3. Капітальні вкладення підприємства та їх структура Капітальні вкладення – витрати на створення нових, будівництво, реконструкцію, розширення і технічне переозброєння діючих основних засобів.

Капітальні вкладення забезпечують відтворення основних засобів у попередньо вибраних формах і складі. Оцінюються капітальні вкладення з позицій кінцевого результату, тобто за фактичними витратами для забудовника. Невірний підхід до оцінки капітальних вкладень на підприємстві призводить до нераціонального використання фінансових ресурсів, збільшення термінів їх окупності.

До капітальних вкладень в підприємства відносяться: витрати на будівництво будівель, споруд і інших об’єктів та інвентарю, які входять до кошторису будівництва, витрати на придбання транспортних засобів, обчислювальної техніки; витрати на будівництво, монтаж і обладнання житлових будинків, дитячих дошкільних установ, об’єктів культурно-побутового призначення.

До складу капітальних вкладень не входять:

• витрати на буріння і геологорозвідувальні роботи, що здійснюються за рахунок операційних коштів державного бюджету або коштів основної діяльності;

• на придбання і формування основного стада худоби;

• витрати на придбання обладнання для шкіл, лікарень, дошкільних закладів, що здійснюються за рахунок коштів державного бюджету, а також на капітальний ремонт будівель, споруд, обладнання, транспортних засобів та інших засобів.

Основним видом витрат, що відносяться до капітальних вкладень у будівництво є будівельно-монтажні роботи. До їх складу включаються:

• роботи по введенню і реконструкції постійних і тимчасових будівель і споруд, а також пов’язані з ними роботи по монтажу залізобетонних, металічних і інших будівельних конструкцій;

• підведення внутрішніх і зовнішніх мереж водопостачання, каналізації, теплоізоляції, газифікації, енергопостачання;

• озеленення і облаштування території забудови та ін.

До монтажних робіт відносяться: збирання та встановлення технологічного, енергетичного, підйомно-транспортного, насосно-компресорного та іншого обладнання на місці його постійної експлуатації та інші роботи.

Об’єкти капітального будівництва, що знаходяться у тимчасовій експлуатації, до введення їх у постійну експлуатацію не включаються до складу основних засобів. У фінансовій звітності витрати по цим об’єктам відображуються як незавершені капітальні вкладення.

З огляду на функціональну цілеспрямованість розрізняють валові і чисті капітальні вкладення.

Валові капітальні вкладення – це загальна сума одноразових витрат капіталу на просте і розширене відтворення основних виробничих засобів та об’єктів соціальної інфраструктури.

Чисті капітальні вкладення – це витрати лише на розширене відтворення.

Величину чистих капіталовкладень неважко розрахувати і для цього із загального обсягу капітальних вкладень треба виключити розмір амортизаційних відрахувань, які використовуються, як відомо, на просте відтворення основних засобів та іншого майна підприємства.

Чкв = КВ-Ав,

де Чкв – чисті капітальні вкладення;

КВ - капітальні вкладення;

Ав – амортизаційні відрахування.

За призначенням капітальні вкладення поділяються на:

• вкладення виробничого призначення – витрати на об’єкти, які після завершення будівництва будуть функціонувати у сфері матеріального виробництва: у промисловості, сільському господарстві та заготівлях, водному та лісовому господарствах, транспорті та зв’язку, у будівництві, торгівлі та громадському харчуванні, матеріально-технічному забезпеченні та збуті. Конкретно до капітальних вкладень виробничого призначення відносяться витрати (інвестиції), вкладені в будівництво виробничих будівель і споруд, реконструкцію, технічне переозброєння і модернізацію діючих підприємств, в придбання машин та обладнання, транспортних засобів, обчислювальної техніки та інше;

• вкладення невиробничого призначення – витрати на створення об’єктів житлового і комунального господарства, закладів охорони здоров’я, фізкультури, соціального забезпечення, освіти, культури, мистецтва, а також науково-дослідних та інших організацій, що пов’язані з розвитком науки (житлових будинків, гуртожитків, бань, лікарень, шкіл, бібліотек, клубів, дитячих дошкільних установ, будинків відпочинку, оздоровчих таборів для дітей та інше).

Розрізняють галузеву, територіальну, технологічну і відтворювальну структуру капітальних вкладень.

Галузева структура капітальних вкладень характеризує співвідношення між різними галузями і підгалузями національної економіки.

Територіальна структура капітальних вкладень - це розподіл їх по окремих регіонах країни з підвищенням частки вкладень в райони, які є найбільш прибутковими.

Технологічна структура капітальних вкладень – це співвідношення таких витрат:

• будівельні роботи;

• придбання устаткування, інструментів та інвентарю;

• монтаж устаткування;

• проектно-дослідні роботи;

• інші витрати (вартість ділянок, придбаних патентів, ліцензій, витрати на підготовку експлуатаційних кадрів для підприємства, що будується, вартість титульних тимчасових споруд, необхідних за будівництва виробничих об’єктів).

Важливе значення для підвищення ефективності виробництва має поліпшення технологічної структури капітальних вкладень за рахунок збільшення питомої ваги на придбання активної частини основних виробничих засобів.

Позитивною тенденцією в динаміці цієї структури капітальних вкладень є поступове збільшення частки витрат на устаткування, інструмент та інвентар за відносного зменшення питомої ваги вартості будівельно-монтажних робіт.

В інвестиційній політиці підприємств та їхніх добровільних об’єднань дуже важливо приймати обґрунтовані рішення щодо відтворювальної структури капітальних вкладень.

Відтворювальна структура капітальних вкладень – це розподіл капітальних вкладень на нове будівництво, розширення, реконструкцію і технічне переозброєння діючих підприємств.

Головна тенденція зміни відтворювальної структури капітальних вкладень протягом останніх років полягає в значному збільшенні частки витрат на технічне переозброєння та реконструкцію діючих підприємств у більшості галузей виробничої сфери.

Нове будівництво –це будівництво підприємств, споруд, будівель на нових будівельних площах по затвердженому проекту.

Нове будівництво і монтажні роботи здійснює будівнича галузь, вона створює нові матеріальні цінності у вигляді будівель, споруд, а також проводить монтажні роботи. Від того, як і на що витрачаються капітальні вкладення, значною мірою залежить їх ефективність.

Розширення діючих підприємств – це витрати на будівництво і розширення існуючих основних цехів, допоміжних і обслуговуючих вироб-ництв і комунікацій на території підприємств і прилеглих до нього площ.

Реконструкція діючих підприємств - повне або часткове переобладнання виробництва без будівництва нових і розширення діючих цехів основного виробничого призначення але з будівництвом і розширенням об’єктів допоміжного призначення.

Технічне переозброєння діючих підприємств – це комплекс робіт (без розширення наявних виробничих площ) з метою якісного підвищення технічного рівня цехів, агрегатів впровадженням передової техніки і техно-логії, що забезпечує вагомий приріст продукції та покращення її якості.

Досвід України і зарубіжних держав свідчить, що вигідніше спрямо-вувати капітальні вкладення на реконструкцію і технічну перебудову діючих підприємств, ніж на нове будівництво, яке завжди дорожче.

Реконструкція і технічне переозброєння діючих підприємств дозволяють збільшити обсяг виробництва, покращити якість продукції та інші техніко-економічні показники з меншими витратами, ніж при будівництві нових підприємств, при цьому строки будівництва скорочуються в 1,5 - 2 рази.

Монтуючи нове обладнання на старих виробничих площах, підприємство заощаджує фінансові ресурси на придбання нового обладнання, прогресивної технології.

Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” підприємствам усіх форм власності надане право протягом року включити до валових витрат будь-які витрати, пов’язані з поліпшенням основних засобів (поточний, середній, капітальний ремонт, реконструкція, модернізація),на суму, що не перевищує 5% сукупної балансової вартості груп основних засобів на початок року. Ця сума є суттєвою податковою пільгою підприємствам, які здійснюють ці витрати.

На рівень ефективності використання капітальних вкладень, їхню результативність (віддачу) впливає велика кількість різноманітних організаційно-економічних чинників. Найбільш істотний вплив на ефективність капітальних вкладень справляють групи чинників, що визначають структуру і тривалість інвестиційно-відтворювальних процесів, ефектоутворюючу спроможність економічних методів управління ними з боку відповідних суб’єктів господарювання.

Високий рівень ефективності виробничих інвестицій значною мірою пояснюється прогресивністю елементно-технологічної та відтворювальної їхньої структури: якщо вища за величиною частка витрат на створення чи оновлення активної частини основних засобів підприємства, то відповідно і більшою є віддача капітальних вкладень.

Чи не найбільші можливості підвищення ефективності використання капітальних вкладень зумовлюються організацією сучасної проектно-контрольної справи і забезпеченням завдяки цьому високої економічної ефективності проектних рішень. Саме у процесі розробки проектів розширення та реконструкції діючих і спорудження нових виробничих об’єктів мають бути використані найновітніші досягнення в галузі техніко-технологічних та організаційних рішень, будівельних матеріалів і конструкцій, просторового розширення і розміщення будівель; обгрунтовані й прийняті для розрахунків зменшені проти минулого періоду та інших аналогічних об’єктів питомі капітальні вкладення.

Великим резервом підвищення ефективності капітальних вкладень, що досі мало використовується є значне скорочення тривалості всіх стадій інвестиційного циклу – від проектування до освоєння введених в дію виробничих об’єктів та об’єктів соціальної інфраструктури.