорони праці.

Системи погодинної оплати праці:

• проста погодинна (погодинно-нормативна), за якої оплата праці робітнику за відпрацьований час здійснюється лише за тарифною ставкою;

• погодинно-преміальна, за якою робітнику до оплати за відпрацьований час надається додаткова виплата за встановленою системою преміювання на підприємстві.

Відрядна оплата праці – це форма заробітної плати, що виплачується робітникам за конкретний обсяг виготовленої продукції протягом регламентованого терміну його виробничої діяльності.

Відрядна оплата праці у тих виробництвах, де обсяг виготовленої продукції визначається інтенсивністю виробничої діяльності працівника. Обов’язковою умовою застосування цієї форми оплати праці є наявність науково обґрунтованих норм виробітку або норм часу на виготовлення одиниці продукції.

Системи відрядної оплати праці:

• пряма відрядна, за якої оплата праці робітнику встановлюється залежно від кількості виготовленої продукції та розміру відрядної розцінки;

• відрядно-преміальна, за якою робітнику до оплати за прямою відрядною системою додається ще додаткова виплата за перевиконання певних кількісних та якісних показників у процесі його виробничої діяльності;

• відрядно-прогресивна, за якою робітнику до оплати за прямою відрядною системою додається ще додаткова виплата за перевиконання певних кількісних та якісних показників у процесі його виробничої діяльності, що розраховується за відрядною розцінкою підвищеного розміру;

• акордна, за якої робітнику встановлюється відрядна розцінка на увесь обсяг робіт із чітким регламентуванням терміну його виконання;

• непряма відрядна, яка застосовується для оплати виробничої діяльності допоміжних робітників, зайнятих обслуговуванням роботи основних робітників-відрядників і праця яких не піддається прямому нормуванню й обліку.