3. Знос і амортизація основних виробничих фондів
Протягом існування та експлуатації основних виробничих фондів відбувається природний об’єктивний процес поступового зниження і насамкінець втрати цими фондами своєї споживчої та мінової вартості, що негативно позначається на ефективності господарської діяльності підприємства. Цей процес називають зносом основних виробничих фондів підприємства. Він має два види: фізичний та моральний.
Фізичний знос основних виробничих фондів підприємства – це процес поступової втрати ними своїх проектних техніко-технологічних властивостей унаслідок поступового наближення фактичного терміну їх експлуатації до нормативного.
Рівень фізичного зносу облікової одиниці основних виробничих фондів на підприємстві визначають за допомогою наступних методів:
за терміном їх експлуатації (через співвідношення фактичного та нормативного термінів їх експлуатації);
за даними технічного обстеження їх технічного стану.
За терміном експлуатації основних виробничих фондів рівень їх фізичного зносу розраховується за формулою 3.1.
Кфз = ( Тф / Тн) * 100%, (3.1)
де Кфз – коефіцієнт фізичного зносу основних виробничих фондів;
Тф, Тн – відповідно фактичний та нормативний терміни експлуатації основних виробничих фондів.
На динаміку фізичного зносу облікової одиниці основних виробничих фондів впливають наступні основні чинники:
надійність основних виробничих фондів;
особливості технологічного процесу;
кваліфікація обслуговуючого персоналу;
якість технічного догляду за цими фондами;
режим роботи.
Моральний знос основних виробничих фондів підприємства – це процес поступової втрати ними своїх проектних техніко-технологічних і економічних властивостей до настання повного фізичного зносу унаслідок впровадження досягнень науково-технічного прогресу у практику господарської діяльності.
Рівень морального зносу облікової одиниці основних виробничих фондів на підприємстві розраховується за формулою 3.2.
Кмз = ( 1 – Фпн * qз / Фпз * qн ) * 100%, (3.2)
де Кмз – коефіцієнт морального зносу основних виробничих фондів;
Фпз, Фпн – відповідно первісна вартість застосованої та нової одиниці основних виробничих фондів;
qз, qн – відповідно продуктивність застосованої та нової одиниці основних виробничих фондів.
На динаміку морального зносу облікової одиниці основних виробничих фондів впливають наступні основні чинники:
соціальні;
екологічні;
економічні.
Відтворення виробничої діяльності підприємства забезпечується, у свою чергу, завдяки відтворенню його фізично або морально зношених основних виробничих фондів. Відновлення зазначених фондів потребує поступового відшкодування їх вартості протягом нормативного періоду їх експлуатації. Фінансовою основою цього процесу є економічний механізм амортизації.
Амортизація – це специфічний економічний механізм поступового перенесення повної вартості основних виробничих фондів підприємства на вартість вироблених економічних благ з метою повернення їх повної вартості.
Відновлення повної вартості основних виробничих фондів здійснюється шляхом амортизаційних відрахувань, які включають у витрати на виробництво продукції підприємства протягом усього періоду експлуатації зазначених фондів. Ці відрахування акумулюються в цільовому амортизаційному фонді підприємства, що слугує джерелом фінансування заходів щодо відтворення основних виробничих фондів.
Амортизаційні відрахування нараховуються за певними нормами.
Норма амортизації – це встановлений річний показник-норматив відновлення частки зношених основних виробничих фондів.
Розрахунок норми амортизації (На) на повне відновлення зношених основних виробничих фондів здійснюється за формулою 3.3.
На = [( Фп – Фл ) / Тн * Фп] * 100%, (3.3)
де Фл – ліквідаційна вартість основних виробничих фондів.
Залежно від галузевих особливостей та визначеної стратегії формування конкурентних переваг підприємства використовуються наступні методи розрахунку амортизаційних відрахувань:
1. Рівномірної амортизації (річна сума амортизаційних відрахувань визначається як частка від ділення повної вартості основних виробничих фондів за мінусом їх ліквідаційної вартості на термін нормативного використання цих фондів, 3.4).
А = ( Фп – Фл ) / Тн , (3.4)
де А – річна сума амортизаційних відрахувань.
2. Зменшення залишкової вартості (річна сума амортизаційних відрахувань визначається як добуток залишкової вартості основних виробничих фондів на початок звітного року та річної норми амортизації, 3.5).
А = Фз * Нра (3.5)
Річна норма амортизації (Нра) розраховується за формулою 3.6.
, (3.6)
де n – термін корисного використання основних виробничих фондів.
3. Прискореного зменшення залишкової вартості (річна сума амортизаційних відрахувань визначається як добуток залишкової вартості основних виробничих фондів на початок звітного року та подвоєної річної норми амортизації, 3.7)
А = Фз * 2 * Нра (3.7)
4. Кумулятивний (річна сума амортизаційних відрахувань визначається як добуток повної вартості основних виробничих фондів за мінусом їх ліквідаційної вартості на кумулятивний коефіцієнт, що розраховується як частка від ділення терміну, що залишається до завершення експлуатації зазначених фондів на суму чисел років їх корисної експлуатації, 3.8);
А = ( Фп – Фл ) * Нкка (3.8)
Кумулятивний коефіцієнт (Нкка) розраховується за формулою 3.9.
де Tн – нормативний термін експлуатації основних виробничих фондів;
tj – рік експлуатації основних виробничих фондів;
j – порядковий номер року у межах нормативного терміну експлуатації основних виробничих фондів.
5. Виробничий (місячна сума амортизаційних відрахувань визначається як добуток фактичного місячного обсягу випуску продукцію та виробничої ставки амортизації, що розраховується як частка від ділення повної вартості основних виробничих фондів за мінусом їх ліквідаційної вартості на загальний обсяг продукції, який підприємство планує виробити протягом терміну їх корисної експлуатації, 3.10).
Ам = Qм * Нвс, (3.10)
Виробнича ставка амортизації розраховується за формулою 3.11.
Нвс = ( Фп – Фл ) / Qтк (3.11)
Методи зменшення та прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивний й виробничий відносять до нелінійних методів, або до групи методів прискореної амортизації.
Залежно від мети, цілей та галузевих умов здійснення господарської діяльності підприємства відновлення споживчої та мінової вартості основних виробничих фондів здійснюється у формі процесу простого й розширеного відтворення суспільного виробництва. Зазначені форми мають власні способи, а також відрізняються джерелами фінансування їх здійснення.
Способи процесу простого відтворення основних виробничих фондів підприємства:
технічний догляд і обслуговування основних виробничих фондів;
поточний та капітальний ремонти;
модернізація основних виробничих фондів;
заміна основних виробничих фондів.
Технічний догляд і обслуговування основних виробничих фондів – це певний спосіб процесу їх простого відтворення, що передбачає проведення комплексу робіт з метою постійного підтримання у робочому стані агрегатів технологічного комплексу виробничого підрозділу підприємства.
Поточний ремонт основних виробничих фондів – це певний спосіб процесу їх простого відтворення, що передбачає проведення комплексу робіт з метою усунення незначних неполадок і попередження фізичного зносу окремих деталей агрегатів технологічного комплексу виробничого підрозділу підприємства.
Технічний догляд і обслуговування, а також поточний ремонт основних виробничих фондів, як правило, здійснюються силами виробничих підрозділів підприємства, а витрати на їх проведення відносять на собівартість продукції після проведення відповідних робіт.
Капітальний ремонт основних виробничих фондів – це певний спосіб процесу їх простого відтворення, що передбачає проведення комплексу робіт з метою усунення та попередження фізичного зносу окремих конструктивних елементів агрегатів технологічного комплексу виробничого підрозділу підприємства.
Модернізація основних виробничих фондів – це певний спосіб процесу їх простого відтворення, що передбачає проведення комплексу робіт з метою усунення морального зносу окремих конструктивних елементів агрегатів технологічного комплексу виробничого підрозділу підприємства.
Капітальний ремонт та модернізацію основних виробничих фондів проводять через тривалий проміжок часу, силами спеціалізованих допоміжних виробничих підрозділів підприємства. Вони потребують значних, порівняно з поточним ремонтом, одноразових витрат на їх проведення. Зазначені витрати визначають заздалегідь і відносять на собівартість продукції рівномірними частинами у проміжок часу до проведення наступних заходів з капітального ремонту або модернізації.
Заміна основних виробничих фондів – це певний спосіб процесу їх простого відтворення, що передбачає проведення комплексу робіт з метою усунення фізичного зносу сукупності агрегатів, що складають технологічний комплекс виробничого підрозділу підприємства.
Заміну основних виробничих фондів проводять, як правило, після закінчення нормативного терміну їх експлуатації силами спеціалізованих допоміжних підрозділів підприємства. Ця форма простого відтворення основних фондів потребує значних, порівняно з капітальним ремонтом, одноразових витрат на її проведення. Джерелом фінансування зазначеного способу процесу простого відтворення основних виробничих фондів є амортизаційні відрахування.
Способи процесу розширеного відтворення основних виробничих фондів підприємства:
технічне переозброєння діючого підприємства;
реконструкція діючого підприємства;
розширення діючого підприємства;
нове будівництво.
Технічне переозброєння діючого підприємства – це певний спосіб процесу розширеного відтворення його основних виробничих фондів, що передбачає проведення відповідно до плану технічного розвитку підприємства комплексу робіт з метою усунення фізичного та морального зносу активної частини технологічних комплексів його окремих виробничих підрозділів (на рівні виробничих дільниць).
Реконструкція діючого підприємства – це певний спосіб процесу розширеного відтворення його основних виробничих фондів, що передбачає проведення на основі єдиного проекту комплексу робіт з метою усунення фізичного та морального зносу, переважно, активної частини технологічних комплексів його окремих виробничих підрозділів (на рівні цехів).
Джерелами фінансування технічного переозброєння та реконструкції основних виробничих фондів діючого підприємства є його власні кошти, зокрема на проведення капітальних ремонтів і модернізації, амортизаційні відрахування, частина нерозподіленого прибутку, а також залучені фінансові ресурси.
Розширення діючого підприємства – це певний спосіб процесу розширеного відтворення його основних виробничих фондів, що передбачає проведення на основі єдиного проекту комплексу робіт з метою спорудження нових виробничих підрозділів (нових черг).
Технічне переозброєння, реконструкція та розширення діючого підприємства здійснюються у межах закріплених за ним земельних площ.
Нове будівництво – це певний спосіб процесу розширеного відтворення його основних виробничих фондів підприємства, що передбачає проведення на основі єдиного проекту комплексу робіт з метою спорудження нових виробничих підрозділів на нових будівельних майданчиках, а отже потребує залучення нових земельних площ.
Джерелами фінансування розширення діючого підприємства та нового будівництва є частина його нерозподіленого прибутку й залучені фінансові ресурси.
Для здійснення усіх способів процесу розширеного відтворення основних виробничих фондів підприємства залучаються на договірній основі інші юридичні особи, зокрема проектні та будівельно-монтажні організації і виробники устаткування технологічних комплексів.