5.4.Умови праці та фактори їх формування

Умови праці визначають стан виробничого середовища та впливають на здоров’я і працездатність людини.

Умови праці визначають такі фактори:

• виробничі;

• санітарно-гігієнічні;

• психофізіологічні;

• естетичні;

• соціальні.

На підприємствах і в організаціях, де є потенційні джерела шкідливих і небезпечних виробничих факторів, проводять атестацію робочих місць.

Основна мета атестації – регулювання відносин між власником (уповноваженим ним органом) і працівником щодо реалізації їх прав на здорові і безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Робоче місце за умовами праці оцінюється з урахуванням впливу всіх факторів виробничого середовища і трудового процесу на працюючих.

На підставі комплексної оцінки робочі місця відносять до таких:

• з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці;

• зі шкідливими і важкими умовами праці;

• зі шкідливими умовами праці.

За результатами атестації складають переліки:

робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, працівникам яких підтверджено право на пільги і компенсації, передбачені законодавством;

робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, працівникам яких пропонується встановити пільги і компенсації за рахунок коштів підприємства;

робочих місць з несприятливими умовами праці, на яких необхідно здійснити першочергові заходи щодо їх поліпшення.

Тема 6. Нормування праці

6.1.Режими праці і відпочинку. Класифікація витрат робочого часу.

Раціональне використання робочого часу на підприємстві починається зі встановлення найдоцільніших режимів праці і відпочинку. Розрізняють змінний, добовий, тижневий і місячний режими.

Змінний режим праці і відпочинку визначає тривалість змін, час їх початку і закінчення, тривалість і час початку і закінчення перерв у роботі.

Добовий режим праці і відпочинку включає кількість змін (циклів) за добу.

Тижневий режим праці і відпочинку передбачає різні графіки роботи, кількість вихідних днів за тиждень, роботу у вихідні чи святкові дні, порядок чергування змін.

Місячний режим праці і відпочинку визначає кількість робочих і неробочих днів у даному місяці, кількість працівників, які отримують відпустки, тривалість основних і додаткових відпусток.

Режими праці і відпочинку регулює Кодекс законів про працю України.

Загальними вимогами до режимів роботи є:

• дотримання встановленої законом загальної тривалості робочого часу;

• забезпечення рівномірного чергування часу роботи і перерв між змінами, для чого розраховують тривалість циклу обороту змін – періоду, за який всі працівники відпрацюють у всіх змінах, передбачених графіком;

• обмеження кількості змінних графіків на підприємстві, оскільки це утруднює процес управління.

Для виявлення резервів раціональнішого використання фонду робочого часу працівників проводиться класифікація видів витрат робочого часу за такими напрямками:

Час роботи і час перерв у роботі (табл.8.1).

1.1.Час роботи – це загальна тривалість змінного часу, протягом якого працівник виконує трудові функції. Він включає:

1.1.1.Час підготовчо-завершальної роботи, що витрачається на підготовку до виконання завдання, і дії, пов’язані з його завершенням (одержання завдання, інструктаж, здавання готової продукції та ін.).

1.1.2.Час оперативної роботи витрачається на безпосереднє виконання трудового завдання. Він включає:

• основний час – час безпосереднього перетворення предметів праці;

• допоміжний час – час управління обладнанням, вимірювання показників, переходів та ін.

1.1.3.Час обслуговування робочого місця складається з:

• часу організаційного обслуговування, що витрачається на догляд робочого місця, пов'язаний з виконанням змінного завдання;

• часу технічного обслуговування, що витрачається на догляд робочого місця, пов'язаний з виконанням даної конкретної роботи.

Таблиця 8.1

Змінний робочий час
Час роботи			Час перерв
Час продуктивної роботи		Час непродуктивної роботи	Час регламентованих перерв			Час нерегламентованих перерв
Час підготовчо-завершальної роботи			Час перерв, зумовлених особливостями техніки, технології та організації виробництва		Час перерв, зумовлених недоліками у технології та організації виробництва
Час оперативної роботи	Основний час; Допоміжний час		Час перерв, зумовлених трудовим законодавством		Час перерв, зумовлених порушенням трудової дисципліни
Час обслуговування робочого місця	Час організаційного обслуговування; Час технічного обслуговування		Час на відпочинок та особисті потреби	Час відпочинку; Час на особисті потреби	Час відпусток з дозволу адміністрації

1.2.Час перерв – це загальна тривалість змінного часу, протягом якого працівник не виконує трудові функції з різних причин. Він включає:

1.2.1.Час регламентованих перерв заздалегідь передбачений, об’єктивно необхідний. До нього належать:

• час перерв, зумовлених особливостями техніки, технології та організації виробництва;

• час перерв, обумовлених трудовим законодавством;

• час на відпочинок та особисті потреби.

1.2.2.Час нерегламентованих перерв складається з непередбачуваних, небажаних зупинок в роботі. Це:

• час перерв, зумовлених недоліками у технології та організації виробництва (перебоями постачання, несправністю устаткування);

• час перерв, зумовлених порушеннями трудової дисципліни – запізненнями, прогулами та ін.;

• час відпусток з дозволу адміністрації.

Нормований і ненормований робочий час.

2.1.Нормований час включає всі затрати часу, що є об’єктивно необхідними для виконання конкретного завдання, а отже, підлягають нормуванню. Це таке:

2.1.1.Час продуктивної роботи.

2.1.2.Час регламентованих перерв.

2.2.Ненормований робочий час не є об’єктивно необхідним, а отже не включається до складу норми. Це таке:

2.2.1.Час непродуктивної роботи.

2.2.2.Час нерегламентованих перерв.