2. Основні підходи до визначення обсягу виробництва продукції

Мета фірми - це максимізація прибутку.

Максимізація прибутку - це максимізація різниці між валовим доходом і валовими витратами: TR-TC.

Оскільки окрема фірма в умовах досконалої конкуренції не в змозі впливати на ціну, вона може вплинути на величину валового доходу тільки змінюючи обсяг продажу. Фірма враховує зміни величини витрат у процесі випуску продукції і вибирає той обсяг, який дасть максимум прибутку, що і буде відповідати максимальній різниці (TR-TC).

Основні підходи до визначення обсягу виробництва продукції:

а) Сукупний аналіз базується на порівнянні сукупних витрат та сукупного доходу фірми;

б) Граничний аналіз базується на порівнянні граничних витрат та граничного доходу.

Сукупний аналіз

Максимізація прибутку досягається, коли відстань між TR і ТС найбільша.

Коли підприємство бере кредит у банку, то його цікавить і обсяг продукції, при якому всі витрати воно зможе повернути, тобто точка беззбитковості.

Мета діяльності фірми як в короткостроковому так і в довгостроковому періодах - максимізація прибутку (TR-TC = max прибутку).

Рисунок 8.2 Ситуація максимізації прибутку фірмою.

Точки С і D (рис. 8.2) - точки критичного обсягу випуску продукції (точки беззбитковості), коли TC=TR, тоді фірма отримує тільки нормальний прибуток. Обсяг продукції точки беззбитковості визначається рівнянням:

Q = TFC / (P – AVC).

Коли обсяги виробництва менші, ніж Q_1, або більші ніж Q , виробництво стає збитковим (TC>TR). При обсязі Q₀ фірма максимізує прибуток. Умовою максимізації прибутку є TR>TC.

Рисунок 8.3 Ситуація мінімізації збитку фірмою.

Умовою мінімізації збитків є ТVС<TR<ТС

Рисунок 8.4 Ситуація закриття фірми.

Фірма повинна закритися, якщо TR ≤ ТVС.

Граничний аналіз

Обсяг виробництва, який максимізує прибуток, визначається при умові рівності граничних витрат (МС) і граничного доходу (MR) MR=MC

На ринку досконалої конкуренції фірма максимізує прибуток, коли Р = MR = МС і Р > ATC . Фірма мінімізує збитки, коли випускає продукцію при Р = MR = МС і ринкова ціна (Р) нижча за мінімально можливі середні витрати (АТС) при обсязі випуску продукції (Q₁) (P<ATC), але перевищує мінімум середніх змінних витрат (AVC), тобто AVC<P<ATC. Мінімізуючи збитки, фірма коригує обсяг випуску продукції таким чином, щоб він був встановлений відповідно до точки, де Р=МС, що забезпечить їй покриття змінних витрат (VC) і частково постійних витрат (FC). Фірма припинить виробництво, якщо ціна буде дорівнювати мінімальним середнім змінним витратам, або буде менше них:

Р ≤ min AVC.

Рисунок 8.5 Ситуація максимізації прибутку конкурентної фірми

Рисунок 8.6 Ситуація мінімізації збитків конкурентної фірма

Рисунок 8.6 Ситуація закриття конкурентної фірми

2. Короткострокова та довгострокова рівновага на ринку досконалої конкуренції

У процесі свого функціонування конкурентна фірма має прийняти рішення:

1. здійснювати виробничу діяльність чи ні;

2. якщо здійснювати, то скільки продукції виробляти і продавати.

1) Фірма буде здійснювати виробництво, якщо ринкова ціна буде більше ціни, що відповідає точці закриття фірми (коли Р min AVC). З моменту, коли ринкова ціна перевищить цю ціну, фірма готова прийняти рішення щодо здійснення виробничої діяльності.

2) Фірма буде розширювати випуск продукції до точки, в якій її граничні витрати (МС) будуть дорівнювати граничному доходу (MR). Якщо граничні витрати (МС) менші, ніж ціна (Р), продаж додаткової одиниці товару збільшує дохід. Тому прибуток збільшується (або збитки зменшуються) з розширенням виробництва товару до того моменту, поки граничний дохід (MR) не стане дорівнювати граничним витратами (МС) MR=MC.

Для конкурентної фірми стан, в якому кількість товарів та послуг, що нею виробляється, визначається рівнем Р=МС=MR, називається рівноважним. Саме в цій точці конкурентна фірма досягає стану короткострокової рівноваги.

В короткостроковому періоді фірма не може змінити свої виробничі потужності і може опинитися в наступних ситуаціях:

• максимізація прибутку;

• мінімізація збитків;

• отримання нормального прибутку;

• закриття фірми.

Рис. 8.7 Довгострокова рівновага фірми на ринку досконалої конкуренції

Рівновага галузі у довгостроковому періоді - це ситуація, коли конкурентні фірми не прагнуть ані вступати в галузь, ані покинути її, а також не намагаються збільшити чи скоротити масштаби виробництва.

Це відбувається, коли всі фірми в галузі мають середні витрати (АС), що дорівнюють ціні (Р), тобто кожна фірма покриває свої витрати. У цьому випадку економічний прибуток фірм дорівнює нулю і вони отримують тільки нормальний прибуток, а це означає, що відсутні мотиви, які б спонукали фірми виходити з галузі чи входити до неї.

У довгостроковому періоді досконало конкурентна фірма виробляє продукцію тільки у тому випадку, коли ціна Р буде не нижчою, ніж довгострокові середні витрати (LAC) (рис. 8.7 –8.8).

P = LAC

В довгостроковому періоді всі витрати є змінними. В цьому періоді фірми можуть як збільшувати, так і зменшувати масштаби виробництва; в галузь можуть увійти нові фірми, частина фірм може покинути галузь.

Рис. 8.8 Встановлення довгострокової рівноваги конкурентної фірми

У довгостроковому періоді за умов конкурентної рівноваги економічний прибуток дорівнює нулю. Ця ситуація називається парадоксом прибутку.

Мотиви, що приводять до парадоксу прибутку:

- позитивний економічний прибуток заохочує нові фірми вступати в галузь досконалої конкуренції. Це збільшує пропозицію і знижує ціну на продукцію до тих пір, поки економічний прибуток у галузі не стане дорівнювати нулю, і фірми будуть отримувати тільки нормальний прибуток.

- Від’ємний економічний прибуток примушує фірми виходити з галузі. Внаслідок цього пропозиція зменшується, і економічний прибуток знову стає нульовим.

Довгострокова рівновага галузі відповідає вимозі рівності ціни (Р) довгостроковим граничним витратам (LMC) в точці мінімального рівня довгострокових середніх витрат (LAC) Р = LMC = min LAC

За таких умов досягається довгостроковий стан беззбитковості галузі.

Коли це відбувається, фірми в галузі отримують нормальний прибуток. Якщо кожна фірма в галузі отримує нормальний прибуток, вона задовольняється існуючим рівнем випуску і не виявляє ініціативи ані його змінити, ані залишити галузь. Жодна фірма поза галуззю не виявляє ініціативи щодо входження до цієї галузі.