Тема 9. Монополія

1. Монополія: сутність та умови існування.

2. Монопольна влада. Різновиди монополії.

3. Попит на продукт монопольної фірми.

4. Попит, сукупний дохід, граничний дохід в умовах простої монопо­лії.

5. Короткострокова та довгострокова монопольна рівновага.

6. Показники монопольної влади.

7. Принципи ціноутворення в умовах монопольної влади.

8. Антимонопольна політика.

9. Монопольна і конкурентна рівновага.

10. Суспільні втрати від монопольної влади. Соціальна ціна монополії.

1. Монополія: сутність та умови існування.

Монополія - це ринкова структура, у якій одна фірма є єди­ним продавцем товару, на який не існує близьких замінників.

Фірма володіє монопольною владою, коли вона може впливати на ціну свого товару, змінюючи кількість продукції, яку вона готова продавати.

Умови функціонування монопольного ринку:

- наявність одного виробника, який продає однорідну продук­цію, що не має близьких субститутів, багатьом покупцям;

- частка випуску монопольного ринку відповідає ринковій пропозиції;

- галузь складається з однієї фірми;

- існування бар’єрів для входження в галузь;

- відсутність вільного входу на ринок.

Бар’єри для входу в галузь - це обмежувачі, які запобігають появі додаткових продавців на ринку монопольної фірми:

1. урядові ліцензії, квоти чи високі мита на імпортні товари;

2. патенти й авторські права;

3. власність на всю пропозицію;

4. контроль монополістом джерел надходження потрібної сировини чи інших спеціалізованих ресурсів;

5. перевага низьких витрат великого виробництва, зумовлена монополізацією ринку;

6. великі транспортні витрати, які сприяють формуванню ізольованих місцевих ринків;

7. нечесна конкуренція (антиреклама, тиск на банки та постачальників ресурсів, демпінг, переманювання фахівців, промисловий шпіонаж тощо) – незаконні або межуючи з беззаконням заходи щодо утримання монопольної влади.

2. Монопольна влада. Різновиди монополії.

Не маючи можливості впливати на ринкову ціну, кожен споживач змушений орієнтувати свій попит відповідно до ціни, яку пропонує монополіст. Монополіст регулює ціну так, щоб споживачі придбали весь обсяг товару, який він пропонує, визначаючи при цьому не тільки обсяг його пропозиції, але і його ціну. Таким чином монополіст використовує свою монопольну владу.

Фірма володіє монопольною владою, коли вона може впливати на ціну свого товару, змінюючи кількість продукції, яку вона готова продавати.

Монопольна влада полягає у здатності фірми впливати на ринкову ціну. Монопольну владу можуть мати підприємства не тільки на ринку чистої монополії, а й на ринку монополістичної конку­ренції або олігополії.

Маючи можливість регулювати обсяг попиту через ринкову ціну, монополіст обирає обсяг виробництва таким чином, щоб максимізувати свій прибуток.

У США законом Шермана визначається, що будь-яка особа, яка монополізуватиме чи намагатиметься монополізувати, створюватиме об'єднання або вступатиме у таємну змову з іншою особою чи особами з метою монополізувати будь-яку частину торгівлі чи комерції між різними штатами або з інши­ми країнами, буде визнана винною і притягатиметься до кри­мінальної відповідальності. Відповідно, протизаконними визнаються три види дій: монополізація, спроба монополізації і таємна змова з метою монополізації. При цьому забороняєть­ся не монополія, а дія, що спрямована на досягнення монопо­лізації за рахунок, наприклад, хижацького ціноутворення. Якщо домінуюче становище досягається за рахунок переваги в ефективності, тобто зменшення витрат виробництва, поліп­шення якості, то такий результат є суспільно корисним і не підпадає під заборону.

У Законі України "Про захист економічної конкуренції" монополізація визначається як досягнення суб'єктом господа­рювання монопольного (домінантного) становища на ринку то­варів, підтримання або посилення цього становища. У статті 12 цього Закону подається більш чітке визначення монопольного (домінантного) становища. Суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товарів, якщо:

• на цьому ринку немає жодного конкурента;

• немає значної конкуренції внаслідок обмеженої можли­вості доступу інших підприємств на ринок;

• частка підприємства на ринку продукції перевищує 35 % і суб'єкт господарювання не довів, що зазнає значної конку­ренції;

• частка підприємства на ринку продукції менша, ніж 35 %, але воно не зазнає значної конкуренції.

Згідно з українським законодавством заборонені будь-які дії, що призводять до набуття фірмою монопольного станови­ща, а також визначені форми зловживання таким станови­щем, серед яких:

• встановлення цін або інших умов придбан­ня чи реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов значної конкуренції на ринку;

• застосування різних цін чи різних умов до рівнозначних угод із суб'єктами господа­рювання без об'єктивних причин;

• нав'язування додаткових зобов'язань, що не стосуються предмету договору;

• обмеження виробництва, ринків або технічного розвитку, що завдає шко­ди іншим суб'єктам господарювання; часткова або повна відмова від реалізації продукції за відсутності альтернатив­них джерел реалізації або придбання;

• суттєве обмеження конкурентоздатності інших суб'єктів господарювання без об'єк­тивних причин; створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) чи усунення з ринку продавців, покупців, інших суб'єктів господарювання.