Тема: Менеджмент персоналу як наука

План

1. Система наук про працю і персонал

2. Предмет, завдання та зміст менеджменту персоналу

3. Принципи та методи управління персоналом

4. Система управління персоналом

5. Механізм управління людськими ресурсами

6. Етапи та головні стратегії ефективного менеджменту

7. Зарубіжний досвід управління персоналом

1. Система наук про працю і персонал

В останні роки поряд зі звичайним словом „управління” стало вживатися слово „менеджмент”, яким найчастіше позначаються практично всі функції і дії, певною мірою пов’язані з напрямком діяльності і дій будь-кого або будь-чого. Тим часом менеджмент, на нашу думку, має більш-менш визначені межі, представити й окреслити які можна за допомогою аналізу схеми (рис.1) трьох рівнів управління.

І рівень

ІІ рівень

ІІІ рівень

Рис.1. Рівні науки управління

Під теорією управління розуміють галузь знань, яка розглядає основні, загальні закони управління, що охоплюють як органічну, так і неорганічну природу; якщо йдеться про соціальне управління, то – усі сфери життя і діяльності людей.

Управління (менеджмент) визначається як наукова дисципліна, що має своїм практичним вираженням створення організованих груп людей і спрямування їх діяльності на досягнення поставлених цілей.

У цьому визначенні поняття „управління” і „менеджменту” використовують як ідентичні, взаємозаміння. Підставою для цього є однаковий зміст категорій, що виражаються українським словом „управління” і англійським „менеджмент”.

Коротка характеристика рівнів пропонованого „зрізу” управлінських наук має вигляд:

- перший рівень – теорія управління – грунтується на положеннях тектології і кібернетики; є фундаменетальною науковою дисципліною; ні окрема людина, ні суспільство в цілому не можуть змінити її законів, як не можуть змінити (скасувати) силу тяжіння, але можуть будувати всю діяльність, зважаючи на неї;

- другий рівень – управління, менеджмент – є прикладною науковою дисципліною, розвивається разом із суспільством, соціальними групами й окремими людьми на підставі законів теорії управління, психології, економіки, фізіології та інших наукових дисциплін;

- третій рівень – самоорганізація, самоменеджмент – є прикладною науковою дисципліною, що реалізується в певному способі життя окремих людей; базується на положенні теорії управління, менеджменту, психології, фізіології, ізотеричних наук, теософії та ін.; розвивається з розвитком суспільства, формується суспільством, окремими соціальними групами й окремими особистостями, має надзвичайно широкий спектр течій і напрямків.

У свою чергу, як будь-яка інша наука, управління персоналом розглядається на двох рівнях: теоретичному (одержання нових знань шляхом реєстрації і систематизації явищ, розкриття закономірностей і виявлення причинних зв’язків між ними для розробки висновків і рекомендацій, прогнозування у сфері управління персоналом) і практичному (вирішенні питань перетворення реальних організаційних ситуацій, тобто розробка конкретних моделей, проектів, пропозицій для ефективного використання персоналу). Ці два рівні досить тісно взаємопов’язані і складають структуру знань з менежєменту персоналу як науки.

Менеджмент персоналу як складова загальної теорії управління спирається на різні наукові теорії, які умовно можна поділити на:

- економічні (ринок праці, міжнародні відносини, теорія планування, економічні методи, економічна інформація, витрати на персонал та ін.);

- психологічні (загальна психологія, теорія поведінки, конформізм, психологія праці та ін);

- соціальні (групова поведінка, психологія спілкування, теорія організації, трудове і соціальне право, політологія, конфліктологія та ін.).

Якщо говорити про менеджмент як про мистецтво (це вміння правильно визначати, формулювати й аналізувати проблеми, що виникають зха певних умов), що грунтується на складності такого об’єкта управління як організація, то це найбільшою мірою стосується саме управління персоналом.

У практичній діяльності керівники знаходяться в постійному контакті із середовищем, що змінюється, і зобов’язані приймати рішення з урахуванням випадкових явищ і конкретних ситуацій, спираючись на власний досвід та інтуїцію. Творчі пошуки оптимального, нетривіального рішення надають управлінню рис мистецтва. Будь-який керівник працює в першу чергу з людьми, він зобов’язаний знати всі тонкощі „людської інженерії” і володіти значним обсягом гуманітарних знань.

Основні напрямки в галузі знань про персонал:

1. продуктивність та ефективність праці;

2. людський капітал (види сукупності якостей людини, які впливають на результативність її діяльності);

3. умови праці (параметри виробничого середовища виконуваної роботи, режим праці і відпочинку, психологічна і соціальна атмосфера);

4. проектування трудових процесів;

5. нормування праці (встановлення об’єктивно-необхідних затрат і результатів праці по елементах виробничого процесу);

6. планування чисельності персоналу (визначення затрат праці на виконання робіт, всі питання щодо планування персоналу);

7. відбір, навчання, атестація (система перепідготовки, підвищення кваліфікації та ін.);

8. мотивація;

9. формування доходів та оплата праці;

10. взаємодія в трудовому колективі (економічні, психологічні та соціальні фактори відносин);

11. ринок праці і управління зайнятістю;

12. організація управління персоналом.

Науки про управління і персонал:

1. фізіологія праці – вивчає вплив праці на фізіологію людини. Увагу зосереджено на напрямах 2 і 5;

2. психологія праці – вивчає психологічні характеристики людини в процесі праці. Вивчає 3, 5, 7, 10 напрямки;

3. ергономіка є науковою основою проектування людино-машинних систем. Вивчає взаємодію людини і техніки (3 і 5 напрямки);

4. наука про безпеку праці (3, 4, 5, 7 напрямки);

5. соціологія праці – взаємовідносини дюдини і соціальних груп у виробничих колективах. (1, 2, 8, 10 напрямки);

6. трудове право – аналізує комплекс юридичних аспектів праці і управління персоналом (3, 5, 9, 11, 12 напрямки).

7. організація праці – розглядається як теоретична основа проектування трудових процесів і робочих місць. (1, 3-10 напрямки).

8. економіка праці (2, 3, 5-9, 11 напрямки);

9. нормування праці (1, 3-6 напрямки).

10. наука проуправління персоналом (1-12 напрямки);

11. соціоніка – наука про типи особистості і форми соціально-економічних відносин людей і організацій.