3. Вимоги до структурних елементів курсової роботи, їх обсяг

Оформлення наукових досліджень у вигляді курсової роботи у стислій формі передбачає наявність наступних компонентів структури:

1. Титульна сторінка.

2. Зміст із посиланням на сторінки.

3. Перелік умовних позначень (за необхідності).

4. Вступ.

5. Основна частина.

6. Висновки.

7. Список використаних джерел.

8. Додатки (за необхідності).

На титульному листі вказується: повна назва вузу, в якому виконувалась курсова робота, назва інституту, кафедри, повна назва теми роботи, прізвище та ініціали студента, прізвище, ініціали, вчене звання і ступінь керівника, рік і місце виконання роботи (див. Додаток А).

Зміст розташовують безпосередньо після титульного листа, починаючи з нової сторінки. До змісту включають: вступ; послідовно перелічені назви всіх розділів, підрозділів; висновки; список використаних джерел; додатки (якщо вони є) й указують номери сторінок, на яких знаходиться початок матеріалу (див. Додаток Б).

За необхідності всі прийняті в тексті роботи малопоширені умовні позначення, скорочення й терміни пояснюють у переліку умовних позначень, який вміщують безпосередньо після змісту, починаючи з нової сторінки. Незалежно від цього за першої появи цих елементів у тексті роботи наводять їх розшифровку. Перелік повинен розташовуватись стовпцем. Ліворуч в абетковому порядку наводять умовні позначення, скорочення й терміни, праворуч ‒ їх детальну розшифровку (див. Додаток В).

Вступ (до двох сторінок) доцільно писати після написання основної частини курсової роботи. У вступі обґрунтовують актуальність обраної теми. Актуальність ‒ це соціальна значущість обраної теми, що складаєть­ся з нової наукової інформації, узагальнення передового досвіду, ви­рішення нових теоретичних завдань, розкриття методів використан­ня теорії в конкретних умовах діяльності. Далі коротко описують, що зроблено для розв’язання проблеми. Потім окреслюють недостатньою мірою вивчені її аспекти та обґрунтовують власний вибір теми дослідження.

Після цього виокремлюють об’єкт і предмет дослідження. Під об’єктом дослідження розуміються об’єктивні, не залежні від дослід­ника стани, процеси, властивості чи особливості діяльності. Поняття «предмет» вужче від поняття «об’єкт». Предмет дослідження ‒ це не просто один аспект, частина об’єкта, а такий аспект, завдяки якому можна зрозуміти сутність об’єкта, збагатити уявлення про характе­ристики об’єкта загалом.

У випадку наукових розробок з дисципліни «Технології соціальної роботи» об’єктом дослідження виступає, як правило, певна група клієнтів, а предметом ‒ та чи ті технології, що використовуються в роботі з нею. Наприклад, у курсовій роботі на тему «Технологія консультування в соціальній роботі з неблагополучними сім’ями» об’єкт дослідження ‒ неблагополучні сім’ї, а предмет ‒ технологія консультування неблагополучних сімей.

При написанні вступу слід визначити мету дослідження. Грамотно сформульована мета наукового дослідження повинна відображувати очікуваний, кінцевий результат від виконання роботи ‒ позитивний ефект, у вигляді суспільної та конкретної соціальної користі, віднесеної до основного предмета дослідження. Наприклад, мета може виглядати наступним чином: розробка рекомендацій щодо удосконалення технології консультування неблагополучних сімей.

Згідно з метою дослідження висуваються завдання. Завдання ‒ це частина мети, і вони не можуть бути ширшими від мети. Завдання дослідження можуть включати:

• вирішення певних теоретичних питань, які входять у загальну проблему дослідження (наприклад, виявлення сутності понять, явищ, процесів, їх подальше вдосконалення);

• всебічне (і експериментальне) вивчення проблеми, виявлення її типових особливостей;

• обґрунтування підходів до вирішення проблеми;

• експериментальна перевірка запропонованої системи заходів, їх відповідності критеріям оптимальності;

• розробка методичних рекомендацій і пропозицій щодо вико­ристання результатів дослідження у практиці роботи відповід­них установ (організацій).

Як правило, завдання дослідження формулюються у відповідності до розділів курсової роботи ‒ до їх кількості та змісту.

Кінцевим елементом вступу повинно бути обґрунтування обраних методів дослідження. Оскільки курсова робота передбачає проведення нескладного наукового дослідження, то вона вимагає від студента володіння основними його методами:

1) загальні методи наукового пізнання (діалектичний, логічний та історичний методи, ідеалізація, формалізація, абстрагування, аналіз і синтез, індукція й дедукція, моделювання);

2) методи теоретичного дослідження (вивчення літературних, архівних, нормативно-правових документів та інших джерел);

3) методи емпіричного дослідження:

• методи накопичення первинної інформації про стан досліджуваного явища (спостереження, порівняння, вимірювання, опитування, метод експертних оцінок, лабораторний експеримент);

• методи статистичного аналізу, що мають цільове призначення ‒ обробку отриманих даних, встановлення залежності кількісних та якісних показників аналізу, інтерпретацію їхнього змісту (кореляційний, факторний аналіз, метод імплікаційних шкал та інші).

Найкращих результатів можна досягти при комплексному використанні цих методів, проте слід мати на увазі, що, залежно від особливостей теми дослідження, специфіки предмета і конкретних умов, окремі методи можуть мати переважаюче значення.