12

Тема 5. Персонал підприємства, продуктивність і оплата праці

1. Персонал підприємства: поняття та класифікація

2. Продуктивність праці: сутність, показники та методи розрахунку

3. Системи оплати праці на підприємстві

4. Основні засади організації преміювання персоналу підприємства

5. Кадрова політика підприємства

1. Персонал підприємства: поняття та класифікація

Серед елементів виробничого процесу основним, як системоутворюючим, є праця. На наноекономічному рівні економічної сфери буття відповідне явище набуває статусу фактора виробництва, а у конкретній практиці господарської діяльності фірми та у понятійному апараті науково-навчальної дисципліни «Економіка підприємства» для його характеристики застосовується термін «персонал підприємства». На сучасному етапі еволюції економічної сфери людський фактор виступає домінантною умовою інтенсифікації виробництва і як наслідок підвищення ефективності господарської діяльності підприємства. Останнє багато у чому визначається:

• наявністю корпоративної культури, що формує персонал підприємства як оптимальну соціально-виробничу структуру – колектив;

• кваліфікацією працівників;

• вмінням і свідомим бажанням персоналу продуктивно працювати;

• наявністю сучасних і адекватних галузевим та соціальним умовам виробництва систем оплати й стимулювання праці.

Персонал підприємства – це сукупність постійних працівників, що отримали необхідну професійну підготовку, мають певний виробничій досвід та приймають безпосередню участь у господарській підприємства.

На відміну від інших галузей промисловості хімічна промисловість не належить до трудомістких. Питома вага чисельності персоналу підприємств галузі у структурі промисловості не перевищує 6 відсотків. Зазначена особливість обумовлена специфікою техніко-технологічних умов здійснення та організації виробничого процесу на підприємствах хімічної промисловості.

Залежно від участі у виробничій діяльності персонал підприємства поділяють на дві групи:

• промислово-виробничий (відносять працівників основних, допоміжних та обслуговуючих підрозділів підприємства);

• невиробничий (працівників житлово-комунального господарства підприємства, а також дитячих дошкільних закладів й громадського харчування).

Така класифікація персоналу підприємства потрібна для розрахунку трудових показників у сфері його виробничої діяльності, обґрунтування систем оплати і стимулювання праці, а також формування фонду заробітної плати працівників підприємства.

За характером виконуваних функцій промислово-виробничий персонал підприємства класифікують на категорії:

• керівники (працівники, які посідають посади менеджерів підприємства та його структурних підрозділів, а також їх заступники);

• спеціалісти (працівники, які виконують спеціальні інженерно-технічні, економічні та інші роботи);

• службовці (працівники, які виконують облікову, звітну і канцелярську види робіт);

• робітники (працівники, які безпосередньо задіяні у процесі виробництва продукції та наданні виробничих послуг. Їх, у свою чергу, поділяють на основних і допоміжних);

• молодший обслуговуючий персонал (працівники, які виконують функції догляду за службово-побутовими приміщеннями та територією підприємства).

На підприємствах хімічної промисловості 4/5 усього промислово-виробничого персоналу складають робітники, серед яких переважаючою є частка допоміжних робітників.

Важливими є класифікації промислово-виробничого персоналу підприємства за професією, спеціальністю та кваліфікацією, на основі яких здійснюється визначення потреби, а також розподіл працівників між та у межах його структурних підрозділів.

Професія характеризує рід трудової діяльності, що потребує спеціальної підготовки для роботи на підприємства певної галузі.

Спеціальність – це різновид трудової діяльності у межах певної професії, що потребує наявності у працівників додаткових знань і навичок.

Кваліфікація характеризує наявність у робітників певної сукупності професійних спеціальних знань і навичок, а також рівня уміння їх використовувати й застосовувати при виконанні конкретної трудової діяльності.

Рівень кваліфікації керівників, спеціалісті та службовців характеризується рівнем спеціальної підготовки та практичним досвідом роботи. З урахуванням впливу зазначених чинників, згадані категорії працівників класифікують як фахівців-професіоналів за наступними рівнями кваліфікації:

• найвищої кваліфікації (мають наукові ступені та звання);

• вищої кваліфікації (мають вищу освіту та значний практичний досвід роботи);

• середньої кваліфікації (мають середньо-спеціальну освіту та достатній практичний досвід роботи);

• фахівців практиків (не мають спеціальної освіти, але зі значним досвідом практичної роботи).

Професійно-кваліфікаційна структура керівників, спеціалісті та службовців підприємства знаходить своє відображення у такому нормативному документі, як штатний розпис.

Штатний розпис – це нормативний документ підприємства, у якому подається перелік посад, чисельність працівників по кожній з них та розміри посадових окладів.

Робітники за рівнем кваліфікації класифікують на чотири групи:

• висококваліфіковані;

• кваліфіковані;

• малокваліфіковані;

• некваліфіковані.

Рівень кваліфікації кваліфікованих робітників визначається на основі тарифно-кваліфікаційних довідників, де подається характеристика видів та складності робіт певної професії.

Молодший обслуговуючий персонал належить до некваліфікованих працівників, виконання службових обов’язків яких не потребує спеціальної освіти для набуття певних навичок і вмінь. Якість їх виконання визначається лише сумлінням певного працівника.