МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Методичні вказівки до виконання контрольних робіт для студентів технічних спеціальностей заочної форми навчання
Редакційно-видавничий відділ ЛДТУ Луцьк 2004
Зміст
Вступ …… ……………………….4
1.Технічна підготовка виробництва…………………………………………………….………..….5
2.Сіткове планування і управління………………………………………………………………. 13
3.Виробничий цикл і його тривалість ……………………………...19
4.Організація потокового виробництва ……………………………......23
5.Формування і забезпечення якості продукції ……………………………..29
6.Багатоверстатне обслуговування …………………………….33
7.Перелік запитань до заліку …………………………….35
Список використаних джерел …………………………….37
Вступ
Розвиток ринкових відносин, перебудова та вдосконалення господарського механізму змінюють вимоги до економічних методів управління, підвищують роль окремого спеціаліста-інженера - майбутнього організатора виробництва.
Метою вивчення дисципліни "Організація і управління виробництвом" є оволодіння студентами загальних принципів і положень організації і планування виробництва, які базуються на існуючих формах власності. На цій основі отримати спеціальні знання з організації і планування машинобудівного підприємства.
Завданням дисципліни є вивчення прояву економічних закономірностей в організації і плануванні виробництва, при створенні та освоєнні нової продукції, в організації виробничого процесу, в нормуванні та оплаті праці, управлінні машинобудівним підприємством.
Методичні вказівки охоплюють комплекс теоретичних і практичних завдань, які дадуть можливість студентам опанувати даний предмет, разом з тим оглядово ознайомитися з такими дисциплінами, як менеджмент, маркетинг, нормування і оплата праці, ринковий механізм, зокрема зосередитись на мотиваційних факторах впливу на ефективну діяльність в сучасних умовах господарювання.
Методичні вказівки розраховані до виконання контрольних робіт студентами технічних спеціальностей заочної форми навчання. Також можуть бути використані студентами денної форми навчання, інженерами машинобудівного виробництва та іншими спеціалістами, які займаються питаннями ефективної організації, планування і регулювання діяльністю машинобудівних підприємств.
1.Технічна підготовка виробництва
Технічна підготовка виробництва - це комплекс робіт щодо створення нових виробів, удосконалення технологічних процесів випуску продукції. Технічна підготовка виробництва складається з конструкторської і технологічної підготовки.
Конструкторська підготовка виробництва - це процес розробки конструкції нової або удосконалення наявної продукції і створення комплекту конструкторської документації, яка необхідна для її виготовлення і експлуатації.
Технологічна підготовка виробництва включає роботи щодо створення і удосконалення технологічних процесів, оформлення необхідної технологічної документації, проектування і виготовлення технологічної оснастки.
Кожен етап технічної підготовки виробництва повинен бути економічно обгрунтованим.
Нова конструкція машини може вважатись економічною, якщо сума приведених затрат (3) по новій машині нижча, ніж по базовій машині, що взята для порівняння. При цьому необхідно дотримуватись умов співставності базового і проектною варіантів. Під базовою технікою розуміються кращі вітчизняні або зарубіжні аналоги. Варіанти будуть спів ставними, якщо по кожному з них виробляють продукцію (вироби, деталі, заготовки), виконують роботи або надають послуги:
однакового складу у відповідності з заданою номенклатурою:
однієї і тієї ж якості:
однакової кількості в одні і ті ж встановлені терміни при вхідних соціальних факторах (в тому числі умовах праці) і впливі на оточуюче середовище.
Для отримання співставності варіантів обов'язковою є повна тотожність продукції по її корисності. Тотожність корисних результатів зводить всі відмінності між співставними варіантами до одного - відмінності затрат.
Річний економічний ефект рівний різниці вихідних і проектних приведених затрат.
Розрахунок річної економії ведеться за наступною формулою:
де S1 і S2 - собівартість виготовлення одиниці продукції на базовій і проектній машинах в грн. або питомі експлуатаційні затратимо варіантах що порівнюються;
К1 і К2 - питомі капітальні затрати на одиницю продукції (або одиницю роботи) до і після впровадження нового зразка;
Nh - річний випуск продукції (або об'єм продаж) по проекту;
Ен - нормативний коефіцієнт ефективності капітальних затрат (величина, обернена нормативному строку окупності Ток, Ен=1/Ток); Ен =0.15 або 0.16
Про економічну доцільність чи ефективність говорять в 2-х випадках
1) При порівнянні приведених витрат
З1=С1+Ен*К1
32=С2+Ен*К2, де
С1,С2 - приведена собівартість ( поточні витрати );
К1,К2 - приведені капітальні вкладення на одиницю продукції.
2) При порівнянні розрахункового показника економічної ефективності з нормативним
Ер=(С1-С2)/(К2-К1),де
К1,К2 - капітальні затрати по варіантах.
Економічне обґрунтування варіанту вибору заготовки
При співставленні варіантів технології можуть бути виявлені по кожному з них: різні затрати на матеріал на виготовлення заготовки, на заробітну плату, технологічне оснащення, амортизацію обладнання, а також різні якісні показники.
При виконанні часткових технологічних процесів в різних цехах слід враховувати всі непрямі витрати відповідних цехів, при тому, що при обробці в одному цеху, як правило, достатньо для вибору варіанта обмежитися сумою затрат, які входять в „технічну собівартість” тобто сумою тих затрат, які змінюються в порівнюваних варіантах.
Затрати, які входять в технічну собівартість, складаються з (V) змінних і умовно-постійних (С) витрат.
Змінні витрати (V) змінюються пропорційно об'єму випуску продукції. Вони визначаються за формулою: V = М + ЗП + А + Rp + Ее + П, де
М - витрати на матеріали;
ЗП - основна заробітна плата;
А - амортизаційні відрахування від вартості обладнання і технічної оснастки;
Rp - затрати на ремонт і догляд за обладнанням і оснасткою;
Ее - затрати на енергію і паливо;
П - інші змінні витрати
Умовно-постійні витрати не знаходяться в прямій пропорційній залежності від об'єму випуску продукції. До цих витрат належать:
витрати на амортизацію спеціального обладнання і оснастку;
витрати на наладку.
Технологічна собівартість обробки по варіантах, які порівнюються, визначаються за формулою:
S1= V1*N + С1;
S2= V2*N + С2, де
V1, V2 - змінні витрати на одиницю продукції;
СІ, С2 - умовно постійні витрати;
N - обсяг виробництва продукції.
Прирівнюючи S1 і S2, отримуємо вираз для визначення програми Nкр ( критична програма випуску продукції), при якій затрати на одиницю продукції у варіантах, що порівнюються однакові:
S1 =S2
V1 *N + С1 = V2*N + С2
V1 *N - V2*N = С2- СІ
З двох чи декількох варіантів вибираємо той, при якому собівартість для заданої програми буде найменшою.