Тема 3. Міжнародний рух капіталу

3.1. Переміщення капіталу між країнами світу в пошуку більш вигід­ної сфери застосування називається:

1) міжнародним рухом капіталу;

2) міжнародною валютною системою;

3) балансом міжнародних розрахунків;

4) правильної відповіді нема.

3.2. Капіталовкладення в іноземні цінні папери з метою одержання прибутку називаються:

1) міжнародним кредитом;

2) портфельними інвестиціями;

3) котируванням;

4) правильної відповіді нема.

3.3. Рух підприємницького капіталу охоплює:

1) прямі іноземні інвестиції;

2) портфельні інвестиції;

3) прямі і портфельні інвестиції;

4) правильної відповіді нема.

3.4. Об’єднання, діяльність яких не обмежена рамками однієї нації або держави, називається:

1) економічною інтеграцією;

2) вільною економічною зоною;

3) транснаціональною корпорацією;

4) дочірнім підприємством.

3.5. Кредитний рейтинг країни відображає:

1) можливість та бажання уряду обслуговувати накопичений борг;

2) ступінь дохідності інвесторів;

3) рівень розвитку фондового ринку країни;

4) привабливість державних боргових паперів.

3.6. Зовнішній державний борг – це борг, сформований унаслідок запозичення коштів:

1) національних інвесторів;

2) зі світового ринку позикових капіталів;

3) національного фондового ринку;

4) правильної відповіді нема.

3.7. Експорт капіталу – це:

1) вивезення за межі країни капіталу в будь-якій формі з метою одер­жання прибутків від виробничої та інших форм господарської діяльності;

2) оподаткування капіталу;

3) фінансування державних витрат;

4) правильної відповіді нема.

3.8. Концесія – це:

1) показник, що відображає кредитоспроможність світових суб’єктів господарювання;

2) вид майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються іно­земними інвесторами;

3) договір на надання державою в експлуатацію іноземним інвесто­рам промислових підприємств або ділянок землі з правом видо­бутку корисних копалин, будівництва різноманітних споруд;

4) правильної відповіді нема.

3.9. Борги перед іноземними державами охоплюють:

1) заборгованість органів державного управління перед органами управління інших країн та їхніми агентами, враховуючи кредити, ресурси яких формуються за рахунок державних коштів;

2) борги, надані кредитними організаціями;

3) заборгованість національних господарюючих суб’єктів перед суб’єк­тами господарювання інших країн;

4) правильної відповіді нема.

3.10. Виберіть мету інвестування в короткострокові боргові зобов’язання:

1) зменшення ступеня ризику та отримання значних доходів;

2) контролювання структури боргового портфеля;

3) вплив на рух інвестиційних ресурсів;

4) фінансування державних витрат.

3.11. Реструктуризація боргу як засіб подолання боргової кризи пов’язана з:

1) підвищенням кредитного рейтингу країни-боржника;

2) переоформленням раніше сформованого боргу на нових умовах;

3) наданням нових позик країні-боржнику для обслуговування раніше сформованого боргу;

4) надання країні додаткових запозичень зі світового ринку позико­вих капіталів.

3.12. Оголошення повного дефолту призводить до:

1) світової ізоляції країни-боржника та арешту її іноземних активів;

2) надання країні додаткових запозичень зі світового ринку позико­вих капіталів на пільгових умовах;

3) зростання кредитного рейтингу країни-боржника;

4) правильної відповіді нема.

3.13. Залежно від бажання країни-позичальника оплачувати боргові зобов’язання та наявності згоди кредиторів щодо зміни терміну випла­ти боргу дефолт може бути:

1) первинний і вторинний;

2) повний і технічний;

3) загальний і частковий;

4) поточний і капітальний.

3.14. Відповідно до Маастрихської угоди, країни Європейського Союзу визначили критичним рівнем показника відношення державного боргу до ВВП:

1) 20%;

2) 60%;

3) 150%;

4) правильної відповіді нема.

3.15. До загальноприйнятих показників виміру боргового тягаря країни належить:

1) відношення суми державного боргу до ВВП;

2) відношення платежів з обслуговування державного боргу до ВВП;

3) відношення платежів за державним боргом до доходів державного бюджету;

4) правильної відповіді нема.

3.16. Згідно з якою умовою можна списувати 80% приведеної вартості боргу найбіднішим країнам?

1) Бреттон-Вудською;

2) Ліонською;

3) Х’юстонською;

4) Кіотською.

3.17. За джерелами походження міжнародні потоки капіталу поділя­ються на:

1) державні й недержавні;

2) підприємницькі й позикові;

3) фінансові і не фінансові активи;

4) прямі та портфельні.

3.18. Капіталовкладення, що не дають можливості контролю за об’єктом інвестування, а лише дають право на отримання доходу і забезпечують реалізацію короткострокових спекулятивних інтересів – це:

1) портфельні інвестиції;

2) прямі інвестиції;

3) фінансові активи;

4) нефінансові активи.

3.19. Державні позики, гранти та різні види дарунків чи допомоги, які надаються однією країною іншій за міжурядовими угодами, належать до:

1) приватного капіталу;

2) державного капіталу;

3) позикового капіталу;

4) підприємницького капіталу.

3.20. Надання капіталу в грошовій і товарній формі суб’єктами однієї країни у власність суб’єктам іншої країни на умовах безоплатності, неповернення – це:

1) портфельні інвестиції;

2) міжнародна економічна допомога;

3) кредит;

4) лізинг.

3.21. Основні постачальники капіталу на міжнародному ринку – це:

1) юридичні особи;

2) фізичні особи;

3) ТНК, держави та міжнародні фінансові інституції;

4) фізичні та юридичні особи.

3.22. Міжнародні кредити з терміном користування до одного року належать до:

1) короткотермінових;

2) середньотермінових;

3) довготермінових;

4) залежить від країни-кредитора.

3.23. Коли дві або більше організації мають право власності на прямі інвестиції в одну компанію, то це визначається терміном:

1) «спільне підприємство»;

2) «дочірня компанія»;

3) «асоційована компанія»;

4) «відділення компанії».

3.24. Великі банки, що досягнули такого рівня міжнародної концент­рації та централізації капіталу, який дає змогу їм брати участь в економічному розподілі світового ринку позикових капіталів та кредитно-фінансових послуг, – це:

1) міжнародні банки;

2) транснаціональні банки;

3) регіональні банки;

4) національні банки.

3.25. Усе, що має здатність приносити дохід, або ресурси, створені людьми для виробництва товарів та послуг і вкладені у бізнесову справу, називається:

1) капітал;

2) інвестиція;

3) акція;

4) облігація.

3.26. Компанія, що має бізнес-одиниці у двох або більше країнах, незалежно від їхньої юридичної форми та сфери діяльності, – це:

1) транснаціональний банк;

2) транснаціональна корпорація;

3) регіональна компанія;

4) глобальна компанія.

3.27. Термін дії концесійного договору визначається залежно від характеру і умов концесії, але не може бути більшим, ніж:

1) 15 років;

2) 25 років;

3) 50 років;

4) 99 років.

3.28. Позика в грошовій чи товарній формі, яка надається кредитором однієї країни позичальнику іншої країни на умовах терміновості, повернення і сплати відсотків, – це:

1) міжнародне інвестування;

2) міжнародна економічна допомога;

3) міжнародний кредит;

4) міжнародна матеріальна допомога.

3.29. Кошти, отримані у вигляді доходів із інвестицій і знову спрямо­вані на інвестиції в ті самі об’єкти, – це:

1) портфельні інвестиції;

2) прямі інвестиції;

3) реінвестиції;

4) іноземні інвестиції.

3.30. Основні ознаки сучасної міграції капіталів:

1) підвищення ролі держав у вивезенні капіталу;

2) посилення міграції приватного капіталу між промислово розвине­ними країнами;

3) збільшення частки прямих закордонних інвестицій;

4) правильної відповіді нема.

3.31. ТНК мають такі характерні ознаки:

1) інтернаціональний характер формування і застосування капіталу;

2) можливість значних витрат на НДДКР;

3) висока диверсифікація діяльності;

4) правильної відповіді нема.

3.32. Залежно від міжгалузевих зв’язків ТНК поділяються на:

1) одногалузеві, багатогалузеві;

2) горизонтально інтегровані, вертикально інтегровані, диверсифіко­вані;

3) місцеві, регіональні, міжнародні;

4) горизонтально інтегровані, вертикально інтегровані.

3.33. Встановлення завищених цін на товари і послуги у філіях ТНК, розташованих у країнах із високим оподаткуванням, і навпаки, – це:

1) економія на масштабі;

2) мінімізація витрат;

3) механізм трансфертного ціноутворення;

4) ухилення від податків.

3.34. Трансакційна економія – це:

1) оптимізація управління через вертикаль замість значної кількості горизонтальних контрактів;

2) інтернаціональний характер формування і застосування капіталу;

3) можливість монополізації ринку;

4) правильної відповіді нема.

3.35. До найбільших ТНК належать:

1) сировинні компанії;

2) транспортні компанії;

3) меблеві компанії;

4) правильної відповіді немає.

3.36. Сутність переваги розташування ТНК полягає у тому, що:

1) виробництво в іноземній країні буде вигіднішим, ніж виробництво вдома та експорт;

2) філію ТНК необхідно правильно розташувати з точки зору марке­тингової стратегії;

3) філії ТНК розташовані переважно в розвинених країнах;

4) такої переваги не існує.

3.37. Сутність переваги власності ТНК полягає у тому, що:

1) витрати від створення власного виробництва у країні, що приймає, переважають витрати на його розгортання за кордоном;

2) ТНК використовують ефект масштабу;

3) витрати на придбання власності мають бути мінімальними;

4) доходи від створення власного виробництва у країні, що приймає, переважають доходи від його розгортання за кордоном.

3.38. Сутність переваги інтернаціоналізації ТНК полягає у тому, що:

1) країна, що приймає, пропонує низькі податки та дешеву робочу силу;

2) продукт краще виробляється, а виробничий процес краще вико­ристовується всередині ТНК, ніж іншими учасниками ринку;

3) країна, що приймає, пропонує низькі податки та незначні транс­портні витрати;

4) продукт вигідно виробляти в країні походження.

3.39. За об’єктами вкладень коштів виділяють інвестиції:

1) прямі та непрямі;

2) реальні та фінансові;

3) інвестиції всередині країни та за кордон;

4) короткострокові та довгострокові.

3.40. Вкладення коштів, здійснювані громадянами, а також підприєм­ствами недержавних форм власності:

1) спільні інвестиції;

2) приватні;

3) іноземні;

4) державні.

3.41. Іноземні інвестиції в Україні можуть здійснюватись в таких формах:

1) часткової участі в підприємствах;

2) створення підприємства, що повністю належить іноземним інвес­торам;

3) придбання рухомого і нерухомого майна шляхом одержання його у вигляді цінних паперів;

4) правильної відповіді нема.

3.42. Ким здійснюється міжнародна інвестиційна діяльність?

1) фізичними та юридичними особами;

2) державами;

3) лише юридичними особами;

4) фізичними, юридичними особами та державами.

3.43. Яка з характеристик є основою прямих іноземних інвестицій?

1) інвестор не забезпечує контролю над своїми капіталовкладеннями в закордонні підприємства;

2) інвестор зберігає контроль над своїми капіталовкладеннями в закордонні підприємства;

3) вкладення у вигляді облігацій;

4) усі відповіді правильні.

3.44. Які з інвестицій за функціональним розподілом міжнародного руху капіталу відповідають такому напряму, як купівля-продаж цін­них паперів?

1) прямі іноземні інвестиції;

2) портфельні інвестиції;

3) резервні активи;

4) реінвестиції.