10.3.Напрями, етапи і методи проведення аудиту у сфері праці. Ефективність аудиту

Аудит у трудовій сфері здійснюють за трьома основними напрямками:

• економічним;

• організаційним;

• технічним

Технологічно процес аудиту у сфері праці має складатися з шести кроків:

1) формалізація ідеї проведення аудиторської перевірки, визначення її цілей і гіпотетичної корисності її проведення;

2) підбір персоналу для організації перевірки, його навчання у разі потреби;

3) збір звітних даних щодо роботи з кадрами на різних рівнях управління;

4) попередня підготовка звітів про перевірку та обговорення їх з лінійними керівниками;

5) надання звіту керівнику з персоналу і вироблення разом з ним основних рекомендацій щодо вдосконалення управління кадрами;

6) впровадження коригуючи заходів у процес життєдіяльності підприємства.

Аудит здійснюються за планом.

Він має такі основні етапи:

• підготовчий;

• збір інформації;

• обробка та аналіз інформації;

• оцінка ефективності аудиторської перевірки.

Підготовчий етап аудиторської перевірки передбачає розробку внутрішньо фірмового документа (наказ, розпорядження), а також плану представлення та програм розгляду інформації, що аналізується.

Результати аудиту мають ґрунтуватись на об'єктивних, порівнянних та вірогідних даних.

Збір інформації передбачає використання таких основних джерел інформації.

• закони та інструкції;

• документація та звіти, у тому числі дані про рух персоналу підприємства, опис видів робіт і специфікацій, дані про витрати на набір та звільнення, навчання кадрів, анкети;

• анкетування й інтерв'ю працівників для оцінки взаємовідносин в колективі, мотивації праці, ефективності діяльності керівництва, результативності системи винагород і компенсацій.

Обробка та аналіз інформації – передбачає:

• порівняння організації праці на підприємстві з організацією праці на аналогічних підприємствах;

• використання науково розроблених норм та рекомендацій з посиланнями на середньо галузеві норми та показники;

• використання перехресних даних та системних перевірок.

Ефективність аудиту може виражатися в:

• економічній формі;

• соціально-економічній;

• соціально-психологічні;

• являти собою їх комплекс.

Ефективність може бути прямою або непрямою, з чітко визначеними часовими межами або без.

Методи проведення аудиту залежать від цілей аудиту. Зокрема використовують такі методи:

• порівняння (зіставлення досліджуваного рівня з нормативною базою, даними за попередній період цього підприємства чи аналогічних підприємств);

• групування (розкриття характеристик явища через групування та порівняння цих груп);

• аналіз (вивчення за елементами — дослідження впливу окремих чинників на об'єкт);

• деталізація (поділ узагальнених показників на окремі за певними ознаками);

• зведення (форма узагальненого представлення різнома­нітних показників для оцінки певного процесу);

• експертні оцінки (висновки та оцінки спеціалістів з окремого питання чи об'єкта);

• статистичний аналіз (складання статистичних таблиць, рядів, ви­користання статистичних методів, формул).

Після завершення перевірки проводиться аналіз даних та формування рекомендацій щодо удосконалення організації праці, соціально-трудових відносин на підприємстві, планування і розробка заходів з реалізації рекомендацій.

Готується звітний матеріал, який включає доповідь про результати аудиторської перевірки, оцінку та рекомендації.

Можлива підготовка декількох спеціалізованих доповідей, орієнтованих на різні рівні управління різною насиченістю фактичними матеріалами та рекомендаціями, що сприяє вищій результативності аудиту.

Аудит у сфері праці може бути використаний для кадрових змін у колективі. Якщо організація хоче бути конкурентоспроможною, вона повинна періодично проводити кадрові зміни.

Аудит допомагає керівникам виявити приховані переваги і недоліки працівників, визначити, наскільки велика різниця між реальними та очікуваними умовами праці та її оплати.

Для впливу на ефективність підприємства важливим елементом аудиту є оцінка діяльності служб управління персоналом.

Аудит у сфері праці дає змогу підвищити прибутковість підприємства за рахунок виявлення резервів організації соціально-трудових відносин на підприємстві.