Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Лек.3.doc
Скачиваний:
14
Добавлен:
20.02.2016
Размер:
210.94 Кб
Скачать

13

Тема 3. Основні виробничі фонди підприємства

1. Поняття та класифікація основних виробничих фондів

2. Види оцінки основних виробничих фондів

3. Знос і амортизація основних виробничих фондів

4. Показники ефективності використання основних виробничих фондів

1. Поняття та класифікація основних виробничих фондів

При створенні підприємства засновники мають володіти певним мінімальним обсягом економічних та фінансових ресурсів, який є основою формування уставного фонду юридичної особи. З моменту зарахування зазначених ресурсів на баланс підприємства вони набувають іншої економічної якості – активів. У складі активів підприємства, використання яких покладено в основу здійснення того чи іншого виду його господарської діяльності, виокремлюють наступні види: фінансові, нематеріальні та матеріальні.

Одним з основних елементів матеріальних активів, завдяки яким здійснюється виробнича діяльність підприємства, є основні виробничі фонди.

Основні виробничі фонди підприємства – це певний вид його матеріальних активів, що використовуються у виробничому процесі у якості засобів праці протягом тривалого періоду і частинами переносять свою вартість на створювані економічні блага, зберігаючи при цьому власну натурально-речову форму.

Основні виробничі фонди – це певна сукупність засобів праці, які відрізняються один від одного натурально-речовою формою їх існування, місце та роллю у виробничому процесі, впливом на результати виробничої та господарської діяльності підприємства. Для ефективного їх застосування, раціонального ведення обліку їх наявності й забезпечення процесу їх своєчасного відтворення застосують різнопланові класифікації основних виробничих фондів підприємства.

Видова класифікація основних виробничих фондів передбачає їх групування за критерієм подібності щодо функціонального призначення:

  • будівлі;

  • споруди;

  • передавальні пристрої;

  • машини та устаткування;

  • виробничий інвентар та приладдя;

  • інструмент;

  • господарський інвентар;

  • транспортні засоби;

  • земельні ділянки, на яких розміщено підприємство;

  • інші основні виробничі фонди.

Співвідношення окремих видів основних виробничих фондів, виражене у відсотках до їх загальної вартості, визначає технологічну структуру основних виробничих фондів підприємства.

За роллю у виробничому процесі основні виробничі фонди класифікують на дві групи:

  • активні;

  • пасивні.

Видова класифікація основних виробничих фондів використовується чинними системами бухгалтерського та статистичного обліку. У той же час для визначення норм амортизаційних відрахування й розрахунку щорічних амортизаційних сум на основі видової класифікації розробили укрупнену класифікацію основних фондів підприємства. До складу останніх включають поряд з основними виробничими ще й основні невиробничі фонди підприємства.

Укрупнена класифікація основних фондів підприємства включає чотири групи:

  • перша (будівлі, споруди, передавальні пристрої, житлові будинки, вартість капітального поліпшення землі);

  • друга (автомобільний транспорт і вузли; побутові електричні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти; інше офісне обладнання, устаткування та приладдя до них);

  • четверта (електронно-обчислювальні машини; інші машини для автоматичної обробки інформації та їхнє програмне забезпечення, пов’язані з ними засоби зчитування або друку інформації; інші інформаційні системи; телефони; мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів);

  • третя (будь-які інші основні фонди, не включені до першої, другої та четвертої груп).

Сучасна вітчизняна система ведення обліку та нарахування амортизації основних фондів базується на розширеній видовій класифікації. У нинішньому Податковому Кодексі України основні фонди розбиті на 16 груп, стосовно кожної з яких визначено нормативний термін їх експлуатації (табл. 1.1).

Таблиця 1.1 – Класифікація груп основних фондів та інших необоротних активів і мінімально допустимих термінів їх амортизації.

Групи

Мінімально допустимі терміни корисного використання, років

група 1 – земельні ділянки

група 2 – капітальні витрати на поліпшення земель, не пов’язані з будівництвом

15

група 3 – будівлі,

20

споруди,

15

Продовження табл. 1.1

Групи

Мінімально допустимі терміни корисного використання, років

передавальні пристрої

10

група 4 – машини та обладнання

5

з них:

електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов’язані з ними засоби зчитування або друку інформації, пов’язані з ними комп’ютерні програми (крім програм, витрати на придбання яких визнаються роялті, та/або програм, які визнаються нематеріальним активом), інші інформаційні системи, комутатори, маршрутизатори, модулі, модеми, джерела безперебійного живлення та засоби їх підключення до телекомунікаційних мереж, телефони (в тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує 2500 гривень

2

група 5 – транспортні засоби

5

група 6 – інструменти, прилади, інвентар (меблі)

4

група 7 – тварини

6

група 8 – багаторічні насадження

10

група 9 – інші основні засоби

12

група 10 – бібліотечні фонди

група 11 – малоцінні необоротні матеріальні активи

група 12 – тимчасові (нетитульні) споруди

5

група 13 – природні ресурси

група 14 – інвентарна тара

6

група 15 – предмети прокату

5

група 16 – довгострокові біологічні активи

7

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]