7.2.Продуктивність і рентабельність праці
Продуктивність – це співвідношення результатів і витрат.
Результати – це обсяг та вартість виробленої продукції, величина доданої вартості, прибуток, показники конкурентноздатності, якості життя, екології та ін.
Витрати визначаються величиною (вартістю) використаних ресурсів (праці, капіталу, природних ресурсів).
У тому разі, якщо за результат вибирають обсяг продукції, то мова йде про продуктивність. Якщо ж вибирають величину прибутку, то говорять про рентабельність.
На рівень продуктивності праці впливає рівень екстенсивного використання праці, інтенсивність праці, техніко-технологічний стан виробництва.
Резерви зростання продуктивноті праці – це такі можливості її підвищення, які вже виявлені, але з різних причин поки що не використані.
Кількісно резерви можна визначити як різницю між максимально можливим і реально досягнутим рівнем продуктивності праці в конкретний момент часу.
7.3.Показники і методи вимірювання продуктивності праці
Використовують два показники для оцінки продуктивності праці: виробіток і трудомісткість.
Виробіток – це прямий показник рівня продуктивності праці. Він показує кількість продукції (робіт, послуг), що виробляються одним працівником за одиницю робочого часу:
,
де О – обсяг продукції (робіт, послуг);
Т – витрати праці на випуск даного обсягу продукції (робіт, послуг).
Існує три способи визначення виробітку (залежно від того, якими одиницями вимірюються обсяг продукції і витрати праці):
натуральний;
вартісний;
трудовий.
Натуральний спосіб – обсяг продукції вимірюється натуральними показниками. Якщо підприємство випускає кілька видів подібної продукції, то обсяг випуску можна виразити в умовно-натуральних показниках. Натуральні показники точні, наочні, але важливішими є вартісні.
Вартісний спосіб – обсяг продукції вимірюється грошовими одиницями. Ці показники універсальні, дають змогу вимірювати продуктивність праці при виробництві різних благ. Недолік - необґрунтоване підвищення ціни продукції зумовлює фіктивне зростання продуктивності праці.
Трудовий спосіб – обсяг виробництва вимірюють трудогодинами. Використовують для оцінки продуктивності праці на окремих робочих місцях при виробництві незавершеної продукції. Обмежені у використанні, бо вимагають науково-обгрунтованих норм.
Витрати праці вимірюють людино-годинами, людино-днями, середньосписковою чисельністю персоналу.
Трудомісткість – кількість робочого часу, витрачена на виробництво одиниці продукції (робіт, послуг):
.
Розраховують різні види трудомісткості:
технологічна трудомісткість – витрати праці основних робітників;
трудомісткість обслуговування – витрати праці допоміжних робітників;
виробнича трудомісткість – технологічна + трудомісткість обслуговування;
трудомісткість управління – витрати праці керівників, спеціалістів, технічних виконавців;
повна трудомісткість – всі витрати праці на виготовлення одиниці виробу.