10

Тема 4(6) Нематеріальні активи підприємства

1. Нематеріальні ресурси: сутність та класифікація

2. Способи придбання та методи оцінки нематеріальних ресурсів

3. Нематеріальні активи підприємства: сутність, критерії визнання, класифікація, види оцінки вартості

4. Амортизація, вибуття та показники ефективності нематеріальних активів підприємства

5. Правовий захист нематеріальних активів підприємства

1. Нематеріальні ресурси: сутність та класифікація

Здійснення господарської діяльності суб’єктами економічних відносин можливе не тільки за наявності у них засобів і предметів праці, грошових коштів, але також й прав власності на здійснення цієї діяльності взагалі та користування окремими видами ресурсів зокрема. При цьому останнє передує раніше зазначеному. Тобто права власності виступають необхідною умовою, а все інше лише достатньою умовою здійснення господарської діяльності. В епоху зрілої товарної форми організації економічної сфери буття на етапі постіндустріальної цивілізації роль цього економічного інституту стає засадною та вирішальною щодо як можливості здійснення, так і розширення сфери підприємницької діяльності на всіх рівнях економічної сфери буття. Тому серед активів підприємства важливу роль, поряд з матеріальними та фінансовими активами, відіграють нематеріальні активи.

В умовах соціально-орієнтованої регульованої ринкової економіки нематеріальні активи, як і будь-який вид активів підприємства, виступають об’єктом купівлі-продажу у фазах розподілу й перерозподілу економічного процесу, а отже на першому етапі свого життєвого циклу вони функціонують у товарній формі як нематеріальні ресурси.

В економічній науці представниками різних наукових шкіл на підставі аналізу господарської практики визначено кілька типів ресурсів – економічні, фінансові та нематеріальні. Зазначена диференціація ресурсів є результатом еволюції економічної сфери буття, а відповідну їх класифікацію можна віднести до нових здобутків економічної теорії. У той же час слід звернути увагу на наявність досі невирішених онтологічних проблем, пов’язаних з необхідністю більш глибокого розкриття сутності та чіткого окреслення змісту зазначених економічних явищ, а також визначення їх спільної основи, що у методологічному плані потребує застосування більш високого рівня узагальнення вже у статусі поняття.

Розкрити сутність ресурсів доцільно через логічну категорію «необхідної умови» як однієї з засад для здійснення діяльності. На цій методологічній основі можна уводити нове поняття – «ресурси господарської діяльності», які , у свою чергу, слід класифікувати за критерієм призначення та ролі в економічній діяльності на вище зазначені групи.

Що стосується категорії нематеріальних ресурсів, то у визначенні їх назви було б методологічно правильно виходити не з їх субстиціональної фізичної природи, а економічної. Тим-більш, що власниками нематеріальних ресурсів виступають домашні господарства, а відповідно вони мають права на володіння, користування та розпорядження цим об’єктом власності. У відносинах з підприємствами об’єктом купівлі-продажу, як правило, виступає така функція власності, як право користування. Враховуючи, що право, як певний порядок (правило) здійснення діяльності, є інститутом, методологічно вірно було б визначити сукупність відповідних прав на здійснення господарської діяльності як «інституційні ресурси».

Якщо проблеми сутності й змісту економічних та фінансових ресурсів на теоретичному рівні розкриті достатньо повно, то щодо нематеріальних ресурсів позитивний аналіз обмежується лише ідентифікацією їх як специфічного явища господарської практики, виокремлюючи лише певні форми їх існування та намагаючись окреслити їх характерні риси, надаючи при цьому перевагу зовнішнім фізичним ознакам цього явища, що методологічно не адекватно предметній сфері економічної науки.

Більш-менш прийнятними, а тому не розглядаються як об’єкти дискусії серед науковців, є риси, пов’язані з їх фізичною субстиціональною природою та характером терміну їх використання, хоча ці характерні риси скоріше розкривають зміст, а ніж суть цього економічного явища.

Ще одну рису, пов’язану з невизначеністю розміру доходу, що очікують отримати їх власники у тій чи іншій іпостасі, взагалі не доцільно відносити до характерних особливостей нематеріальних ресурсів. Зазначене положення характеризує лише недосконалість методологічного забезпечення щодо визначення цінності цього ресурсу.

Виходячи із вище зазначеного слід вважати також недосконалою і незавершеною класифікацію нематеріальних ресурсів.

У науково-навчальні літературі категорія «нематеріальні ресурсу» або ігнорується взагалі, або її розкриває наступна дефініція: «нематеріальні ресурси – це части виробничого потенціалу підприємства, для якої характерні відсутність матеріальної основи і не визначеність розмірів майбутнього прибутку від їх використання».

На підставі вище зазначеного аналізу пропонується наступне визначення категорії «нематеріальні ресурси» – це певний вид ресурсів господарської діяльності, інституційний за своєю економічною природою, що виступає товарною формою нематеріальних активів підприємства.

До характерних рис нематеріальних ресурсів можна віднести наступні:

• інституціний характер;

• унікальність, що визначає їх цінність;

• тривалий не відтворювальний життєвий цикл;

• продукт інтелектуальної праці;

• нематеріальна фізична природа існування.

Враховуючи характерні особливості зазначеного ресурсу, а також те, що нематеріальні ресурси є необхідною умовою здійснення господарської діяльності підприємства, їх доцільно класифікувати стосовно господарської діяльності та достатніх умов її здійснення:

• право на здійснення певних видів господарської діяльності;

• право на користування певними видами економічних ресурсів (природними ресурсами та майном);

• право на користування об’єктами інтелектуальної власності (об’єкти промислової власності; об’єкти, що охороняються авторським правом і суміжними правами; нетрадиційні об’єкти інтелектуальної власності).

До складу об’єктів промислової власності включають:

• винахід (результат творчої діяльності людини у формі нового продукту або нової технології);

• корисна модель (результат творчої діяльності людини, об’єктом якої може бути конструктивне вирішення пристрою або його складових частин);

• промисловий зразок (результат творчої діяльності людини в галузі художнього конструювання, тобто стосується зміни форми існування виробу);

• торговельні марки або знаки для товарів і послуг (оригінальні позначення, з допомогою яких товари і послуги одних осіб відрізняють від однорідних товарів і послуг інших осіб);

• географічне позначення походження товару (назва географічного місця, котра вживається як позначення в назві товару, що походить із цього географічного місця та має певні якості, репутацію або інші характеристики, в основному зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами чи людським фактором або поєднанням таких);

• фірмове найменування (стале позначення підприємства, від імені якої здійснюється виробнича або інша діяльність);

• способи захисту від недобросовісної конкуренції.

До складу об’єктів, що охороняються авторським правом, включають:

• твори у галузі науки, літератури та мистецтва;

• комп’ютерна програма (об’єктивна форма подання сукупності даних та команд, призначених для функціонування електронно-обчислювальних машин);

• база даних (сукупність даних, матеріалів або творів, систематизованих у формі, яку читає електронно-обчислювальна машина).

Суміжні права – це права, які примикають (прилягають) до авторського права, є похідними від нього. Суміжні права належать до нематеріальних об’єктів і поділяються на три види:

• права виконавців;

• права виробників фонограм;

• права організацій мовлення.

 До складу нетрадиційних об’єктів інтелектуальної власності включають:

• раціоналізаторська пропозиція (технічне або організаційне рішення, яке є новим і корисним для господарської діяльності підприємства);

• «ноу-хау» знання чи досвід технічного, виробничого, управлінського, комерційного, фінансового або іншого характеру, що можуть бути практично використані в наукових дослідженнях та розробках, за виготовлення, реалізації та експлуатації конкурентоспроможної продукції, забезпечуючи певні переваги їхньому власникові);

• комерційна таємниця (відомості, безпосередньо пов’язані з діяльністю підприємства, які не є державними таємницями, і розголошення яких може завдати шкоди інтересам підприємства).