2. Способи придбання та методи оцінки нематеріальних ресурсів

Необхідною умовою використання у господарській діяльності підприємства нематеріальних активів є придбання у власність у тій чи іншій формі нематеріальних ресурсів. Останні можуть бути лише придбані. Альтернативним способом володіння нематеріальних активів є їх створення безпосередньо підприємством.

В економічній науці виокремлюють три способи придбання нематеріальних ресурсів:

• продажу;

• ліцензування;

• досягнення угоди про ноу-хау.

Спосіб продажу передбачає отримання фізичною чи юридичною особою усіх прав власності на нематеріальний ресурс, тобто володіння, користування та розпорядження.

Ліцензування передбачає отримання фізичною чи юридичною особою лише права на користування нематеріальним ресурсом на певний час та за відповідну плату.

Досягнення угоди про ноу-хау також передбачає отримання фізичною чи юридичною особою лише права на користування нематеріальним ресурсом на певний час, але на основі обміну відповідним видом нематеріальних ресурсів. При цьому кожний з учасників угоди бере на себе зобов’язання не передавати й не розкривати його зміст третім особам.

Перший спосіб реалізується через укладання договору між продавцем і покупцем, а другий і третій способи передбачають укладання ліцензійної угоди.

Ліцензійна угода – це договір, згідно з яким власник певного виду нематеріального ресурсу (ліцензіар) надає право на користування цим ресурсом іншій фізичній чи юридичній особі (ліцензіату) на певний термін за обумовлену плату.

Право на використання нематеріального ресурс на певний термін за обумовлену плату називається ліцензією.

Залежно від обсягу прав на використання нематеріального ресурсу виокремлюють декілька видів ліцензії:

• звичайну;

• виключну;

• повну.

Звичайна ліцензія залишає ліцензіарові право особистого використання нематеріального ресурсу і можливість укладати аналогічні ліцензійні угоди з іншими ліцензіатами.

Виключна ліцензія передає ліцензіатові права виключного користування об’єктом ліцензії, але зберігає за ліцензіаром право користування нематеріальним ресурсом.

Повна ліцензія передбачає перехід до ліцензіата всіх прав користування нематеріальним ресурсом, тобто ліцензіар позбавляється права на використання зазначеного ресурсу протягом зазначеного в ліцензійній угоді терміну, хоча права на володіння та розпорядження за ним зберігається.

За використання об’єкта ліцензійної угоди ліцензіат сплачує ліцензіару певну винагороду. Розрізняють декілька видів розрахунків за ліцензії:

• роялті;

• пашуальна виплата.

Роялті – це періодична ліцензійна плата за використання нематеріального ресурсу протягом терміну, встановленого у ліцензійній угоді.

Періодичні виплати встановлюються у вигляді фінансових ставок до обсягу чистого продажу, або до собівартості виробництва, або в розрахунку на одиницю ліцензійної продукції.

Пашуальна виплата – це одноразовий платіж за право користування об’єктом ліцензійної угоди.

Зазначений вид розрахунку, по-суті, є ціною ліцензії, що здійснюється одноразово та не залежить від майбутніх обсягів виробництва або збуту ліцензійної продукції.

При визначенні вартості нематеріальних ресурсів застосовують три підходи:

• витратний;

• прибутковий (доходний);

• ринковий.

Витратний підхід полягає у розрахунку витрат на відтворення нематеріального ресурсу і застосовується визначення вартості нематеріальних ресурсів, які створюються безпосередньо на підприємстві. На підставі цього підходу розроблені наступні методи:

• початкових витрат;

• вартості заміщення;

• відновної вартості.

Відповідно до методу початкових витрат вартість нематеріальних ресурсів визначається за бухгалтерською звітністю підприємства з урахуванням вартості їх створення та амортизації за термін використання відповідних нематеріальних активів на підприємстві.

Відповідно до методу вартості заміщення максимальна вартість нематеріальних ресурсів визначається мінімальною ціною, за якою можна придбати відповідні ресурси аналогічної корисності.

Відповідно до методу відновної вартості ціна нематеріальних ресурсів визначається вартістю їх створення у сучасних умовах господарювання підприємства.

Прибутковий (доходний) підхід полягає у розрахунку вартості нематеріального ресурсу на основі приросту величини майбутніх прибутків підприємства у наслідок його використання.

На підставі цього підходу розроблені наступні методи:

• капіталізації прибутків;

• дисконтування майбутніх грошових прибутків.

Відповідно до методу капіталізації прибутків вартість нематеріальних ресурсів визначається як частка ділення чистого прибутку на ставку капіталізації.

Відповідно до методу дисконтування майбутніх грошових прибутків вартість нематеріального ресурсу визначається як сума поточної вартості приросту майбутніх прибутків у наслідок його використання, скоригованої ставкою дисконтування на момент його придбання цього ресурсу.

Ринковий підхід полягає у розрахунку вартості нематеріального ресурсу на основі ринкового механізму ціноутворення.

На підставі цього підходу розроблені наступні методи:

• порівняльного аналізу продажу;

• звільнення від роялті.

Відповідно до методу порівняльного аналізу продажу вартість нематеріального ресурсу визначається на основі порівняння нематеріального ресурсу, який планує придбати підприємство, з вартістю подібних об’єктів, які вже були реалізовані на ринку.

Відповідно до методу звільнення від роялті вартість нематеріального ресурсу визначає дисконтований на момент придбання грошовий потік роялті, що виплачуються по аналогічних об’єктах, що вже були реалізовані на ринку.